Смуток і туга живих

Минулого тижня все свідоме українство світу вшанувало жертв Голодомору 1932 – 1933 років в Украҝні, що стало своєрідною даниною пам’яті невинно убієнних 7 – 10 мільйонів українців, які загинули внаслідок геноциду українського народу. Ця страшна трагедія  наших земляків практично торкнулася кожної сім’ї, що мешкала в Україні. Тому то кожного українця ця давня, але вічно боляча рана бентежить і не дає спокою до нині…

Тому й не дивно, що не тільки в самій Україні, але й за її межами, де мешкає справжня українська душа, шанується пам’ять загиблих наших співвітчизників та клекотить гнів на адресу тих, хто вчинив та причетний до такої нелюдської трагедії.

Не залишаються осторонь цієї справи і українці Павлодарського Надір-тишшя – активісти тутешньої української громади. Шевченківці, як нерідко називають членів обласного товариства української культури ім.. Т. Г. Щевченка, починаючи з 2003 року, щорічно в листопаді вшановують пам’ять своїх однокровців. У відповідь на заклик української держави та Світового Конгресу Українців, минулого року активісти громади провели низку заходів в зв’язку з 75 – річчям від дня Страшного Голоду в Україні, прийнявши участь в міжнародній акції «Незгасима свічка» під гаслом «Україна пам’ятає – світ визнає», яка минулого року пройшла в 33 країнах світу. Не став виключенням і поточний рік. У день трауру в українській церкві святих Петра і Павла настоятель храму отець Ярослав Головчук відслужив панахиду по загиблим від Голоду і разом із парафіянами помолилися за невинно страчені людські душі.

У цей день у світлиці українського товариства були запалені свічки в пам’ять жертв геноциду, бажаючі, серед яких були літні люди, молодь та учні українського відділення школи національного відродження мали можливість  оглянути плакатну виставку «Забуттю не підлягає». Кожен з 54 планшетів – плакатів виставки правдиво відтворює історичну хронологію долі мільйонів українців та людей інших національностей, які загинули внаслідок злочинної політики тодішньої влади. Усі ті злочини творилися в умовах суворої секретності і тому чимало людей, як в Україні, так і в цілому світі, мало знають правди про достовірність фактів геноциду.

Чимало достовірних фактів та документів можна було дізнатися із книг «Злочин» (упорядкована Петром Кардашем), «Розсекречена пам’ять в документах ГПУ–НКВД», «Голод в Україні» та інші. У цей день у світлиці демонструвались відео матеріали, які висвітлювали трагедію тих років, яка охопила українську землю.

У цей вечір скорботи чимало активістів громади на підвіконниках своїх квартир  запалили свічки жалоби, які символізували своїми вогниками пам’ять та тугу живих.

Визиває подив, коли сьогодні стрічаються люди, у тому числі і серед українців, якщо вони і справді українці. Котрі наполягають. Мовляв. Не потрібно згадувати минуле…

Але ж те «минуле», то наша гірка історія і про її сторінки повинен знати сучасник, і боронити його та майбутні покоління від подібної трагедії.

Вічна пам’ять і спокій загиблих від Голоду в Україні!

Михайло Росошанський