У середу, 21 березня, у головному корпусі Національного університету «Львівська політехніка» відбулася ініційована Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) зустріч з Уолтером Орром Скоттом, письменником та волонтером, який під час драматичних подій Революції Гідності долучився до боротьби за права українців, а від початку збройної агресії з боку росіян на Сході нашої держави безупинно допомагає українським військовим. Трагічні та героїчні баталії, що відбуваються сьогодні на наших теренах, Скотт описує у своїй малій прозі та віршах. Ці твори він уже встиг видати у двох збірках – «Повстань, Україно» (2014) та «Історія одного солдата» (2017). Презентація цих двомовних книжок (з оригінальними англомовними текстами та перекладами українською) якраз відбулася під час нашої розмови у стінах Політехніки.

Модерував подію Андрій Яців, заступник директора МІОКу. Він, власне, ознайомив аудиторію з біографією гостя. Пан Уолтер – відставний офіцер армії США (від 1966-ого до 1971-ого року служив санітаром у шпиталі військово-морських сил). Він оселився в Україні (у Жмеринці, що на Вінниччині) близько шести років тому. За час свого перебування тут, пан Скотт сповнився неймовірно сильним співпереживанням до долі нашого народу, глибоко вивчив історію України й пізнав нашу культуру. Тож невипадково назву заходу організатори сформулювали саме так: «Емпатія – дорога до миру і любові. Уолтер Орр Скотт про Україну й українців».

Ірина Ключковська, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою, покликаючись на слова світлої пам’яті Ірини Калинець, засновниці МІОКу, зауважила, що українській спільноті дуже важливо налагоджувати комунікацію не лише з нашою діаспорою, але й із тими іноземцями, які цікавляться Україною і пишуть про неї, досліджують її. «У своїх творах Скотт глибоко занурюється у психологію та ментальність звичайного українця, особливо, солдата, який повертається з фронту в мирне життя, – зазначила Ірина Ключковська. – Сьогодні важливо й те, щоб таких іноземців, які писатимуть правдиво про нашу історію і сьогодення ставало дедалі більше».

Своїми враженнями від творчості Уолтерра Орра Скотта поділився Ігор Калинець, лауреат Шевченківської премії, поет, політв’язень, заступник директора МІОКу. «Божі діла несподівані. Мені не могло приснитися, що в Україні є письменник, який англійською мовою виповідає те, чого нас навчав Тарас Шевченко». Пан Ігор зацитував уривок з однієї з поезій гостя:

«Моя Україно,

я не прийшов на світ із твого лона,

але ти пригорнула мене

до своїх грудей,

наче кровного сина».

«Це – рядки, рівні Шевченковому молитовному зверненню до України, – зазначив Ігор Калинець. – Ви, пане Уолтере, починаєте балакати з нами, українцями, крізь призму слів Тараса Шевченка. Саме Шевченко дав Вам пізнання України і підвів до сучасного розуміння стану справ на нашій землі».

Назар Данчишин, поет, літературознавець, молодший науковий співробітник МІОКу, провів паралелі між творчістю Скотта і письмом авторів «утраченого покоління», зокрема Еріха Марії Ремарка, а також розглянув її в контексті сучасної української літератури про війну на Сході, передусім порівнюючи з поезією добровольця та волонтера Бориса Гуменюка («Вірші з війни») та есеїстикою учасника війни на Донбасі Артема Чеха («Точка нуль»). «Визначальною рисою «Історії одного солдата» Уолтера Орра Скотта є демонстрація долі звичайної людини (солдата) на тлі великих історичних подій, – сказав Назар Данчишин. – Тут є чудово написані новели та оповідання, де часто використовується давній прийом «Deus ex machinа» (з лат. – Бог з машини), коли герої рятуються від загибелі фізичної чи моральної, по суті, за допомогою вищих сил».

Сам Уолтер Орр Скотт у своєму виступі наголосив на актуальних суспільно-політичних питаннях: «Сьогодні є проблема №1 і №1. Так, для мене це дві проблеми №1: корупція і російська агресія. Щиро кажучи, я розчарований мовчанням інтелектуальної спільноти України. Ми чуємо кілька поодиноких голосів, але де Стуси, Марченки й Чорноволи сьогодення? Я чую лише тишу».

Патріотів України пан Уолтер назвав «насінням Землі», яке «… падає дощем із неба, скроплюючи родючі чорноземи». Письменник резюмував: «Я не знаю, можливо, мине п’ять чи десять років… чи, може, навіть сто років віднині – та нехай ці слова промовляють нації світу: якщо хтось сумнівається, що люди бажають бути вільними… вільними від тиранії, несправедливості й гноблення; вільними, щоб стати суверенною, демократичною й успішною нацією, то нехай погляне на приклад народу України».

Подяку панові Скотту висловила Ірина Яремко, волонтерка, співкоординаторка «Центру забезпечення військових» при Народній Самообороні Львівщини. Вона звернулася до присутніх у залі студентів із закликом не бути байдужими і, зокрема, писати листи нашим солдатам на фронті, які чекають теплого слова і підтримки. До речі, кошти від продажу книжок, які, власне, можна було придбати під час заходу, Уолтер Орр Скотт пообіцяв передати на потреби української армії.

Літературно-мистецьку композицію на слова Уолтера Орра Скотта виконали учасники Народного театру-студії «Хочу» Народного дому «Просвіта» НУ «Львівська політехніка» під керівництвом Анастасії Непомнящої. Вони декламували його вірші під акомпанемент скрипки, а також представили монолог солдата з оповідання «Повернення Миколи».

«Усміхатися в Україні – це нормально»,– так каже пан Уолтер на своїй візитівці. Справді, усмішка – життєствердний знак нашої нації. Попри важкі випробування він закликав, не переставати бути оптимістами і вірити в нашу перемогу.

 Фото Наталії Павлишин