12 лютого 2009 року відбувся 5-ий круглий стіл «Новітня еміграція: проблеми соціального і національного сирітства», організований Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою за підтримки Благодійного фонду Open Ukraine. Гостинно прийняв учасників цього заходу Івано-Франківський міський центр науково-технічної творчості учнівської молоді. Знаменно, що така подія відбулась саме у Центрі учнівської творчості, адже організація дитячого дозвілля – один із засобів попередження проблем соціального сирітства.
Видання «Діти емігрантів про себе: Сповіді. Думки. Судження. Біль…» та мистецькі плакати студентів львівських вищих навчальних закладів «Щедре українське серце – Україні і світ!» для учасників круглого столу презентували: координатор однойменного проекту Наталія Гумницька та голова журі конкурсу «Діти емігрантів про себе» Ігор Калинець.
Особливістю цього круглого столу стала позиція місцевої влади, яка своєю активною участю в обговоренні та конструктивними пропозиціями засвідчила небайдуже ставлення до проблем трудової міграції. Зокрема, голова Івано-Франківської міської ради Віктор Анушкевичус у вітальному слові та виступі вказав на відсутність необхідного законодавчого забезпечення опіки над дітьми трудових еімгрантів, тому потрібно його створювати на основі ініціативи знизу. Невтішна статистика щодо кількості залишених без догляду дітей прозвучала з уст начальника управління освіти і науки Івано-Франківської міської ради Михайла Вереса. За його словами лише в Івано-Франківську близько 1200 дітей перебувають без батьків. І хоча міграція існує в усьому світі, проте для України її наслідки набувають масового характеру.
Найчастіше, коли йдеться про соціальне сирітство та загалом про дітей трудових мігрантів, у центрі – проблеми підлітків як найбільш вразливої вікової категорії. Та це не зовсім цілісне уявлення ситуації. Світлана Уварова, заступник начальника управління освіти і науки Івано-Франківської міської ради, зазначає, що не тільки у школах, але і в дошкільних навчальних закладах є діти, батьки яких за кордоном: у 23% дітей – мати за кордоном, 68 %– батько, 49 % – двоє. Комплексний аналіз наслідків трудової міграції виявляє не лише проблеми морального та виховного характеру у дітей. Існує низка непередбачуваних ситуацій, у яких роль батьків незамінна. Один із таких випадків, як приклад, навела у виступі Світлана Уварова. Був прецедент, коли розшукали і депортували батьків, бо їхню дитину потрібно було прооперувати, а дозвіл могли дати тільки офіційні опікуни або батьки. За таких обставин навіть родичі, які начебто опікуються дитиною, не можуть надати відповідного дозволу. Сімейний кодекс України передбачає неприпустиму для трудових мігрантів умову встановлення опіки – позбавлення батьківських прав.
Проблема, яку порушено на круглому столі, перебуває перш за все у компетнції служб у справах дітей, утворених у кожній міській раді України. В Івано-Франківську цей орган влади представляла Ірина Дутчак, заступник начальника, яка зазначила, що сьогодні склалася ситуація, коли дитина, маючи повний матеріальний достаток, стає повністю асоціальною. За статистикою служби, із 1465 дітей, які перебувають на обліку управління освіти і науки у 378 – за кордоном мати, 539 – батько, 274 – обоє батьків.
Традиційно круглий стіл відбувся за участі духовних осіб. Ще на початку усіх присутніх благословив ректор Івано-Франківської теологічної академії, єпископ-емерит Івано-Франківської єпархії УГКЦ Софрон Мудрий. Владика закликав не боятися слова емігранти, яким можна назвати нас усіх, починаючи від Адама і Єви. Долучаючись до духовних осіб, о. Зеновій Слоїк із молодіжної комісії Івано-Франківської єпархії УГКЦ назвав церкву першою інституцією, до якої приходять на допомогу емігранти і яких вона об’єднує в один організм, даючи можливість національної та духовної реалізації. Щодо проблеми дітей о. Зеновій наголосив на важливості викладання у школах християнської етики фахівцями у цій сфері.
Наукове осмислення проблеми запропонували фахівці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Зокрема, директор НДЦ «Педагогіка і психологія вищої школи» Інституту вищої освіти АПН України і Прикарпатського університету Володимир Костів, окреслив поняття дистантної сім’ї як одного із типів неповної сім’ї, у якій відсутній один із батьків, тобто юридично він є, але фактично проживає за кордоном. Сюди належать не тільки ті, хто перебуває в інших країнах, але й – в інших регіонах на роботі. За таких умов не передається досвід поколінь. Утворюється вакуум, який не можна ніяк компенсувати, дитина не має можливості переймати і копіювати досвід стосунків між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми і т.д. Статистика подає 12% неповних сімей, насправді понад 60 % дітей до 16 років проживають певний період життя у неповній сім’ї. Щоб компенсувати відсутність батьків на рівні школи, потрібно підготувати соціальних педагогів.
За словами Любомири Пілецької, доцента кафедри соціальної психології, кандидата психологічних наук, порівнюючи матеріальні і моральні цінності, діти втрачають ідеали, зазнають культурного шоку.
Оксана Паркулаб, доцент кафедри педагогічної та вікової психології, кандидат психологічних наук, вказала на першочерговість превентивних заходів. Оскільки не було жодного запиту від батьків, які збиралися виїжджати за кордон, щоб підготуватися до життя на відстані, потрібно готувати студентів до таких ситуацій поки це можливо. Праця психолога з дитиною повинна грунтуватись на довірі, емоційних стосунках між дорослим (психологом) і дитиною. Основне – дати можливість дитині відреагувати на біль.
Функції батьків та наслідки їхньої відсутності у дітей різних вікових груп від народження до повноліття детально охарактеризував лікар-психіатр Анатолій Файфрич. Скажімо, недостатнє піклування батьків за дитиною 1,5-5-річного віку зумовлює страх смерті, відчуття ненадійності, ворожості світу. Навіть лікар не в змозі зарадити у цій ситуації, оскільки маленькі діти ще не можуть розповісти про свої переживання, а тому невідомо, чим це все обернеться. Проблеми виникають не лише у дітей, а й у шлюбних партнерів, проблеми концентруються, і тільки дуже здорові сім’ї можуть це витримати.
БФ «Карітас», який в Івано-Франківську представляла Оксана Мартинюк, практичний психолог, запропонував такі шляхи вирішення обговорюваної проблеми: соціально-психологічний супровід, дозвілля, позитивні враження, індивідуальну і групову роботу психолога.
Досвідом реінтеграції батьків в українське суспільство поділилися представники громадської організації «Пієта» (спільнота колишніх трудових емігрантів), яка активно працює в Івано-Франківську – Ігор Лазоришин та Оксана Пронюк. Вони акценгтували увагу на важливості ролі таких спільнот для налагодження зв’язку між спеціалістами різного фаху: психологами,соціологами, правниками, представниками духовенства та ін.
Оскільки міграція загалом і доля дітей трудових мігрантів є багатоаспектною і мультифаховою проблемою, то власне круглі столи такого формату дають можливість познайомитися і обмінятися досвідом різним спеціалістам з цього питання. Такий безпосередній взаємообмін інформацією зближує різні суспільні структури для практичного розв’язання цієї надважливої проблеми для забезпечення безпеки України.