Вдячність як нова парадигма розвитку суспільства: на Форумі за участю політехніків презентували книгу газети «День»

«День вдячності» – нова книга Всеукраїнської газети «День», яку презентували на 26 Книжковому форумі у Львові, дає багато причин для замислення над тим, чим насправді наповнене наше життя. «Ми не вміємо бути вдячними, а невдячність – це рабська риса», – каже у своїх роздумах, як, зрештою, й у передмові книги, головна редакторка «Дня», давня і дуже шанована натхненниця Львівської політехніки Лариса Івшина.

Кожен задум нового видання Лариса Олексіївна обговорює зі своїми колегами, незмінними авторами газети «День».

– Передмову до цієї книги варто видати окремо і поширити у школах, університетах, щоб вона стала фундаментом для формування свідомості в молоді. І з цією ідеєю варто звертатися в управління освіти, – зазначила, представляючи книгу «День вдячності», модераторка заходу, директорка Інституту освіти, культури і зав’язків з діаспорою Ірина Ключковська.

Ірина Михайлівна також подякувала за кожне видання, яке виплекала редакція газети «День», і побажала, щоб їхня справа зростала і розвивалася, даючи потужні плоди для поступу українців.

– Хотіла б, щоб цю книгу розцінювали як перший крок у напрямі прищеплювання нам звички дякувати. Ми дуже недооцінюємо, за що і кому маємо дякувати. Непошановано в країні людей, які мали би стати системою координат, а їхні ґрунтовні знання мають бути на належному місці. Непереосмислена, неперенавчена історія не дає нам можливості добре розвиватися. Сума невдячностей є причиною неуспішності країни. І ці гіркі приклади розвернули і загальмували нашу історію. Усвідомлюю, що це неможливо швидко подолати. Та разом зі зціленням через знання, культивуванням чесної пам’яті та діями, ми зможемо втілити головну ідею порятунку нас і наших дітей, – наголосила у своєму слові до присутніх на презентації Лариса Івшина. – Цю книгу складно «поглинути» залпом, та її можна читати з будь-якого шматка. Я би хотіла, щоб ми виокремили для себе той загальнонаціональний день вдячності. Зрештою, кожен мав би почати зі себе: я, до прикладу, нині ще більше дякую. Впевнена, що лише солідарна вдячність і оздоровлення допоможе нам відчувати себе цілісно.

Багаторічний автор газети «День», а також автор статей, які ввійшли чи не до кожного книжкового видання Бібліотеки «Дня», проректор Острозької академії професор Петро Кралюк окремо подякував усім присутнім у залі, тим, хто передплатив книгу ще до її виходу чи придбав на Форумі. Петро Михайлович наголосив, що це є серйозна підтримка книговидання, особливо зважаючи на те, що держава не піклується про це.

– Це один із найкращих проєктів. Почуття вдячності люди рідко культивують, хоча це дуже важливо. Ця книга дає змогу по-новому подивитися на нашу історію. Тому у своїй статті я особливу увагу хотів звернути на литовських князів, зокрема князя Вітовта. Він тривалий час перебував на українських (руських) землях, зокрема в Луцьку, сприяв його розвиткові. Також саме за його правління на березі Чорного моря виникло багато міст, зокрема й Одеса. Тож ми справді маємо за що дякувати цим історичним постатям, які сприяли розвиткові нашої держави, – підкреслив професор Кралюк.

Упорядник нової книжки «Дня» Ігор Сюндюков презентував книгу так:

– «День вдячності» – це більше, ніж книжка, це – світоглядний важіль перетворення суспільної свідомості. Коли ми працювали над виданням, то робили це не для себе, а для людей. Вдячність – це шляхетна риса. І лише шляхетне суспільство спроможне на вдячність. Саме змінення суспільної свідомості – і є той важіль, який дозволить оздоровити суспільство. Адже наша хвороба в тому, що мільйони людей переконані: дякувати нема за що й нема кому, бо їм усі мають служити. Це дуже небезпечний суспільний чинник. Згадую слова апостола Павла – людини, яка найбільше посприяла поширенню християнства: «Вдячність зникає, отже настають останні часи». Зрештою, в Євангелії ми не раз бачимо словосполучення «невдячний рабе». І це справді так: невдячність – це рабська риса. Тому викорінюймо зі свого життя її та культивуймо вдячність, – наголосив Ігор Радикович.

Анна Данильчук, проректорка Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, статті якої теж увійшли до книги «День вдячності», зазначила:

– Коли ми відчуваємо вдячність, то стає легше долати кордони, ми не сумніваємося в тому, як складеться наше життя, минає страх, є бажання рухатися вперед і розвиватися нам, переформатовується наша картина світу. У передмові є надзвичайно сильний емоційний момент: помираючи від голоду, сотні людей, мабуть, думали, чи хтось знатиме про це. Інформаційний вакуум – це справжнє страждання. Тому маємо відчувати вдячність до тих людей, які у складні часи говорили про нас, відчували Україну, хоча їх нічого до цього не зобов’язувало. Людські стосунки, які демонструє ця книга, базуються на високих духовних, моральних якостях, які не замінять жодні економічні стосунки.

Загалом спілкування тривало ще дуже довго. І навіть після завершення презентації ставили питання всі охочі. А їх було доволі багато, серед яких і проректор та студенти Львівської політехніки, що хотіли подискутувати з авторами статей на різні теми. І, звичайно, така презентація книги спонукала багатьох придбати її, щоб і в собі культивувати цю прекрасну звичку – дякувати.

Наталія Павлишин, Тижневик «Аудиторія». Фото Наталії Павлишин.

ДЖЕРЕЛО

«МАГНІТ» ДЛЯ СОЮЗНИКІВ УКРАЇНИ.

Про стратегічні завдання книги «День вдячності» і враження її перших власників

«ВДЯЧНІСТЬ — МАТИ ВСІХ ЧЕСНОТ»

Як влучно підмітила Ірина КЛЮЧКОВСЬКА, директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка», модераторка зустрічі, ця книга — продовження тріади, яку розробляє «День» — знання, пам’ять і вдячність. А вдячність якраз і є матір’ю всіх чеснот, як стверджував Цицерон. Тому риса, яку своєю книгою плекає «День», є ключем до успішного українського суспільства.

А «ключем» до книги традиційно є «Слово до читачів» — «передмова, яку можна розібрати на цитати», як вважає Ірина Ключковська.

ПЕРШИЙ КРОК У НАПРЯМКУ «ВЕЛИКОГО РУХУ ПОДЯКИ»

Виступ Лариси Івшиної традиційно пояснив концептуальне підґрунтя книги. «Звісно, щороку книга видається не випадково. Це частина стратегії газети «День» з перенавчання нашого суспільства. Бо ми ще досі живемо в тому, що було вироблено за нас і ще в минулій системі координат. Тому «День вдячності» — це більше, ніж книга, але, звісно, менше, ніж енциклопедія. Мені хотілося б, щоб ця новинка «Дня» стала першим кроком у напрямку великого руху подяки. Бо ми не зовсім добре собі уявляємо, скільки приємного і важливого чекає нас на шляху «розкопок» — кого ж нам вшановувати і кому найбільше дякувати», — поділилася Лариса Івшина.

Підтверджує справедливість цих слів той резонанс, що його викликала ще попередня книга про гетьмана Павла Скоропадського — особистість, яка сформувала нашу державу і ще досі залишається непошанованою. Здавалося б, хіба може локальна невдячність мати глобальні наслідки? «Може», — стверджує Лариса Івшина і наводить приклад Феофана Прокоповича, котрий не просто зрадив свого патрона Івана Мазепу, якому завдячував статусом, а й став одним з ідеологів російського самодержавства. Так сума невдячностей призводить до неуспіху держави. «Чи це лікується? Думаю, так: завдяки правдивим знанням, культивуванню чесної пам’яті і обов’язково діям», — зауважує Лариса Івшина.

«ЯКЩО ПАМ’ЯТЬ ПОРУЙНОВАНА, ЧИ НЕ Є МИ ЗАГРОЖЕНИМИ?»

Як стало відомо на презентації, задум книги у головного редактора був давно. Утім, визначальним мотивуючим чинником до створення «Дня вдячності» стала історія ірландської президентки Мері Робінсон (1990—1997). Річ у тім, що в 1845—1849 роках в Ірландії був голод. Індіанське плем’я чокто в далекій Оклахомі практично за півсвіту дізналося про це і, хоч саме переживало скруту, передало ірландцям 173 долари. Їхню допомогу не було забуто, і через 150 років президент Ірландії поїхала в Оклахому, щоб подякувати нащадкам цих племен.

Марія Чадюк, Щоденна всеукраїнська газета «День»

ДЖЕРЕЛО