14 березня 2018 року у Львівській політехніці відбувся захід «Волонтерство як духовна потреба», організований Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою, за участю Анни Хранюк, громадської діячки та волонтера з Познані, а також представників громадськості, духовенства волонтерів та студентів з України і з-за кордону.

Наголошуючи на важливості події Ірина Ключковська, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою, зазначила: «Треба себе запитати: «А чи я зробив стільки добра, скільки я міг зробити?». «Ціль свободи є робити добро», – вчив нас Блаженніший Любомир. «Творіть добро!» – закликає Блаженніший Святослав. На щастя, маємо тисячі і тисячі людей в Україні і поза нею, які відчувають духовну потребу допомагати, підтримувати, жертвувати. Їх тисячі. Ними багатий український світ. Усюди, де є українець у світі, є добра воля творити добро для ближнього, про яке говорять наші патріархи».

Захід розпочався з вітального слова проректора з науково-педагогічної роботи НУ «Львівська політехніка» Романа Коржа та виступу заступника директора МІОК Андрія Яціва, що представив аудиторії гостю з-за кордону – Анну Хранюк, з якою Інститут співпрацює вже багато років.

Анна Хранюк – українка за походженням, що народилася і виросла у Польщі, при цьому завжди зберігаючи дуже сильний і безперервний духовний зв’язок з Україною. Тривалий час пані Хранюк викладала українську мову в Познанському університеті імені Адама Міцкевича, а трагічні події 2014 року в Україні стали поштовхом до того, що Анна Хранюк почала займатися волонтерством. Справою її життя стала допомога пораненим захисникам України, сім’ям героїв Небесної Сотні, вдовам і сиротам українських військових, що загинули, обороняючи Батьківщину. Про свою духовну потребу робити добро пані Хранюк висловилася так: «Ми ділимося тим, чим маємо. Можна допомогти матеріально, пригостити морозивом, а можна запросити на екскурсію. Можна в різний спосіб допомагати. Головне – не бути самому, бо самому можна загубитися. Треба підключати інших. Всім людям треба давати шанс».

Свідченням того, що підтримка українців з-за кордону є надважливою, були сльози на очах присутніх під час перегляду відеозвернення від Оксани Максимишин-Корабель з Португалії, авторки поезії Майдану «Мамо, не плач». Зворушливі слова підтримки і вірші пані Оксани нікого не залишили байдужими.

З настановою бути добрішими, чинити за покликом серця, до присутніх звернувся отець Тарас Михальчук, військовий капелан Львівської архиєпархії УГКЦ та душпастир Гарнізонного храму свв. апп. Петра і Павла у Львові, «Людина має дві волі: волю любити і робити особистий вибір і волю робити добро. Коли ці дві волі перетинаються, людина стає щасливою».

Про важливість волонтерського руху та, зокрема, про волонтерство у Львівській політехніці, розповіла Надія Любомудрова, доцент кафедри менеджменту персоналу та адміністрування Інституту економіки та менеджменту НУ «Львівська політехніка», заступник голови Товариства «Просвіта» Львівської політехніки, активний волонтер, за словами якої «волонтерство – це стиль життя, який ти обираєш, і вже ніколи не зійдеш з дороги».

Продовжуючи тему добра, небайдужості, наголошуючи на самопожертві тих, що першими віддали життя за Україну на Майдані, виступив журналіст-волонтер Роман Савчак, ініціатор видання книги-реквієму «Небесна Сотня» який охарактеризував волонтерство як явище, що здатне «здолати зло та втілити українську ідею».

На завершення заходу Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою, подарував гостям книги «Життя – Тобі…», щиро дякуючи за подвижницьку працю на благо України.

Фото Йосипа Марухняка та Наталії Павлишин