19 квітня 2018 року в актовій залі Національного університету «Львівська політехніка» відбувся організований Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) спільно з Народним домом «Просвіта» Львівської політехніки захід «Українська мистецька Прага міжвоєнного періоду». Цією подією МІОК започаткував новий проект, в рамках якого заплановано серію заходів, присвячених невідомій українській Празі, оскільки у 2019 році минає 80 років від завершення цих славних сторінок нашої історії.

Приємно, що до участі в заході долучився Ігор Шедо – консул з питань економіки і культури Генерального консульства Чеської Республіки у Львові.

До гостей зустрічі з вітальними словами звернулися проректор з науково-педагогічної роботи НУ «Львівська політехніка», к.т.н., доцент Роман Корж та директор МІОКу, к.пед.н., доцент Ірина Ключковська.

Роман Орестович акцентував на важливості міжвоєнного празького періоду в історії української культури: «Сьогодні Національний університет «Львівська політехніка» та Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою запрошують уважно поглянути на той етап нашої історії, коли люди, які вимушено емігрували з України до столиці Чехословаччини, не склали рук і заповзялися не припиняти творити наше мистецтво модерної доби». Цьому, на думку проректора, сприяла приязнь до українців із боку тогочасного президента Томаша Масарика, який матеріально підтримував наших емігрантів. А створення Українського вільного університету (1921), Української господарської академії в Подєбрадах (1922), Педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова (1923) стало, як зазначив Роман Орестович, світлими сторінками в історії українсько-чеських взаємин.

Ірина Михайлівна у своїй промові наголосила на важливій ролі українських діячів празького періоду у творенні української державності: «Оксана Пеленська в Празі, на чужій землі, шукає серце України. Адже те, що робилося в Празі, стало підґрунтям для нашої науки, літератури, мистецтва. Це – період плекання національної еліти. На жаль, ми не виплекали її до революції 1917–1918 років, тому й відлік нашої відновленої держави починається лише від 1991 року». Як зазначила директор МІОКу,  Український вільний університет, який діяв тоді у Празі, був у той час єдиним українським університетом у світі.

«Діячі того часу творили українську націю навіть за межами України, бо їхні ідеї мігрували з ними, і завдяки цьому ми маємо сьогодні нашу державу», – сказала пані Ірина.

Гостею заходу була відомий славіст і мистецтвознавець, дослідник українського еміграційного мистецтва, співробітник «Радіо Свобода», автор книги «Український портрет на тлі Праги» (2005) Оксана Пеленська.

Свого часу пані Оксана описала і науково опрацювала понад 1000 творів з архіву Національної бібліотеки Чеської Республіки у Празі, які належать 68 українським митцям-емігрантам, розшукала та доповнила біографічні дані окремих авторів. Дослідниця також організовувала та проводила наукові конференції, зокрема присвячені 80-літтю заснування Української студії пластичного мистецтва в Празі та 130-літтю з дня народження Дмитра Антоновича.

У своєму виступі Оксана Пеленська згадала про Музей визвольної боротьби українців, у якому діяли військовий, дипломатичний відділи та зберігалися мистецькі твори. На кінець 1937 року в архіві музею було приблизно 1 млн експонатів. У березні 1939 року його експозиції перенесли у більше приміщення, в яке 14 лютого 1945 під час бомбардування міста американцями, що переплутали Прагу з Дрезденом, влучило дві бомби, внаслідок чого було знищено багато цінних матеріалів.

1998 року, коли розсекретили фонди, пані Пеленській вдалося ознайомитися з тим, що залишилося після бомбардування і зберігалося в архіві. Мистецтвознавець показала віднайдені роботи Тетяна Княгиницької, Ярослава Фартуха, Галини Мазепи, Михайла Михалевича, Василя Петрука, Івана Сардена та інших художників і розповіла про виставку Олександра Архипенка у Празі.

Завершуючи свою розповідь про віднайдені українські мистецькі скарби у Празі, Оксана Пеленська згадала слова Євгена Маланюка,  який казав: «За справжній твір мистецтва митець мусить відповісти певним еквівалентом свого життя». І за кожним твором «пражан», на її думку,  лежить такий еквівалент.

   У заході також взяв участь один із найпотужніших мистецтвознавців України, дослідник історії мистецтва, кандидат  мистецтвознавства, проректор Львівської національної академії мистецтв Роман Яців. Завдяки численним науковим  розвідкам цього вченого стали відомими для світу імена багатьох українських митців і, зокрема, художників-емігрантів (Роберта Лісовського, Оленки Ґердан-Заклинської, Любомира-Романа Кузьми). Під час зустрічі Роман Миронович розкрив для аудиторії мистецьку Прагу як осередок вишколу українських мистецьких індивідуальностей

Роман Яців, зокрема, сказав: «Прага стала місцем зустрічі сподвижників, натхненних ідеєю відновлення Української держави». Апелюючи до поглядів Євгена Маланюка та Юрія Липи, мистецтвознавець зазначив, що на еміграції в період міжвоєння, і найбільше, власне, у Празі відбувалася акумуляція національної енергетики, яку ретранслювали на окуповані українські землі.

Роман Миронович наголосив на престижності Української студії пластичного мистецтва, організованої у Празі 1923 року за типом високих мистецьких шкіл, яку очолював Д. Антонович. Тут, як зазначив мистецтвознавець, хотіли вчитися не лише українці, а й чехи, словаки, угорці, євреї, адже там був дуже авторитетний викладацький склад.

«Тогочасна Прага – місце творення українського національного митця європейської культури. Але, на жаль, уся та спадщина ще не в повному обсязі осмислена, проте здатна створити нову якість нашого мислення у ХХІ столітті», – підсумував у своєму виступі Роман Яців.

На завершення заходу струнний квартет Народного камерного оркестру «Поліфонія» НД «Просвіта» Львівської політехніки (керівник колективу Роман Кресленко) виконав твір «Молитва» Василя Барвінського, який вчився і творив у Празі.

У фойє перед актовою залою присутні мали нагоду оглянути підготовлену працівниками МІОКу виставку, на якій представлено інформацію про багатьох українських митців, відкритих у Празі, та зображення їхніх робіт.