Відкриймo для Укрaїни нaшу діaспoру

Нещодавно відзначив своє десятиріччя Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету “Львівська політехніка”, який від початку активно взявся “прорубувати вікно” у світ українського зарубіжжя, про яке багато пишуть, говорять, а воно й досі залишається у нас недостатньо пізнаним.

Ознайомлення з інститутом, його невеличким колективом ентузіастів, бесіда з директором, кандидатом педагогічних наук Іриною Ключковською вселяють оптимізм у реальності і здійсненності проголошеної мети. Пріоритетними напрямками в своїй діяльності львівські науковці обрали встановлення контактів з українськими громадами на пострадянському просторі і четвертою хвилею еміграції з України, нашими трудовими мігрантами у зарубіжжі. Провели два представницьких конгреси “Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті” за участю гостей з багатьох країн. Підсумки цих зібрань дали змогу вивчити найголовніші проблеми і найактуальніші потреби закордонного українства.

У цьому контексті у Львові реалізуються проекти “Назустріч новій хвилі” (сприяння збереженню національної ідентичності українців у процесі їх інтеграції у чужоземне середовище), “Крок до України” (створення серії підручників з української мови як іноземної), влаштовуються презентації українських громадських організацій і зустрічі з відомими діячами українства з різних країн. Зокрема відбулося знайомство з представниками об’єднань нащадків наших земляків – жителями Татарстану і Башкортостану, творчістю поетеси і перекладачки з Бразилії Віри Вовк-Селянської -лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, працями французького історика Володимира Косика.

Ірина Ключковська плекає плани стосовно проведення подібних заходів у регіонах України.

– Ми створили інформаційно-освітній сайт “Дуда”, – розповідає директор інституту, – спрямований на підтримку діаспори. З метою наповнення сайту здійснили опитування серед закордонних українців. Закладаємо до сайту різноманітні інформаційні матеріали, сценарії відзначення державних, національних, релігійних свят в Україні. У нас є рубрика “Все для школи”. Випустили наш перший українсько-англійський посібник “Українська мова як іноземна”, розробили методику її викладання. За перший рік сайт відвідали понад 260 тисяч користувачів.

Ще один украй важливий проект, який успішно реалізують львів’яни, – привернення уваги громадськості, місцевих органів влади в країні до болючих проблем дітей, полишених трудовими мігрантами, майже 70 відсотків яких мають в Україні родини. Серед жінок, котрі покинули своїх синів і дочок на бабусь і дідів, близьких і далеких родичів, 40 відсотків поки що не планують повертатися із зарубіжжя додому. 80 відсотків шлюбів іммігрантів-українців розпадаються. Ця сумна статистика закликає суспільство, за висловом Ірини Ключковської, побачити дітей, позбавлених батьківської опіки.

У книзі для дорослих “Діти емігрантів про себе”, виданій інститутом за підтримки фонду “Open Ukraіne”, вміщено поетичні й прозові рядки, написані з болем і тугою: “Хоч яким привабливим був би далекий край, він не замінить теплоти рідного дому…”; “Колись я хотів собаку, кота, а тепер нічого, тільки б мама була поруч…”; “Хоч як би цінували ми гроші, за них не купиш любові, ніжності, підтримки…”.

Інститут провів у Києві, Львові, Івано-Франківську та інших містах “круглі столи” під загальною назвою “Новітня еміграція: проблеми соціального і національного сирітства”. Йшлося про дітей, які живуть в Україні без догляду батьків (це новітнє явище, що отримало назву “соціального сирітства”) і в зарубіжжі, де наймолодшим українцям – “національним сиротам” загрожує втрата національної ідентичності. У згаданих заходах брали участь представники державних владних інституцій, освітяни, медики, керівники вітчизняних та закордонних громадських організацій. “Круглі столи” виробили конкретні рекомендації та пропозиції, які надіслані до Верховної Ради, Кабінету Міністрів, причетних до порушених проблем міністерств і відомств, органів місцевого самоврядування. Ірина Ключковська та її колеги сподіваються, що буде подолана невиправдана суспільна байдужість до долі тієї частини дитячого покоління, яка живе без батьків-мігрантів або ж з ними у далеких від рідного дому краях.

Кажуть, що людям, котрі твердо знають, куди йдуть, світ дає дорогу. З надією можна очікувати, що відповідні владні структури, благодійники підтримають ініціативи Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету “Львівська політехніка”.

Опубліковано з газети “Урядовий кур’єр”
Станіслав ЮХИМЕНКО