“Моя Карелія, моя Україна”
10 червня 2009 року Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) у рамках проекту «Відкриймо для України українську діаспору» провів презентацію книжки Лариси Скрипникової «Моя Карелія, моя Україна», виданої з нагоди 15-річчя Карельської республіканської громадської організації «Товариство української культури «Калина».
У вітальному слові директор МІОК Ірина Ключковська наголосила: щоб бути українцем поза межами України, треба докласти чималих зусиль. І українці Карелії, як і багатьох інших регіонів, активно працюють на утвердження доброго імені України у місцях свого проживання. Україна ще прийде до розуміння, що українська діаспора – це наші уми , наші руки, це наш величезний потенціал. Ця презентація – це можливість показати роботу українського товариства у Карелії, а також налагодити мости співпраці між Україною і Карелією, бо українці Карелії чекають на нашу підтримку і допомогу.
Учасників презентації від імені Національного університету «Львівська політехніка» щиро привітав ректор, професор Юрій Бобало. Він зазначив, що українці Карелії – маленька, але дуже значна частинка світового українства, і сьогоднішня зустріч – це ще один крок до співпраці між державами.
Перший секретар Посольства України в Російській Федерації Ігор Мельничук від імені Надзвичайного і Повноважного Посла України в Росії Костянтина Грищенка висловив найщиріші слова привітання і вдячності як українцям Карелії, так і тим, хто в Україні долучається до популяризації і підтримки їхньої діяльності. «Ця презентація, – говориться у вітальному слові Посла, – це свято для усіх нас. Це квінтесенція п’ятнадцятирічної діяльності одного з найактивніших українських товариств Росії, ще одне свідчення гуманітарної співпраці між Україною і Росією».
Про що ж ця книжка і чому вона цікава для українського читача? Про це у своєму виступі розповіла голова Карельської республіканської громадської організації «Товариство української культури «Калина» Лариса Скрипникова, нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ та ІІ ступенів. Слід зазначити, що п. Лариса – давня приятелька Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою: уже вкотре вона презентує у Львові діяльність Товариства, знайомить громадськість Львова з життям українців Карелії. За словами Лариси Скрипникової, початкова ідея видання була інша: планували видати історію українців Карелії. Хотіли почати з історії ув’язнення Петра Калнишевського, останнього кошового отамана Запорізької Січі. Згодом свою сторінку до української історії Карелії вписав і Павло Чубинський, котрий відбував заслання в Архангельську, але об’їздив усю Карелію. У роки репресій тисячі українців навіки залишилися в карельській землі. Сотні українців брали участь у зимовій війні з Фінляндією. Тоді майже повністю загинула Житомирська дивізія. Потім – Велика вітчизняна війна, будівництва, лісозаготівлі і т.д. Українці стали невід’ємною часточкою Карелії. Таким чином, назбиралося дуже багато матеріалу, тому довелося піти на компроміс: започаткували серію книг, першу з яких присвятили 15-річчю Товариства. Ця книжка – про те, як починалося українське Товариство у Карелії, як розвивалося, про здобутки і втрати, веселі й сумні сторінки історії.
Тепло і зворушливо розповіла п. Лариса про деякі сторінки з історії Товариства. Про ті великі й малі справи, які звичайні люди на далекій карельській землі роблять щодня, бо до того їх закликає їхнє українське серце. Свій виступ вона завершила словами, сповненими надією й оптимізмом: «Дасть Бог, українцям в Карелії бути. І бути їм українцями!»
З 2003 р. «Калина» активно співпрацює з Олександром Колосніциним, президентом концерну ОРІМІ, начальником пароплавства Карелії. Саме він фінансував видання книг «Убієнним синам України. Сандармох» і «Моя Карелія, моя Україна» (українською та російською мовами), інші потреби Товариства. До благодійної діяльності п. Олександра долучилася також і його родина – п. Ігор Колосніцин, член наглядової Ради відкритого акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-2», і п. Тетяна Колосніцина, ведучий фахівець департаменту адміністративної реформи Міністерства економіки України.
Про те, як живуть і працюють українці в Карелії, розповів присутнім Олександр Колосніцин. Він наголосив, що українці мають величезний потенціал у Карелії. Зокрема, більшість працівників очолюваного ним концерну, передусім керівництво, – українці або вихідці з України. Це висококваліфіковані працівники, вони всі проходили стажування за кордоном. Багато українців працює у лісопереробному секторі, харчовій промисловості, інших галузях економіки. Серед них є люди, які не були жодного разу в Україні, але зберігають мову і культуру своїх предків. Прикро, що цей надзвичайний людський ресурс майже не використовується. Українська діаспора у більшості регіонів Росії погано організована, і Петрозаводська «Калина» – скоріше щасливий виняток, ніж правило.
На презентацію також був запрошений Євген Гузєєв – Генеральний консул Російської Федерації у м. Львові. У своєму виступі він говорив про ставлення Росії і росіян до українців на території РФ. Зокрема, він зазначив, що українцям і росіянам часто бракує інформації один про одного, поширюється багато неправди один про одного. У своєму виступі п. Гузєєв навів офіційну статистику про кількість українців, які проживають в Росії, про українські організації та національно-культурні товариства. Але львів’яни були розчаровані виступом консула, який жодним чином не охарактеризував ні презентованого видання, автором якого є громадянка Російської Федерації, ні роботи Товариства «Калина», натомість звернув увагу на неоднозначні моменти українсько-російських відносин.
Українці Карелії стверджують українську силу. Про це говорив у своєму вітальному слові Ігор Держко, заступник голови Львівської обласної державної адміністрації. На його думку, сила українського духу, здатність зберігати власну ідентичність має дві складові: це вміння зберігати самобутність і на своїй землі, і на чужині. Він закликав українців в Україні бути взірцем потужної соціальної політики, щоб українці поза межами своєї землі могли наслідувати гідний приклад.
Карельська земля – це не лише гостинний куточок, який прийняв українців-трудівників. Це також наш біль. Це Сандармох – урочище, у якому в роки Великого Терору був розстріляний цвіт українського національного відродження. Тетяна Крушельницька, доцент НУ «Львівська політехніка», родина якої була майже повністю знищена 1937 р. на далекій карельській землі, розповіла про цю трагічну сторінку українсько-карельської історії. Адже товариство «Калина» провадить не лише культурницьку і просвітницьку роботу, воно також займається відновленням історичної пам’яті, вшануванням останнього місця спочинку українців, які були розстріляні в урочищі Сандармох. Неможливо говорити про Сандармох, це потрібно відчути – цинізм, жорстокість не лише фізичного катування, а й катування українського духу. П. Тетяна розповіла про те, що Карелія привітно ставиться до українців, а товариство надає велику підтримку тим, хто їде на прощу до Сандармоху і далі на Соловки.
Любов до України має бути діяльною силою. Директор видавничого відділу «Артос» фундації «Андрей» Михайло Перун, видавець книжки, зацитував слова Христа з «Божественої комедії» Данте: «Ти, що Мене любиш, упорядкуй свою любов, а через неї дійдеш до досконалости». Ми маємо колосальні ресурси, але ними не користуємось. Чому ця книжечка про діяльність маленької української громади на півночі Росії така важлива для нас, українців в Україні? П. Михайло роздумував у своєму виступі над словами нашого західноукраїнського генія Івана Франка: «Як много важить слово…». У постмодерну добу слово знецінилося. Книга, яку представляли, дуже проста, але вона повертає вартість Слова. «Як много значить слово…» Коли є громада, яка працює впорядковано, – вона дає плоди, слово, яке дає приклад, як діяти. «Як много значить слово…» Ця книжечка покликана стати елементом мозаїки, яка показує світові українців такими, якими ми є.
Особливу атмосферу презентації створила організована заслуженим працівником культури України Степаном Шалатою, директором Народного дому «Просвіта» НУ «Львівська політехніка», мистецька програма у виконанні народного ансамблю «Заспів» під керівництвом Христини Залуцької та Народного чоловічого хору викладачів НУ «Львівська політехніка» «Орфей» під керівництвом Володимира Вівчарика, а також театральної студії «Хочу» під керівництвом заслуженої артистки України Ірини Швайківської.
Отже, український читач отримав можливість познайомитися з діяльністю ще однієї української громади за кордоном, побачити будні і свята, щоденну працю і великий патріотичний подвиг простих людей, які далеко від своєї рідної землі працюють на утвердження її доброго імені, як і для процвітання своєї нової Батьківщини, що дає можливість їм з гордістю говорити: «Моя Карелія, моя Україна».
Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою щиро сподівається, що презентація видання Карельської республіканської громадської організації «Товариство української культури «Калина» сприятиме популяризації діяльності українців діаспори, відкриватиме українській громадськості величезний потенціал закордонного українства і, своєю чергою, сприятиме розбудові України і на її теренах, і за її межами.