УКРАЇНСЬКИЙ ГЕНОЦИД

Запалімо свічку в кожній українській хаті
Їх-   УБІЄННИХ  вшанувати,
Несім її по всій   землі,де українці є…,
ЖИВІ! Хвилиною мовчання
Віддаймо наші вшанування.
Собі і  світові скажім:”Нас нищили,
В нас забирали дім, нас мілліони  полягло,
Бо українськеє село вкраїнську душу берегло.
Й це не лиш Голодомор-ГЕНОЦИД це був,
Терор нації, яка  УКРАЇНЦІ на ім,я.
Мілліони їх, мертвих, просять ПРАВДИ у живих,
Більш нічого- ПРАВДУ лиш й ввіковічнити мертвих.
ГЕНОЦИД- українська ГОЛГОТА не підлягає забуттю
Є в кожного народу право на ПАМ’ЯТЬ-істину святу!

Віра Крива січень 2008


ЗАХИСТІМ НАШЕ ЛЮДСЬКЕ ПРАВО!

Дніпропетровськ! Траґедія  страшна!
Це не теракт і не війна,
А вибух ґазу-відповідальність за життя.!
І двадцять троє неживих,
Загиблих у руїнах тих.
А ще каліцтво,може й смерть,
І  крик душі…., як їй тепер
На світі жити, як забути
Отих загиблих, незабутих?

А може це небесна кара,
Що ми манкрути- не держава?
Сьогодні ТИ, а завтра Я!
Химерна річ- людське життя.
Біда людей завжди нутрує,
То  хай нарешті нас згуртує,
Сказати-НІ! Заборонити!
Бо досить у  манкрутстві жити!

ВІРА КРИВА


ЩАСЛИВИЙ ШЛЮБ

Шлюб то є такая річ,
Як потрафить чоловік.
Одному він удається,
Іншому, як поведеться.

Я розкажу  байку вам,
Чула ще від Бабці.
Наказала: “Слухай, внучко,
Бо колись придасться!”

Жіночки! Попереджаю!
Я лиш байку повідаю.
НЕ мій витвір – це не я,
Це лиш баєчка така.

Отож колись в давнину
Фармер взяв собі жону.
Була з міста пані та,
Ну а він був із села.

Мула фармер взяв з собою
Везти жінку,
Із якою щлюб узяв,
На дорогу спільну став.

Нині вже беруть машину,
Але ж це було у днину.
Може літ десь з 200 тому
То  везе її додому.

Жінки речі, він й вона:
Посідали на осла.
Десь за містом осел  став,
Фармер трохи почекав.
Зліз помалу із  осла,
Знайшов  палицю, яка
Мала ще й  колючий бік,
Вдарив  мула – той  побіг.
“Раз!”- дуже сильно закричав,
В той  момент, коли карав.

Милі десь напевно з  три
Проскакали так вони.
Але раптом мул знов став,
Ні вперед! Ні взад! Пропав!

Фармер повторив урок,
Добре вибив, мул пішов.
“Два!”- до нього закричав,
Вдруге,як його карав.

Милі дві, а може три,
Знову їхали вони,
А осел це є осел,
Вперся знов, стоїть, тепер

Фармер зліз, жінку забрав,
ЇЇ речі в бік поклав,
Пістолета витягає
Й осла запросто вбиває.

“Яка дурість, як ти зміг,
Та це ж – цінність, це – не звір!
Ти убив лише за те,
Що роздратував тебе?

Це є глупо, це жорстоко!
Бо твій мул не зробив кроку?
Яка ти людина є,
Нащо ти узяв мене?

Я таке не розумію,
Я не зможу, не зумію
Твої  дурості зносити,
Хіба  можна  так чинити?”

І говорить, нарікає,
Дихати вже чим не має.
На секунду зупинилась,
Без повітря залишилась.
У момент цей фармер став,
“Раз!”- до неї  проказав.

Жінка змовкла, все життя
Жила в щасті пара ця.
Байка це, чи правда є,
Судіть байку- не мене!

ВІРА КРИВА


БУДУТЬ ГРОШІ В ДІМ ІТИ

Іде до нас Щура рік, ну а миші його рід,
І де вселяться у дім, грошей повно буде в нім.
То для мишки в ґаражі всипте доброї їжі,
Вона й яблучко згризе і ковбаску віднайде,
Можна хліба, борошна, навіть вип’є і вина.
Буде клопіт – мишачки, але й гроші будуть йти.
Певно наші депутати вміли щурів годувати,
Як дібрались до казни, щезли й навіть мишачки.
Той пуста тепер вона – усе з’їли, геть, до дна!

1-го січня 2008 року, Дітройт, Плавучанка B.K.


ЗЕМНИЙ ЩУР ВЕСТИМЕ СВІТ

Кажуть різні є щурі:І”Вогненні” й “Водяні”,
“Деревні” їх називають і”Залізні” назву мають.
Кожний іде у свій рік,хто ж тепер вестиме світ?
Щур “Земний” до нас іде,врівноважений він є,
Дуже чесний і правдивий,без амбіції, вродливий.
І невпинно він працює,заробляє, не хитрує,
А як Землю перейде, вона вродить і збере
Там Господар урожай, стануть люди, стане край
В добрі жити, багатіти, усміхатимуться діти,
Буде щастя на Землі, наші  парламентарі
Стануть зразу всі ЗЕМНІ………..!
Розподілять їхні гроші  на земні діла хороші:
Виходу  вже більш нема- така вимога ЩУРА!

Як не схочуть- мишачки заблокують їм кишки,
Як оправляться тоді? Повмирають  хіба всі!

1-го січня 2008-го року, Плавучанка B.K.


ВОРОТА  РАЮ  І  ВОРОТА  ПЕКЛА
(Східна  Мудрість)

До  мудреця  звернувся  самурай:
“Де  пекло,  а де  рай,
Як  ті  ворота  віднайти,
І  як відкрити  їх, скажи!”
А  самурай-  воїн  життя,
Для  нього  смерть не є  страшна.

Мудрець  поглянув з  висоти:
“Обірванцю,  що хочеш  ти?”
Блиснула  шабля  у  руці:
“Я вб,ю  тебе  за  слова  ті!”
Мудрець,  сміючись,  відповів:
“Ти  вже  ворота  відчинив,
З  мечем  і  гнівом  у  душі,
Пекло  відкрилося  тобі.”

Осмислив  воїн раптом  це
І  засоромилось  лице.
Шаблю  у  піхву заховав.
Мудрець, поглянувши, сказав:
“А  зараз ти уже  в  раю,
Бо  гордість  поборов  свою.
І  рай і  пекло є  в  тобі
Їх  вибираєш  сам  собі.

Й  ворота  тії  відімкнеш,
Як усвідомиш  сам, збагнеш,
ЩО є  добро, а  що є  зло.
Розум  вживаєш  за одно.
При  цьому  пам,ятай:
Розум – це  також пекло й рай,
Залежно як його  вживеш,:
Змінитись  маєш  право  теж!

А люди  думають  собі,
Що  рай десь  зверху  – не в  тобі,
І  що  прийде  в кінці  життя.
Воно з  тобою, тут, щодня.
І  що  в житті  сам  обереш,
В  такі й ворота  увійдеш!

Віра Крива “24  Червня 2007


Символ  “ТАК” навічно з нами

Ющенко! Ющенко! Ющенко- ТАК
І ми не відступим, бо ТАК є наш знак!
І нас є богато, і нас не здолати,
І ми не дозволим свободу забрати!

А  свобода, вона є,  вона стукає,іде
В кожну хату заглядає, Україну огортає.
Ющенко-символ її, пам,ятаймо про це всі:
Схід ї Захід, вся  країна,бо повалена руїна
Більш ніколи вже не встане, символ ТАК
Навічно з нами й не дозволимо ми всі
На наш ТАК сказати-НІ!

Віра Крива США 2007 рік


Гріхи…….наші  гріхи

Гріхи…….наші гріхи,
Якії різнії вони.
Та сутьу них, у всіх  одна:
Неправедне наше життя.
А  людство поки не збагне,
Що  щастя в кривді не  прийде,
Спокутувати будем всі
За  гріхи наші на землі.
І  так до сьомого коліна….
Страждатиме  твоя родина,
Те не народжене дитя,
Якому даш Його життя.

Глядиш, богатий  чоловік
У розкоші прожив весь вік.
А  звідки? Як його дістав?
Чом  раптом рід його  пропав,
Чому  нашадки хворі всі
Не  мали  щастя на землі?

Прокльони,сварки, зради в хаті
Якби  ви знали як  богаті
На  бездуховність, пустоту,
Як знищують наш дім, сім,ю,
Яка  довкола  них пітьма
І безнадія, марнота…..,
А найстрашніше, що це все
І  поколінням  перейде.

Або злословить, обмовляє,
Чи заздрість, зло у серці має.
За що ж? Сама цього не зна.
При зустрічах й таке бува:
У вічі “щиро” зазирне,
Твоє  довір,я досягне.
Не відає,що заздрість щастя
В обох викликує нещастя
І  підлість, зло
Однаково на двох дано.
Тільки не в той же самий час
Чекатиме  на  нас.

То  каймося усі  живі
За  скоєні гріхи, які
Бог  милостивий і простить
Якшо в  його законі жить.
Спокутуймо і прощення  просім,
Щоб не карався  дітей дім.

Віра  Крива


САМ ПОНЕСЕШ ОТВІТ

Всі наші дії на землі є контрольовані,
В Тобі, ЛЮДИНО, цілий світ і кожну мить
Твого життя : поступки, вчинки, відчуття
Між ГОСПОДОМ й ТОБОЮ є,
Господь бо  сотворив  Тебе.
То не дури, не ображай, не нищи і не обкрадай,
І не хитруй, і не злослов,не проливай безвинну кров,
Бо всяке зло , шо учинив, зашкодив сам собі, зробив,
Що зветься словом-гріх,за нього понесеш отвіт.

ВІРА КРИВА


Наша доля

Нас доля дивно так порозкидала:
Де лиш  нога  вкраїнця не  ступала,
Де тільки  не  лишала слід.
Такий  в  мого  народу  світ;
Широкий  та  великий.
Ми  певно є  ті “Божі  діти”,
Яким   судилося так жити:
Народжувати і творити
По усій  Матері- Землі,
Всім нам:  мені , тобі.
І нашим розумом й руками
Чого не було перед  нами!
Увязнення і  заслання,
І геноцид і  вигнання.
Та   там, ступила де нога,
Пшениця  в  полі  поросла.
А  біля  хат  сади і  квіти,
Тому і суджено так  жити,
Такий  вкраїнців родовід:
Збагачуємо цілий світ.
Чи  розцвіте наш  власний  край?
Там буде щастя, земний  рай,
Багатство  на   своїй  землі,
Повірмо в  себе  лиш  самі!

Віра Крива


ДО МОЛОДИХ

Чи довго ви будете скакати на двох галузках?
Ілля Пророк “Євангеліє”

До вас звертаюсь, молоді,
Живете у новій добі:
Держава власна перед вами,
Здобута предками, віками
Нас розділяли   всі,
Не дайтесь більше, НІ!
Чужу  “галузку” відітніть,
СВОЄ” в історію внесіть.

У кожного народу” галузка” є одна:
Це мова рідная,  вона
Духовний світ веде,
Пам,ять народу береже.
Не сумісні “галузки” дві,
Духовні сили в них мертві.

Національного  нема,
В державі безлад, боротьба.
Кожний  ” хапнути”норовить,
Душа за неї не болить.
І ні одна країна не виживе ,
Хіба руїна залишиться тоді.
Задумайтеся, МОЛОДІ!

Бо ми на двох”галузках” нині,
Тому й  і безлад в Україні,
Той розділяють нас чужі
На нашій- не чужій землі.
Час об,єднатися, пора!
Держава бо у нас- СВОЯ,
І МИ  у ній- ОДНІ.
Так станьмо на ОДНУ “галузку”-ВСІ!

Віра Крива, січень 2008


Як згублений є інтелект:
Немає мови ані роду.
То хіба стадо баранів
Лишилось від народу.

А стадом просто керувати,
В конюшню звично є загнати.
Що схочеш – дати їсти, пити:
Стадо не вміє говорити

Лиш мекає…, а що, й хто знає?
Погонич в стада не питає.
Захоче – вб’є, чи кине їсти,
Баран не зможе оповісти

Як навіть і його болить
Послушно мекає, терпить,
Така порода в барана
І іншої в нього нема.

То що, так далі “мекать” будем
Людську подобу не здобудем,
Не вернем інтелект народу:
Його культуру, звичай, мову?


Схід і захід, об’єднайтесь!

Схід і захід, об’єднаймось,
Бо єдині є!
Навчімся розпізнати
Що своє, що чуже.
Навчімся зрозуміти,
Шо нація, народ
Лиш з врученим їй словом
Досягне до висот.
Бо Слово Першим було,
Господь його вручив
І кожного з народів
Своїм благословив.
То в кожного народу
І аура є своя:
Мова, культура, звичай.
Якщо цього нема,
Країна не існує,
Вона тоді мертва.


Не бійтеся, люди, НАТО

Не бійтеся, люди, НАТО,
Буде вигоди багато.
Розбудують, допоможуть,
Вийти із проблем поможуть.
Нас ніхто не забере,
Та, повірте, підніме
В ряд сильних країн:
Кожна бо заможна з них.
І туди прямує світ
Захиститись, щоб не зміг
Хтось сильніший підкорити.
Боїмося чом вступити?

Чи Росія там піде?
Часу більше їй візьме:
Щоб на НАТО погодитись
Вона мусить підкоритись
В тім “Союзі” рівні всі
Мир будують на землі
Й вимога у них така:
Рівність для країн одна.
А для нас це – Божий Знак
Першими сказати: ТАК!

Бог людям красоту створив,
Відправив в світ, благословив.
Пішла поміж людьми вона
В шати одягнена краса.
Втомилась, стала над рікою,
Скинула шати і нагою
Далеко в річку попливла.
Гидота на цей час ішла.
Вдягнула шати й одяг свій
Лишила красоті взамін.
Бо знала – одяг та вдягне:
Нага між люди не піде.

Отак і ходить красота
В гидоти одязі щодня.
Шукає по цілому світі,
Щоб шати свої знов одіти.
Де нагою вона зайде,
Краса довкола розцвіте:
Щасливі діти, добрі люди,
В державі спокій, лад усюди.
А як нагу її побачуть,
Сміються так, що аж до плачу.
То засоромлена краса
Знов одяг гидоти вдяга.

І все міняється довкола:
Немає ладу, біль, обмова,
Десь зрада, десь іде війна,
А хтось державу обкрада.
І гидота іде по світі
У шати красоти одіта
Й спотворює Божу красу
Не в однім домі й не одну
Сім’ю, державу обведе,
Бо ж в одязі краси іде.

Допоможім, люди, красі:
Шукаймо шати разом всі!
Де тільки гидота зайде
Пригляньмося а хто це є?
Й вернімо одяг красоті,
Щоб було щастя на землі.


Злодій у раю

Добрався злодій до воріт небесних
І проситься до раю:
“Скоріше, скорше відчиніть!
Я прошу, вимагаю!”
Святий Петро з ключами йшов,
До брами тут же підійшов:
“Ти хто, яке ім,я?
І що робив ти за життя?”
“Я злодій, але хочу в раю бути.”
“Тобі не можу відімкнути,
Місця для злодія нема,
Тут тільки чесність, доброта”
“А ти тут хто, ім’я твоє?
І в чому чесність Твоя є?”
“Святий Петро і я до раю
Лиш тільки чесних пропускаю.”
“Та ж ти Ісуса тричі зрадив!
І ти даєш мені пораду?”
Знітився з сорому Петро,
Післав Павла: “Відправ його!”
Павло до брами підійшов
І запитав: “Чого прийшов?”
“Я – злодій, хочу в раю жити
І тому прошу пропустити.”
“Апостол я – святий Павло
Тобі скажу, нам не дано
До раю злодія пускати,
У пекло будеш ти прийнятий.”
“Святий Павло! Та ж грішний ти!
Ти християн хотів змести,
Розправу з ними учинити,
Смієш мені це говорити?”
Почервонів святий Павло
Й Івана кликнув за одно:
“Іване, ти безгрішний є,
Євангелистом звуть тебе,
Іди до злодія, скажи,
Відправ його, в рай не пусти.”
Іван теж злодія спитав,
У відповідь таке дістав:
“Ти перший всіх нас обдурив,
Ти обіцяв нам, говорив.
Постукайте і вам відчинять,
Просіть і дасться вам.
То що? Брехню подав ти нам?”
З переляку Іван відкрив
І злодія у рай пустив.
Тому то чинний нині
Такий парламент в Україні.
Пустили злодія туди.
Бо в кожного якісь гріхи.
Як кажуть, у пушку рильце.
То й маємо – ні те, ні се.
І навіть наш святий Іван
Перелякався – злодій там!
То що робити, люди, будем?
Святим поможем і здобудем
Покаявшись, в спокуті, рай
(Святі покаялися всі
Коли ще були на землі)
А чи залишимо звичай
Щось вкрасти, зрадити, здурити
І по злодійськи далі жити?

Віра  Крива. На основі Бруно Фераро: “Злодій у раю”