23 лютого в актовій залі Національного університету «Львівська політехніка» відбулася зустріч студентів, професорсько-викладацького складу та громадськості із Зеноном Ковалем – бельгійським дипломатом українського походження, ініційована та організована  МІОКом.

У вітальному слові ректор НУ «Львівська політехніка» Юрій Бобало  зазначив, що Зенон Коваль залишається українцем незалежно від того, де  він працює, очолюючи представництва «Валлонія – Брюссель» чи в Парижі, чи в Ханої, чи в Тунісі, чи у Варшаві.  Також ректор зауважив, що саме українець Зенон Коваль, будучи громадянином Європи, став першим іноземцем, який працював у Посольстві України.

Модератор  зустрічі Андрій Яців ознайомив присутніх з основними елементами біографії Зенона Коваля й зазначив, що він народився та виріс у справді патріотично налаштованій українській родині (батько  пана Зенона був у лавах ОУН), яка була вимушена жити за кордоном.

Виступ пан Коваля був поділений на чотири блоки, які стосувалися його родини, української громади в Бельгії, виховання та професійного сходження. Розповідаючи про родину, Зенон Коваль пояснив, як його батько дістався Бельгії і вже там познайомився та одружився з його матір’ю. Щодо громадського життя в Бельгії, то дипломат розкрив його особливості крізь призму  хвиль еміграції та зосередив увагу на тому, що представники другої (політичної) хвилі еміграції почали активно утворювати громадські організації, як-от Допомоговий Комітет, Спілку української молоді та Спілку українських жінок. Торкаючись теми виховання, пан Коваль пригадав випадок, коли вони із сестрою вдома почали говорити французькою мовою. Батько почувши це, сказав що за межами дому вони можуть спілкуватися якою завгодно мовою, а вдома повинна панувати своя українська мова.  «Треба знати власне коріння, мати повагу до себе, гідність – це головне», – підкреслив пан Коваль.

Студенти Львівської політехніки були активними учасниками діалогів та ставили багато актуальних запитань, на які отримали змістовні відповіді. Відповідаючи на запитання про поради, які можна дати українській дипломатії, щоб українське питання в ЄС залишалося завжди актуальним і першорядним до повного його вирішення, пан Зенон відповів: «Агресія проти України вже не є новиною, вона триває. Очевидно, з часом новини про це починають зникати з перших шпальт видань, але це не означає, що вони втратили свою актуальність. Для вирішення цього питання треба працювати у відповідних колах. Мене не побачите у соціальних мережах. Моя робота є закулісна – з тим, ким треба, і коли треба. Україна є в процесі реформ. Якщо вони будуть успішно відбуватися, тоді в Україну почнуть прибувати все більше інвестицій. Важливо, щоб Україна показала, що вона працює для того, щоб досягнути якісних змін в економіці та суспільному житті». На прохання надати поради для майбутніх дипломатів Зенон Коваль пригадав ті, які колись отримав сам: «Будьте завжди собою, не пробуйте грати, бо якщо інші люди відчують, що ви не є собою, то перестануть вам довіряти. А в дипломатичній місії довіра є головною. Друга порада – ніколи не обманюй, бо рано чи пізно правда стане відомою. Треба говорити правду, але не обов’язково завжди усю правду, треба знати кому і що сказати».

Ярослав Гарцула розповів про Бельгію, про те, чим вона славиться у світі, її історію й регіони та назвав три речі, необхідні для успіху – амбіції, розум та сміливість. В’ячеслав Войнаровський зазначив, що пан Коваль є людиною з великим українсько-бельгійським серцем, яке наповнене великою любов’ю до Львівщини.

 Голова наглядової ради фонду ім. Короля Данила Степан Курпіль вручив пану Зенону Ковалю за його подвижницьку працю на ниві українсько-бельгійських дипломатичних стосунків, відстоювання інтересів України у світі орден ім. Короля Данила першого ступеня. А представника МЗС України у Львові В’ячеслава Войнаровського було нагороджено орденом ім. Короля Данила третього ступеня.

Директор Міжнародного інституту, освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка» Ірина Ключковська зауважила, що родина Ковалів є прикладом беззаперечного служіння Україні, за якою стоять конкретні дії та вчинки. Ірина Ключковська акцентувала увагу також на ґрунтовності та далекоглядності виступів Омеляна Коваля та зачитала його цитату з матеріалів VI Конґресу СКВУ: «І я тішуся, що в дипломатичному корпусі у Західних країнах Європи є молоді люди, які виховувалися вже на еміґрації. Це є уніат. І ми можемо побажати тільки, щоб в інших країнах наші дипломатичні місії включали  наших фахівців до себе, до праці, а її є дуже багато і, може, з більшим успіхом могли б працювати для добра Української Держави».

На цій зустріч МІОКом було започатковано традицію відзначати осіб, які активно співпрацюють з Інститутом.  Відзнаки з рук директора МІОКу отримали: Ростислава Федак – заступник голови Всеукраїнської громадської організації «Союз Українок України, кавалер ордена Княгині Ольги III ступеня, Наталія Пастушенко − заступник директора з наукової роботи Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти,  Олександр Горбач – кандидат політичних наук, доцент кафедри політології та міжнародних відносин Інституту гуманітарних і соціальних наук, заступник директора з виховної та організаційної роботи цього ж інституту.

На завершення зустрічі пролунала «Молитва за Україну».

Довідка

Омелян Коваль – уродженець села Рахиня Івано-Франківської області, був у лавах ОУН  та брав участь у проголошенні в Долині Акту відновлення Української держави, за що й був ув’язнений гестапо. Після звільнення у травні 1945 року Омелян Коваль перебував у таборі для біженців Реґенсбург, звідки дістався до Бельгії. Омелян Коваль  очолював Спілку української молоді (СУМ) у Бельгії, Центральну Управу СУМ і опісля Центральну виховну раду СУМ, заснував журнал для молоді «Крилаті»,  видавництво та друкарню в Брюсселі, був секретарем і головою Головної Ради Українських Громадських Організацій Бельгії (ГРУГОБ), одним із президентів Європейського Конгресу Українців, а згодом почесним головою, довголітнім членом Ради директорів Світового конгресу українців.

Фото Андрія Савчишина Прес-служба Національного університету “Львівська політехніка”