Їхніми вустами Україна промовляє до світу

Цьогоріч Львів – як культурний, духовний центр України – обрали для зустрічі світового українства. 18-19 серпня тривала Річна нарада Світової федерації українських жіночих організацій за участю делегатів з 18 країн. Шановане товариство приймали в НУ «Львівська політехніка», адже координатором заходу став уже добре знаний, чинний при виші Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою. Така подія – це ще один успішний крок до реалізації проекту МІОК «Відкриймо українцям українську діаспору».

Наша держава й суспільство, на думку організаторів, повинні збагнути, що кожен українець, який постійно чи тимчасово мешкає за кордоном, є потенційним (і цілком можливим) представником їхніх інтересів у світі. «Фактично, вустами емігрантів Україна промовляє до світу. Тож співпрацю й контакти із земляками слід активно налагоджувати, – наголошує директор МІОК Ірина Ключковська. – Йдеться не лише про економічний лобізм чи культурні проекти тощо. Пізнавши світ діаспори, ми глибше пізнаємо самих себе».

Річну нараду СФУЖО розпочали урочисто – зі спільної молитви, гімну та напутніх слів представників українських церков – архиєпископа Львівського УГКЦ Ігоря Возняка та протоієрея УПЦ КП отця Павла Кочкодана. Привітали жіноцтво також заступник голови ЛОДА Ігор Держко, секретар Львівської міськради Володимир Квурт. «Ми не випадково зібрались саме у цих стінах, – звернувся зі словом ректор «Політехніки» Юрій Бобало. – Наш університет – не лише самоврядний науково-дослідницький центр, але й просвітницький осередок зі своїми традиціями, набутками, довгою і славною історією. Серед наших випускників, викладачів – чимало гідних представниць жіноцтва Галичини, які успішно працюють на майбутнє держави. А найголовніше – і на цьому, сподіваюсь, засновуватиметься наша співпраця з жіночими організаціями – у нас спільна мета із СФУЖО – поєднання духовності та освіченості у вихованні молодих українців». Ректор також зачитав привітання делегаткам від Катерини Ющенко. «Саме жіноцтво звертає велику увагу на ті процеси, які наразі турбують світ та Україну. Тому я цілком підтримую ініціативу проведення такого високого зібрання», – пише серед іншого перша леді країни.

Жінку завжди вважали берегинею родини, тепла і затишку, світлим, емоційним началом. Та, коли була на те потреба, могла й поряд з чоловіком взяти до рук меча і захищати свій край. І нині, як зазначила Ірина Ключковська, українська жінка – не лише любляча, чудова мати, але й активний учасник державотворчих процесів у рідній державі, політик, парламентарій, лобіст українського інтересу за кордоном. Свого часу саме членкині СФУЖО (Федерація, нагадаємо, постала 1948 року у Філадельфії, нині репрезентує жіночі організації у 18 країнах) першими у 70-80-х роках виступали на захист прав репресованих українських сімей, жінок-політв’язнів – їх голос дійшов і до ООН. А нині, за словами Марії Шкамбари – голови СФУЖО – українки діаспори на ділі ведуть боротьбу з торгівлею людьми, розв’язують проблеми охорони здоров’я жінок і дітей, гендерної політики, а ще підтримують українців, які опинилися у складних умовах за межами Батьківщини; надають допомогу, стипендії талановитим дітям України, утримують сиротинці, школи, табори, шпиталі. Членкинь жіночих товариств особливо турбує і те, що покоління етнічних українців, яке народилося вже за кордоном, є байдужим до української справи – вони, можливо, і будуть носити вишиванку, але не матимуть свідомості, гордості з того, хто вони є. У цьому напрямку чимало роботи…

Щодо цьогорічних нарад – делегатки звітували про свою діяльність, провели круглі столи щодо ролі і завдань СФУЖО, питання протидії торгівлі людьми, звісно, обмінялися думками, досвідом, обговорили труднощі та успіхи.

«Нині ми приїхали до хати, – сказала Марія Шкамбара. – До рідної хати, «де своя правда і сила і воля»… От лише маємо добре попрацювати, аби втримати цю волю і незалежність». І працювати слід усім разом, бо дружба – наша сила, а бажання діяти – наш успіх.

Опубліковано з газети “За вільну Україну”
Уляна ГАВРИШКIВ.