Від 31 серпня до 4 вересня 2019 року в головному корпусі Національного університету «Львівська політехніка» відбулася Перша Міжнародна Асамблея «Українка у світі: професіоналізм, активізм, традиція». Співорганізаторами цього масштабного заходу були Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) та Світова федерація українських жіночих організацій (СФУЖО). Подію присвячено 70-літтю СФУЖО.

Лого Асамблеї – актуальний динамічний образ, у центрі якого вісь – Україна. До неї спрямована інтелектуальна та духовна енергія Української Жінки у світі. Трикутник – це і давній знак української тотожності, і сучасний символ єдності професіоналізму, активізму та традиції.

Гасло Асамблеї – слова Ліни Костенко «Моя свобода завжди при мені».

Напередодні 31 серпня – 1 вересня у Львівській політехніці відбулися річні наради СФУЖО. А вже увечері 31 серпня стартувала Асамблея. У ній взяли участь 250 гостей із 27 країн світу (з усіх континентів).

Символічним початком заходів у рамках Асамблеї стало відкриття відразу трьох грандіозних виставок, які впродовж усіх днів розміщувалися в головному корпусі Політехніки: «Мистецькі скарби України» (організатори: Музей українського жіночого руху в Україні та Львівська міська громадська організація «Союз Українок»), «Та, що здобула світ. Велика Solomiya» (організатор: Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові), «Під зорею Пінзеля» (організатор: «Арт студія Івони Лобан»). Вітальні слова виголосили Ростислава Федак, чільна діячка Союзу українок України, творчиня Музею українського жіночого руху в Україні; Галина Тихобаєва, директорка Музично-меморіального Музею Соломії Крушельницької; Івона Лобан, дизайнерка, кураторка мистецьких проєктів, громадська діячка, членкиня спілки дизайнерів України. Ведучим урочистості був Назар Данчишин, молодший науковий співробітник МІОКу.

Потому в актовій залі головного корпусу Політехніки відбувся Галавечір Асамблеї, який розпочався виступом Струнного квартету камерного оркестру «Поліфонія» Народного дому «Просвіта» НУ «Львівська політехніка» (художній керівник – Роман Крисленко, директор – заслужений працівник культури України Степан Шалата). Музиканти подарували авдиторії виконання незабутніх мелодій українських композиторів Максима Березовського, Ярослава Барнича та Мирослава Скорика.

Привітали учасниць та учасників заходу проф. Юрій Бобало, ректор Національного університету «Львівська політехніка», який вручив подяку за співпрацю з Політехнікою Анні Кісіль, голові СФУЖО; Адріана Мальська, дружина голови ЛОДА; Катерина Кіт-Садова, дружина міського голови Львова; Ореслава Хомик, голова «Союзу Українок».

Ірина Ключковська, директора МІОКу, вручила Подяки за співпрацю з Інститутом Анні Кісіль, Євгенії Петровій, заступниці голови СФУЖО та Ростиславі Федак.

Анна Кісіль урочисто вручила достойницям почесну відзнаку з нагоди 70-ліття СФУЖО «Берегиня українського роду», зокрема Ірині Ключковській.

У межах галавечора Марта Кебало, голова представництва СФУЖО в ООН, та Андрій Яців, заступник директорки МІОКу, відкрили виставку спільного авторства «СФУЖО – 70 років», яка розміщувалася у фоє біля Актової зали.

Ініціаторами створення виставки стали Анна Кісіль, голова СФУЖО та Ірина Ключковська, директорка МІОКу.

Мета виставки – поширити та інтегрувати знання про СФУЖО в культурно-освітній простір України, популяризувати діяльність СФУЖО як важливої частини Міжнародного Жіночого Руху та невід’ємної складової світового українства. Серед завдань проєкту: презентація невідомих сторінок з історії СФУЖО, а також важливих та актуальних проєктів організації, засновниць і членкинь СФУЖО й учасниць Українського Жіночого Руху, які впродовж понад семи десятиліть боролися за Україну й творили її в десятках країн світу, зберігали та примножували нашу культуру.

У рамках виставки створено унікальну візуальну хронологію історії СФУЖО та Українського жіночого руху, яка містить сотні невідомих загалу фактів, архівних фото та документів. Також презентовано візуальні біографії голів СФУЖО з 1948 р. по 2019 р.

Матеріали для створення експозиції надали др. Марта Кебало та Олена Бортник (СФУЖО). Під час підготовки експозиції здійснено редакторську, дизайнерську, технічну роботу, яку в стислі терміни виконали правцівники МІОКу.

Праця над проєктом триває, у планах розширення експозиції та «мандрівки» виставки Україною, зокрема відвідини університетів, освітніх та культурних центрів на Східній, Центральній, Південній Україні, поширення знань про СФУЖО та Український Жіночий Рух в молодіжних студентських середовищах.

Родзинкою галавечора став виступ спеціальної гості Іванни Таратули Філіпенко, оперної діви та професорки музики зі США, яка виконала твори українських композиторів.

У понеділок, 2 вересня, в актовій залі головного корпусу Політехніки відбулося офіційне відкриття Асамблеї. Учасники заходу розпочали роботу з виконання національного славня України та благословення від голів українських церков – Блаженніших Святослава (УГКЦ) та Епіфанія (ПЦУ).

Модераторкою події була Ірина Ключковська, директорка МІОКу. Вона наголосила:

««Я не люблю нещасних. Я щаслива. Моя свобода завжди при мені», – ці слова Ліни Костенко є гаслом Асамблеї «Українка у світі: професіоналізм, активізм, традиція».

Свобода як найбільша людська цінність для кожної з нас. Це свобода вибору між злом і добром, між мовчазним спостеріганням та активною дією. Свобода вибору  між прагненням якнайшвидше асимілюватися чи тримати свою національну тотожність, між здатися і боротися. Ви усі – ми усі зробили правильний вибір. Саме тому ви усі тут, з далеких і близьких країн, з міст і сіл України. Сьогодні з нами українки, для яких свобода є сенсом життя.

Українська жінка внутрішньо завжди була вільна. Понад 100 років тому вона почала творити жіночі організації. Союзянкою була моя бабця, Катерина Кузик.

Біля витоків відродженого Союзу Українок України була моя мама, яка разом з Атеною Пашко, Надією Харчук відроджували організацію.

А в 1948 році, коли наших жінок продовжувала катувати, репресувати, арештовувати совіцька система, постає за кордоном СФУЖО, взявши зі собою на еміграцію ідеї, смисли і цінності, народжені в Україні.

Тож в українського суспільства на слуху такі імена: Христя Фріланд, міністрка закордонних справ у Канаді, Наталя Яресько, міністр Фінансів України, Уляна Супрун – в.о міністрки охорони здоров’я. Однак у світі наші українки займають поважні професійні позиції на різних рівнях, користуючись незаперечним авторитетом у своїх країнах проживання.

 Це не лише міністрки, а й жінки, які працюють у царинах бізнесу, політики, культури, науки, мистецтва. Є серед них ті, хто підкорив космос, зробив великі наукові, важливі для людства відкриття. Йдеться про тих жінок, які, маючи громадянство інших країн, чітко ототожнюють себе з Україною і про тих, хто виїхав з України вже за роки незалежності, має успіхи в кар’єрному зростанні, але в той чи інший спосіб працює для України.

 На подію з’їхалися унікальні особистості з цілого світу і з України – українки, для яких Україна не просто країна їхніх батьків і дідів, не просто земля високих гір, безкраїх степів, бистрих річок, де живуть горді люди, які стають в обороні нашої незалежності і гідності. Україна для цих українок – це професійний чин у країнах, де вони живуть; громадська дія, базована на міцних українських глибоко закорінених традиціях, з яких проростає наша національна тотожність.  Це крила, які дають силу, надають смислу їхньому лету.

 Для українки у світі бути свобідною – значить бути відповідальною, любити та служити людям. Саме ці принципи лягли в основу вашої особистої діяльності і діяльності організацій, до яких ви належите. Саме прагнення до свободи кріпить наших вояків на фронті Сходу України, дає натхнення гідно тримати тил в Україні і далеко за її межами, зміцнює нас у вірі в перемогу над нашим одвічним ворогом – Росією. Тому тепер ваш голос у світі є безцінним як ніколи, ваша дія – і професійна, і громадська, – є  утвердженням України у світі. Ще ніколи наш глобалізований світ не був таким українським, ще ніколи так голосно не звучав український голос у країнах, де ви живете. Тримаймося разом так,  як тримається 70 років Світова Федерація Українських Жіночих Організацій, демонструючи нам своє вміння спільнодіяти во ім’я спільного блага, блага для України! Разом будуймо рідну хату.

Свого часу Блаженніший Любомир Гузар казав: «Ви дуже сильні, якщо бажаєте добра, якщо стараєтеся, якщо гуртуєтеся, якщо намагаєтеся спільно творити добро, жити чесно, жити творчо. Хай у Вас усе буде добре. Пам’ятайте, що любов – то основа всього у світі. Будуймо оази любови!»

І щоб ми завжди могли сказати: «Я не люблю нещасних. Я щаслива. Моя свобода завжди при мені»».

Проф. Юрій Бобало, ректор Національного університету «Львівська політехніка», зауважив: «Упродовж століть незламні та мудрі українки неодноразово змінювали хід світової історії, впливали на державотворчі процеси, як на Батьківщині, так і за її межами, творили поступ в науці, підкорювали космос, зачаровували людство шедеврами мистецтва, музики та літератури. Кожна з вас своєю діяльністю у професійному чи громадському полі невтомно продовжує їхні славні діла. Бажаю, щоб ваш внесок у розбудову України та збереження і примноження її інтелектуальних і культурних здобутків був гідно пошанований і підтриманий сучасниками та мав продовження у звершеннях майбутніх поколінь».

Вітальні слова виголосили представники державної влади. Маркіян Мальський, голова ЛОДА, наголосив: «Я багато-де був за кордоном і всюди є українська діаспора. Якби не вона, я не знаю, де б сьогодні була Україна». Андрій Садовий, міський голова Львова, звертаючись до учасниць Асамблеї, сказав: «Якщо проаналізувати життєвий шлях кожної з вас, то можна написати велику книгу». Олег Синютка, народний депутат України, колишній голова ЛОДА, підкреслив: «Світ переосмислює роль України і потребує сильного голосу українства. Це має бути ваш голос. Голос про Україну і голос за Україну».

Учасників Асамблеї у відеозверненні привітав Павло Ґрод, президент Світового Конґресу Українців (СКУ): «Українська жінка споконвіку була і залишається сильною, впливовою, успішною представницею української діаспори. Пам’ятаймо, ми всі – українці, де б не жили».

Анна Кісіль, голова СФУЖО, вітаючи гостей, зазначила: «Ми докладаємо немало зусиль, щоб зберегти нашу мову, культуру, ідентичність у світі. Особливі сподівання на молодь. Саме вона зможе піднести українську жінку на високий щабель».

Після офіційного відкриття учасники Асамблеї зробили спільну світлину на згадку біля входу до головного корпусу Львівської політехніки. За пів години в актовій залі розпочалася перша панельна дискусія «Професіоналізм – інтелектуальна сила українки у світі», учасницями якої були Мирослава Ґонґадзе (США), журналістка, телеведуча, головна редакторка та очільниця Української служби «Голосу Америки»; експертка з питань України, Східної Европи та свободи слова на пострадянському просторі, юристка; нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня; Оксана Літинська (Велика Британія) – фінансова директорка міжнародних відділень інвестиційного банку Стандард Банк Груп в Лондоні; пластунка, альпіністка, яка підкорила найвищі точки шести континентів, розгорнула прапор України на найвищій вершині планети – горі Джомолунґмі (Евересті); Лада Рослицька (США) – керівниця контентної політики Незалежного антикорупційного комітету з питань оборони (НАКО), міжнародна експертка з питань безпеки, комунікаційних стратегій та міжнародного права, співпрацює з Програмою НАТО «Наука заради миру та безпеки»; зовнішня консультантка Женевського центру з питань демократичного контролю над збройними силами (DCAF); Оксана Юринець (Україна) – народна депутатка Верховної ради України VIII скликання, членкиня Комітету Верховної Ради України з питань европейської інтеграції, голова постійної делегації у Парламентській асамблеї НАТО, членкиня української частини Парламентського комітету асоціацій, співголова Групи з міжпарламентських зв’язків з Республікою Польща. Модерувала дискусію Ірина Ключковська.

Мирослава Ґонґадзе підкреслила: «Те, що я українка, є моїм достоїнством і моєю силою. Наша сила в тому, що ми знаємо, як світ працює, не боїмося праці на своїй землі, не боїмося ні найбруднішої, ні найчистішої роботи. Ми готові брати на себе складні справи. Ми, жінки, можемо рухати справи, говорити одна до одної. Але важливо, щоби з нами були чоловіки, бо все ж будь-яка справа успішна тоді, коли нас є 50 на 50, коли ми спільно з чоловіками вирішуємо ці питання».

Оксана Літинська наголосила: «Я походжу з родини сильних жінок. Поштовх виходити із зони комфорту мені закладено в генах. Досі я звикла презентувати цифри і факти на банківських нарадах, а надихати когось почала не так давно, тому для мене це справді тепер виклик — вчитися надихати інших людей. Знаєте, змінюється світогляд. І тепер я прийшла до розуміння того, що мушу щось передати і допомогти у зростанні інших поколінь. Мене зараз дуже сильно тримає зв’язок з Україною, зі Львовом».

Лада Рослицька зазначила: «Я люблю Америку, Канаду, але відчуваю, що треба працювати в Україні. Бо як не я, то хто? Любов до України я відчула в дитячому віці, коли ще ніколи тут не була. І дуже здивувала цим батьків. Після цього завжди, в будь-якому товаристві кажу, що я — українка. І тепер я тут, на своїй землі, щоби творити зміни разом із вами».

Оксана Юринець зауважила: «Треба виконувати свою роботу, незважаючи на те, що тобі кажуть збоку. Ми не конкуруємо, а взаємодіємо. А взаємодія дає любов – те, завдяки чому можна збудувати багато».

Відразу по завершенні панельної дискусії виступила спеціальна гостя асамблеї Рейнелл Андрейчук (Канада), перша жінка-сенаторка Канади від провінції Саскачеван, співголова Міжпарламентської ради Україна-НАТО в Парламентській асамблеї НАТО, членкиня Парламентської групи дружби Канада-Україна, членкиня Конґресу Українців Канади, ініціаторка проєкту історичної резолюції про визнання Голодомору в Україні геноцидом. Вона розповіла про історію свого успіху та боротьби за українську справу на міжнародному рівні. Резюмуючи, пані Андрейчук звернулася до жінок: «Ви – лідери. Я знаю, що по всьому світу є багато наших людей, які мають ідеї. 3-4 жінки можуть зорганізуватися, створивши спільноту – і вже так ми можемо змінювати світ та допомагати Україні».

Після обіду відбулася друга панельна дискусія «Активізм заради змін та поступу», яку модерувала Оксана П’ятковська, заступниця директорки МІОКу. Учасницями діалогу були Оксана Винницька-Юсипович (Канада) докторка філософії в освіті (1983), Почесна консулка Канади в Україні, Радниця міського голови з освітньої політики м. Львова, Радниця Міністра освіти і науки України, Голова Світової Координаційної Виховно-Освітньої Ради СКУ (2008–2018); Маріанна Заяць (США), голова Союзу Українок Америки, заступниця голови і почесна членкиня Світової Федерації Українських Жіночих Організацій, членкиня ради директорів Світового Конґресу Українців, перша заступниця голови управи Українського Музею в Нью-Йорку, членкиня дорадчого комітету Українського інституту Америки в Нью-Йорку; Анна Кантер (Франція), співзасновниця Культурного центру Анни Київської в Санлісі (Франція), творчиня Днів Анни Київської у Франції; авторка унікального проєкту-виставки «Щити гідності», засновниця і керівниця єдиної мистецької галереї в Парижі, у якій експонують твори українських митців; Марта Кебало (США), голова представництва від СФУЖО в Економічній та соціальній раді ООН, докторка антропології, експертка з питань жіночого лідерства та громадського активізму, членкиня Американської Асоціації Антропологів, Наукового товариства ім. Тараса Шевченка в Нью-Йорку, Союзу Українок Америки (СУА); Наталя Пошивайло-Таулер (Австралія) – віцепрезидентка СКУ у Східній, Південній та Південно-Східній Азії, країнах Океанії та Африки, голова відділу «Мальви» Союзу Українок в штаті Вікторія, головна виховниця Осередку ім. Івана Мазепи Спілки Української Молоді в Мельбурні (Австралія); менеджерка тендерів у технологічному інституті Box Hill.

Під час дискусії Оксана Винницька-Юсипович підкреслила: «Найважливішим для мене є те, що не тільки мої мама з татом були активістами, а й обидві мої бабусі активістки теж. І саме це викликає велику відповідальність, спонукає до дії, бо коли працюєш з архівами і бачиш імена бабусь, тіток, то не можеш бути пасивним».

Анна Кантер зауважила: «Дуже часто кажуть, що потрібно нести Україну в світ, а мене несе Україна, українська мова, культура. Власне, культура – це м’яка сила, яка відкриває світові Україну».

Марта Кебало зазначила: «Сьогодні є тонка межа між волонтерством та професіоналізмом. Бути волонтером може означати тільки жертвувати свій час, а може й означати робити свою справу на професійному рівні. СФУЖО – це є перехресна межа професіоналізму та волонтерства».

Наталія Пошивайло-Таулер наголосила: «Важливо відчувати корінь українства в собі, знати хто ти. Це і є щастя. Моя місія – навчити моїх дітей та інших людей любові до України».

Говорячи про здобутки СФУЖО, Маріанна Заяць підкреслила: «Найбільшим досягненням нашої організації є залучення жінок із різних хвиль еміграції, особливо найновішої, бо за нею майбутнє».

Після другої панельної дискусії учасники сфотографувалися на пам’ять у брендованих футболках Асамблеї.

Увечері на гостей заходу чекав фантастичний концерт «Піснею чарую…» у Львівській національній філармонії, де вони насолодилися прекрасними українськими піснями у майстерному виконанні Оксани Білозір, Оксани Мухи, Назара Савка, фолькгурту «Марвінок», учасницею якого є працівниця МІОКу Ольга Руснак, квартету «LeonVoci», квартету «Львів’янки», Ансамблю естрадної пісні «Сузір’я» Народного дому «Просвіта» Національного університету «Львівська політехніка», дитячої студії балету «Життя» «Смайлики», октету «Орфей». Під час концерту Ірина Ключковська, директорка МІОКу, вручила подяку за співпрацю з Інститутом Марті Кебало, голові представництва СФУЖО в ООН.

У вівторок, 3 вересня, в актовій залі головного корпусу Львівської політехніки відбулася завершальна панельна дискусія «Традиція як єдність поколінь», яку модерувала Оксана Горда, старша наукова співробітниця МІОКу. Учасницями цієї панелі були Оксана Білозір (Україна), народна артистка України, народна депутатка України чотирьох скликань, заступниця голови Національної комісії з питань закордонних українців, голова Всеукраїнської громадської організації «Українська взаємодопомога», голова Всеукраїнського об’єднання жінок-депутаток; Віра Коник (Естонія), віцепрезидентка Світового Конґресу Українців (СКУ) у Східній Європі, членкиня Ради директорів СКУ, голова Конґресу українців Естонії; Лідія Ткачук (США), президентка Українського Національного Музею в Чикаґо, членкиня Українського Конґресового Комітету Америки, заступниця голови Фундації Українського Голодомору-геноциду; Ярослава Хортяні (Угорщина), голова Європейського Конґресу Українців, членкиня Екзекутивного комітету Світового Конґресу Українців, голова Товариства української культури в Угорщині.

Оксана Білозір, говорячи про українську мову, пісню, віру, традицію для формування ідентичності, зазначила: «Де звучить українська мова, пісня, там відступає агресор. Це аксіома сьогоднішньої історії України. Ось чому важливо берегти слово».

Віра Коник підкреслила: «Традиція – це центр кристалізації, навколо якого формується народ, громада. Це той стержень, що тримає нас у світі».

Лідія Ткачук, розказуючи про створення інфраструктури українського культурного життя, наголосила: «Ми намагаємося залучити молодь, щоб вони знали про традиції батьків, про те, що відбувається в Україні. Наші діти ходять до церкви, школи, музею – ми творимо для них Україну тут, у Чикаґо».

Ярослава Хортяні говорила про те, що, крім місії від Бога – передавати дітям традицію, кожна жінка може значно більше – і в політиці, і в громадській діяльності: «Гендерна політика починається вдома, треба показати на що ти здатна і вибороти собі право бути активною».

Опісля гості Асамблеї в межах трьох круглих столів «Гуртуємо, працюємо, впливаємо» презентували діяльність громадських організацій, до яких належать. Модерували діалоги в цьому форматі Олександра Куновська-Монду (Швейцарія), представниця СФУЖО в ООН у Женеві та Ольга Руснак, молодша наукова співробітниця МІОКу, Анна Хранюк (Польща), волонтерка, громадська активістка та Оксана Трумко, наукова співробітниця МІОКу, Надія Копчук (Франція), членкиня Союзу українок Франції та Олена Мицько, провідна фахівчиня МІОКу.

По обіді біля Актової зали першого корпусу Національного університету «Львівська політехніка» відбулося урочисте відкриття меморіальної таблиці «Свою Україну любіть» із нагоди 205-ліття від Дня Народження Тараса Шевченка, 70-ліття Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО) та проведення Асамблеї «Українка у світі: професіоналізм, активізм, традиція». Ведучим церемонії був Назар Данчишин, молодший науковий співробітник МІОКу. Таблицю виготовили й подарували Валентина Шемчук, заслужена працівниця культури України, голова Полтавського обласного відділення Міжнародної організації «Жіноча громада» і Вадим Голобородов, художник-гравер, кавалер ордена «За заслуги». Таблицю створено за сприяння Товариства дослідження монументальної спадщини Кобзаря «Братія».

Вітальні слова виголосили професор Юрій Бобало, ректор Львівської політехніки, Ірина Ключковська, директорка МІОКу, Анна Кісіль, голова СФУЖО, Руслан Теліпський, ініціатор встановлення таблиці, фотохудожник, шевченкознавець, волонтер та Валентина Шемчук, одна з авторів таблиці. Двом останнім Ірина Ключковська вручила Подяки за співпрацю з Інститутом.

Після цього в актовій залі головного корпусу Політехніки відбулося Закриття Асамблеї, на якому учасники Асамблеї підбили підсумки роботи, а також проголосували за проєкт Ухвали, текст якої подаємо нижче.

ПРОЄКТ

Ухвала

Першої Міжнародної Асамблеї «Українка у світі: професіоналізм, активізм, традиція»

(м. Львів 1 – 4 вересня 2019 р.)

1 – 4 вересня 2019 року у Львівській політехніці відбулася Перша Міжнародна Асамблея «Українка у світі: професіоналізм, активізм, традиція». Ініціаторами та співорганізаторами проведення цього заходу виступили Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» (МІОК) та Світова Федерація Українських Жіночих Організацій (СФУЖО). Асамблея була приурочена відзначенню 70-ліття заснування СФУЖО, яка сьогодні об’єднує мережу українських жіночих організацій з понад 30 країн світу з усіх континентів.

Місія Асамблеї – відкрити для українського суспільства роль і значення Українки у світі, висвітлити її професійність, активність та потенціал для впливу на державотворчі процеси як в Україні, так і в країнах проживання, а також на міждержавні відносини.

Посилити та налагодити зв’язки з державними структурами та громадськими організаціями для мережування, взаємодії, реалізації спільних проєктів та напрацювання нових напрямів роботи. Створити умови для спільнодії, досягнення синергії у просуванні спільних українських інтересів.

Асамблея покликана зламати наявні досі стереотипи і представити Україні українську жінку діаспори як носія фахових знань, ділової та громадської активності, показати її сучасною, дієвою, професійною та успішною.

У роботі Асамблеї взяли участь 250 учасниць з 26 країн світу: Індія, Канада, США, Італія, Угорщина, Австралія, Швейцарія, Польща, Туреччина, Казахстан, Росія, Азербайджан, Велика Британія, Естонія, Латвія, Словенія, Греція, Ірландія, Нідерланди, Ліван, Болгарія, Словаччина, Норвегія, Люксембург, Франція, Німеччина, а також майже з усіх областей України.

Засідання відбувалися у форматі пленарних засідань, трьох панельних дискусій, трьох круглих столів та серії презентацій. Було представлено 5 виставок, організовано 2 концерти.

Учасники Асамблеї констатували:

СФУЖО – активна дієва сила, робота якої спрямована на промоцію України за кордоном, на підтримку реформ, євроінтеграційних та євроатлантичних процесів в Україні, на підтримку та розвиток українського жіночого руху.

Одним з найважливіших напрямів у роботі СФУЖО визнано її представництво в ООН та координацію українських жіночих організацій у світі.

СФУЖО визнано дієвою міжнародною організацією, що своєю діяльністю протистоїть «рускому міру» у країнах проживання української діаспори та сприяє розбудові українського світу.

Відсутність Міністерства з питань української діаспори та світового українства загалом, яке вкрай необхідне, оскільки за межами України проживає понад 30 мільйонів українців і зберігається тенденція до відтоку українців з України.

Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою визнано найдієвішою інституцією України, яка системно займається питаннями української діаспори та світового українства загалом.

Відсутність державного фінансування на реалізацію просвітницьких та освітніх проєктів МІОК, спрямованих на підтримку української діаспори та українських трудових мігрантів.

 

У зв’язку з цим учасниці Асамблеї ухвалили:

  1. Звернутися до Президента України з проханням:
  • створити у Кабінеті Міністрів України окреме Міністерство з питань світового українства та призначити уповноваженого Президента з питань української діаспори та світового українства загалом.
  1. Звернутися до Верховної Ради України з проханням:
  • створити у Верховній Раді України Комітет з питань світового українства
  • провести парламентські слухання з питань світового українства
  • передбачити у Бюджеті України на 2020 рік окрему стрічку для фінансування просвітницьких та освітніх проєктів МІОК, спрямованих на підтримку української діаспори та українських трудових мігрантів і промоцію української діаспори в Україні.
  1. Звернутися до Міністерства закордонних справ України з проханням:
  • посилити застосування інструментів soft power для протистояння «рускому міру» та промоції України у світі, зокрема через створення спеціального фонду підтримки і популяризації української історії, культури, традицій, запровадження стипендійного фонду для закордонних студентів у світі, які досліджують різні аспекти формування і розвитку української держави та її історії, культури, мови.
  1. Звернутися до урядів країн-членів ЄС з проханням:
  • заборонити уживання в офіційних документах словосполучення «на Україні», що свідчить про нерозуміння того, що дане словосполучення вживається для називання територій, які не мають самостійного статусу, і не є самостійними одиницями, а лише частинами держав.
  1. Звернутися до українських громадських організацій, які діють в Україні та за її межами, з проханням:
  • посилити інформаційну кампанію, спрямовану на протидію російської інформаційної гібридної війни, у якій використовують релігійні організації та структури для поширення інтересів Кремля
  1. Звернутися до мережі СФУЖО з проханням:
  • активізувати залучення молоді до роботи в СФУЖО та створити молодіжне крило українських жіночих організацій у діаспорі
  1. Звернутися до СФУЖО та МІОКу з проханням:
  • продовжити партнерську системну співпрацю для реалізації проєктів, зокрема організації та регулярного проведення, започаткованої у 2019 році, Першої Міжнародної Асамблеї «Українка у світі»
  1. Доручити Міжнародному інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою (за умови фінансування) провести промоційно-просвітницьку кампанію проєкту «СФУЖО – 70 років».
  1. Доручити Міжнародному інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою здійснити остаточну редакцію ухвали та розіслати її до органів законодавчої і виконавчої влади, а також до громадських організацій в Україні та світі.

 

4 вересня, останнього дня Асамблеї, на її учасників чекала культурна програма – екскурсії старовинними пам’ятками Львова.