14 березня 2012 року Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» напередодні 65-ї річниці операції «Вісла» організував творчу зустріч з Марією Паньків, Секретарем Союзу Українок Польщі, членом редакції газети «Наше слово», дослідницею історії українського жіноцтва у ХХ ст., сподвижницею українського культурного життя у Польщі. У рамках заходу, в якому взяли участь члени академічної спільноти НУ «Львівська політехніка», науковці, представники громадськості, було презентовано видання «Віра-Надія-Любов», «Даровано життя, щоб правду розказати» та «Теофілія» авторства п. Марії.

Відкривши презентацію та привітавши шановну гостю, директор МІОКу Ірина Ключковська зазначила, що те, що вдалося зробити п. Марії можна оцінити як справжній життєвий подвиг. Ціною щоденної кропіткої праці в архівах Польщі вона відкрила долі жінок, які поклали на вівтар України свою молодість, красу, подружнє життя, народжених та ненароджених дітей, перейшли через тортури і не втратили власної гідності. За словами п. Ірини, кожен народ, який себе шанує, працює над тим, щоб повернути та утвердити свою національну пам’ять, яка завжди є, була і буде полем змагань за ідентичність. У свою чергу, ректор Національного університету «Львівська політехніка» професор Юрій Бобало у вступному слові-вітанні зазначив, що вимогою часу є уважне ставлення до нашого історичного минулого, фіксація спогадів учасників та очевидців історичних подій та публікація історичних джерел, чим активно займаються викладачі кафедр гуманітарного  спрямування Львівської політехніки.

У презентованому двотомнику «Віра-Надія-Любов» Марією Паньків було упорядковано спогади українок, учасниць національно-визвольного руху в Західній Україні та Польщі, жертв примусових депортацій українців під час операції «Вісла». Опубліковані мемуари висвітлюють звитяги українського жіноцтва та відкривають нові сторінки історії національного підпілля у 1920-1930-х рр., драматичних подій періоду Другої світової війни, повоєнних репресій, депортацій. Спогади про життя та діяльність однієї з героїнь двотомника були виокремлені у видання «Теофілія», у якому йдеться про Теофілію Бзову Федорів-Стахів, активну громадську діячку, зв’язкову Романа Шухевича, повітову провідницю ОУН. Ще одне презентоване на зустрічі видання носить назву «Даровано життя, щоб правду розказати». У ньому, в співавторстві з Євгеном Місилом, відомим українським істориком у Польщі, автором знаменитої праці «Акція «Вісла», дослідниця зібрала документальні матеріали та спогади українців, вцілілих у трагедії українського села Павлокома.

Звертаючись до присутніх, Марія Паньків засвідчила свою глибоку шану героїням українського визвольного руху, на долю яких випали тяжкі випробування часу. Переосмислення власної ідентичності та національної тотожності дозволило авторці відкрити у собі мотивацію досліджувати історію українського народу, ідеалів визвольного руху, в центрі яких – змагання за незалежну державу. Майже 25 років тому, після повернення до Польщі, дослідниця звернулася до теми історії українського жіноцтва, недостатньо висвітленої і по сьогоднішній день. Українки, що десятиліттями берегли традиційні національні цінності, у воєнні роки гинули від куль, помирали від тортур у тюрмах і концтаборах. На їх плечі впав тягар війни, згодом депортації, репресії, вироки. На думку п. Марії, звитяги українок та представниць інших національностей у лавах УПА потребують визнання на державному рівні. На закінчення виступу Марія Паньків висловила щиру подяку ректорові Львівської політехніки професору Юрію Бобалу, директорові Ірині Ключковській та колективу Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язку з діаспорою за можливість зібратися та поговорити про важливі питання історії України.

Учасник зустрічі директор Національного музею «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий зазначив, що на двадцять першому році незалежності України не існує ґрунтовного дослідження про роль жінок в ОУН та УПА, про їхню участь у визвольному русі. Водночас, саме українське жіноцтво забезпечувало діяльність Повстанської армії, зокрема господарську роботу. Перебуваючи у постійній психологічній напрузі та небезпеці, жінки – зв’язкові УПА неодноразово ставали об’єктом стеження НКВС, піддавалися допитам та тортурам, але рідко схилялися до співпраці з органами. Натомість Володимир Середа, голова об’єднання товариств депортованих українців «Закерзоння» у свому виступі відзначив необхідність дотримання виразної української позиції у дослідженні складної та глибокої історії українського визвольного руху, діяльності ОУН-УПА, доланні політичних стереотипів. Окрім того, п. Володимир привернув увагу присутніх до необхідності гідного вшанування пам’яті українців – жертв масових вбивств в українському селі Павлокома у березні 1945 року. Голова Львівської обласної організації Всеукраїнської ліги українських жінок Надія Кохалевич зупинилась на проблемі політики подвійних стандартів відносно пам’яті про жертви українсько-польських конфліктів періоду Другої світової війни. Натомість, Ігор Калинець, громадський діяч, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка висловив щире захоплення працею Марії Паньків, а також нагадав присутнім про світлої пам’яті постать Романа Галана, колишнього редактора «Нашого слова», який у свій час щиро долучився до видання «Віри-Надії-Любові». Співробітник МІОК, історик Андрій Яців, окреслив формулу членства та світоглядні орієнтири членів Організації Українських Націоналістів.

Насамкінець, присутні мали унікальну можливість почути уривки спогадів українок – жертв тоталітарних режимів із книг Марії Паньків, а також кілька повстанських пісень у виконанні молодої львівської співачки Софії Федини. У пам’ять про видатних українок було проспівано молитву.

Провідний фахівець МІОКу Андрій Яців