Дорогий пане Ігоре, ми Вас любимо! Маємо щастя працювати з Вами , бачитися з Вами і, що найцінніше, спілкуватися з Вами кожного дня! З роси і з води Вам, як кажуть в народі!

«Я  був з «іншого світу» – говорите Ви. Але туди не міг вступити будь-хто. Бо це був світ високої моралі і честі, відваги і незламності, світ справжнього лицарства.

«Богові моя душа, Україні – життя, а честь вже моя», так, як у  французів – шевальє (європейців!) – “Mon ame a Dieu, ma vie aux Roix, l’ honneur – pour moi”. Всі пристосуванці, якщо не зрадники, туди увійти не могли. «Ми у 60-х роках, знаючи, чим це може завершитися, адже не один раз були попереджені владою, все одно робили те, що повинні були. Не зупинялися через залякування. Чи ми були тоді молоді, чи мали приклад попереднього покоління, яке свідомо йшло на смерть. Чи, може, були заражені настроєм такої самопожертви.Потім, коли вже зароджувалася незалежність України, це не було нашою ціллю – здобути якісь маєтки чи інші розкоші. Думали, щоб щось зробити добре для громади, чи будемо говорити високим стилем для України. Це було основне», – скажете Ви згодом в одному із своїх інтерв’ю.

«Треба вміти вчасно замовкнути» – так часто Ви любите повторювати цю фразу.

Але вже ніколи не мовчатиме Ваша  поезія, що вже давно живе своїм окремим від автора життям!. Складна, метафорична, чуттєва, багатовимірна, дуже глибока, в кожному рядку якої живе Україна.  Поезія вершинна, до якої мусимо дорости , дотягнутися, ми –  ваші читачі.

Про неї багато пишуть, вивчають, досліджують і студенти і світової слави літературні критики. Ви маєте багато нагород, найвищих нагород, але ніколи – слабкості до них! Живете чесно і правдиво. І в цьому Ваша велика сила. Цими духовними скарбами щедро ділитися з тими, хто поруч.

Дякуємо, що Ви є з нами, такий скромний, добрий, правдивий. Черпаймо всі з вільнодумного духовного світу Калинця! Тоді Україна збудеться!

Многая і благая літа Вам, наш дорогий, любий Калинець!

Дружна команда МІОКу