Цими днями до колективу МІОКу завітала  Роксоляна Тим’як –Лончина, стоматолог за фахом та фотограф за покликанням із Чикаго, яка реалізує в Україні чимало проектів в галузі медицини та мистецтва. Великий резонанс в українському та американському суспільствах викликала фотовиставка «Дитинство позбавлене барв».

Для виставки фотограф обрала світлини, які зробила в травні 2001 року, лютому і серпні 2002 року коли приїжджала до двох сиротинців у Львові. На фото – покинуті діти у сиротинцях, їх побут та світлі сумні очі. Чорно-білі зображення виражають смуток, самотність та розпач. Щоправда, деякі із них таки були кольоровими – ті, на котрих були зображені дітки, яких вже усиновили і які отримали надію на краще, кольорове майбутнє.

Тоді вдалось зібрати достатньо коштів. Саме це дало поштовх до створення однойменного фонду та відкриття банківського рахунку. Люди, котрі відвідували виставку і бачили ці фото, миттєво відгукувались і допомагали матеріально. « Нещодавно у мене виникла нова ідея: з часу виставки пройшло 12 років. Зараз ми плануємо розшукати тих дітей, які були на фото, можливо провести з ними невеличке інтерв’ю і зробити сучасне фото, а вже пізніше організувати ще одну виставку, на якій буде представлено фото 12 років тому і поряд сучасне.» Як вірно зауважила директор МІОКу Ірина Ключковська, це також дасть змогу прослідкувати чи змінилось ставлення держави до дітей-сиріт.

Співпраця МІОКу та Роксоляни Тим’як –Лончини  розпочалася ще у 2006 році на I Міжнародній науково-практичній конференції «Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті», де п. Роксоляна виступила як автор книги-альбому «Поклик сумління» про події в Україні у 2004 році та про перебіг виборів президента України. Далі була плідна співпраця на конгресах 2008, 2010, 2013 років, численні фотовиставки «З любов’ю до України» у Львові, Харкові та ін. Творчий проект автора « Вивіски у Львові» були поштовхом для організації  публічного обговорення «Вивіски у Львові – відмова від рідного», організованого МІОКом за участю провідних науковців, громадських та політичних діячів, депутатів міського та обласного рівнів. У планах також було відкриття фотовиставки у Донецьку. З цією метою було проведено перемовини з керівництвом Донецького національного технічного університету та узгоджено план організації події. На жаль, цього не сталося. Військова агресія Російської Федерації завадила зреалізуватися цим планам.

Не зважаючи на те, що Роксоляна Тим’як-Лончина повністю реалізована в США і могла б проживати саме там своє безтурботне життя, любов до рідної України та українського народу щоразу спонукає її приїздити сюди. « Уперше я відвідала Україну під час гуманітарної медичної місії у 1992 році. Згодом неодноразово приїжджала сюди у складі  Міжнародного медичного товариства (Global Medical Foundation) з місією «Медицина на колесах»: лікувала дітей, читала лекції лікарям-стоматологам.  Я побачила саме ту землю, про яку мені розказували мої мама та бабця і я не могла не полюбити її. Я усвідомила, що повинна віддати честь батькам, честь рідній землі за все те, що вона мені дала, тому щоразу повертаюсь сюди і, зауважу, з величезним задоволенням. Батьки змалку прищепили мені любов до України, адже виховувалась я в українських традиціях, тому глибоко відчувала українське коріння».

Цього разу причиною її чергового візиту стали вибори, які незабаром проходитимуть в нашій країні. Вже в п’яте  Тим’як-Лончина приїжджає в якості спостерігача від УКК (Українського Конгресового Комітету). Вперше і найважче це було у 2004 році після Помаранчевої революції, бо не знали на що йдуть. «Тоді ми побували в трьох містах: Львові, Києві та Донецьку. Мені знову вдалося зробити масу цікавих фотографій і вже по приїзді додому, коли я писала своїм друзям  враження від цієї поїздки, в чоловіка виникла ідея видати книгу-альбом, в якій і були б ці фото та враження. Книгу «Поклик сумління» видала своїм коштом і вирішила подарувати її фонду. Таким чином, люди, купуючи її, робили свій внесок на рахунок фонду. Ми знову зібрали чималу суму грошей».

Роксоляна Тим’як-Лончина прослідковує позитивну тенденцію у розвитку України та нашого суспільства і стверджує, що порівняно з попередніми роками є позитивні зрушення. « Людей вже не тримають певні рамки, вони бачать світ ширше і діють ширше, відповідно, досягають кращих результатів, що не може не тішити».

На зустрічі директор МІОК Ірина Ключковська та Роксоляна Тим’як -Лончина домовилися про організацію фотовиставки « З любов’ю до України» у Дніпропетровську та Запоріжжі.

Христина Гедз