22 жовтня 2010 року Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою у рамках проекту «Відкриймо для України українську діаспору» долучився до відкриття ще одного забутого імені на українському діаспорному небосхилі. У Львівському Палаці мистецтв відбулась презентація книги Софії Будко «Українське небо повниться» Зініціювали видання та презентацію книги з нагоди відзначення 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка працівники музею Тараса Шевченка Львівського Палацу мистецтв. Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» та Національна бібліотека Чеської республіки підтримали цю ідею та виступили співорганізаторами акції.

Софія Будко належить до низки забутих українських авторів, які творили в українському емігрантському середовищі міжвоєнної Праги. Збірка її оповідань «Українське небо повниться» з ілюстраціями українського графіка та книжкового ілюстратора Михайла Михалевича була опублікована 1938 року у видавництві «Українська родина». Віднайшла ці призабуті твори, працюючи у Слов’янській бібліотеці міста Праги над літературною шевченкіаною міжвоєнного часу, Зеновія Филипчук, науковий працівник музею Тараса Шевченка Львівського Палацу мистецтв.

Презентацію книги розпочала Ірина Ключковська, ведуча  вечора та директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою, вводячи присутніх у контекст діаспорних процесів загалом та міжвоєнної Праги зокрема. Таке вступне слово було обумовлене присутністю у залі шкільної молоді, якій необхідно пізнавати Україну не лише у межах її географічного простору. Як зазначила Ірина Ключковська, дуже важливо, щоб саме молоді люди долучались до пошуку і відкриття духовних скарбів України.

Про творчість митців міжвоєнної Праги, у середовищі якої працювала Софія Будко, продовжила розповідати Зеновія Филипчук. З виступом пані Филипчук у повному обсязі читач має змогу ознайомитись нижче.

Оскільки презентація книги увійшла до великої акції відзначення 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка, усі присутні, особливо учителі та учні, були запрошені до участі у конкурсі творів про Тараса Шевченка.

Інформаційну підтримку у проведенні презентації надало Управління освіти Львівської міської ради. Адже завдяки добрій праці керівників освіти шкільна молодь матиме усі сприятливі обставини для перебування в українському духовному просторі.

Надія Оксенчук, начальник Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради зазначила: «Здається така маленька тоненька книжечка, але воно повертає нам ім’я Софії Будко, про яку може й не знали і не чули, а тепер будемо знати». Для Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою та Управління освіти – це вже друге спільне відкриття забутого імені. Нещодавно Ірина Ключковська та Надія Оксенчук побували у Сургуті, звідки привезли до Львова відомості та свідчення про життя української акторки Ніни Певної. Надія Оксенчук запросила усіх присутніх учителів та учнів до співпраці з музеєм Тараса Шевченка у рамках проекту «Освіта через мистецтво».

Розповідь про книгу неможливо замінити самою книгою. Творчість Софії Будко відкриває унікальний образ Тараса Шевченка в українській літературі. Тому невипадково зі сцени звучали слова Софії Будко (уривок з оповідання «Українське небо повниться») саме про Генія українського народу у виконанні Віри Крачковської, студентки філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Незвичайний образ Шевченка в оповіданні Софії Будко спонукав Ігоря Калинця, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, під час виступу на презентації неначе продовжити цей твір. «Ця письменниця доволі скромна, я не побачив у цій першій книжечці якогось такого могутнього таланту, але одна річ і сам заголовок просто мене вразили – «Українське небо повниться». І ви знаєте, чим воно повниться? Ви прочитаєте і зрозумієте, чим повниться. Шевченко до I світової війни, до початку нашої Національно-визвольної боротьби (1917-1921 рр.) сумував, що таке бідне українське небо, що воно майже порожнє: не було там героїв, які би поклали своє життя за Україну. І тільки після битви під Крутами, хоч то була трагедія для нас, у Шевченка була певна радість – наповнилося небо молодими романтичними людьми, які за Україну віддали життя. І коли вона написала цю книжечку і це дивне оповідання, вона ще не знала, що буде II світова війна, під час якої тисячі і десятки тисяч молодих людей в ОУН-УПА віддали своє життя за Україну. Очевидно, тоді Шевченко мусів відчути себе щасливим, бо тоді українське небо наповнилося тими світлими душами, які можливо далі вимолюють в Бога для нас щасливої долі. Тому старайтеся бути такими, щоб ми своїм життям, не конче героїчною смертю, виповнили те українське небо, де Шевченко чекав би на наш подвиг!»

З вітаннями від Генерального консула Чеської республіки у Львові та від директора Слов’янської бібліотеки у Празі завітала на презентацію Мартіна Павлітова, консул з гуманітарних питань Генерального консульства Чеської республіки у Львові. Пані Павлітова зауважила, що такі яскраві постаті з минулого  кидають світло на зв’язки між Чеською республікою та Україною у майбутньому.

Приємно, що до повернення творчості Софії Будко долучилися люди нового мислення, на яких покладається так багато надій. Це Руслан Козак та Павло Ярема. Тому цілком закономірні слова Руслана Козака, які прозвучали на презентації книги: ті люди, які не байдужі і хочуть щось змінити – змінять цей світ.
Над упорядкуванням книги працював поет, автор та виконавець власних пісень Зеновій Филипчук. Окрім письменницького слова Софії Будко, на вечорі прозвучали і його музичні твори.

Книгу Софії Будко ще у 1938 році проілюстрував Михайло Михалевич, український графік та книжковий ілюстратор. Про цю постать, причетну до видання книги, розповів Роман Яців, проректор з наукової роботи Львівської національної академії мистецтв.

Роздумами про Шевченка та Софію Будко з присутніми поділилась Тетяна Шаленко, голова обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. О. Теліги. За її словами, творчість Тараса Шевченка – це глибинний пласт народної філософії, який через кобзарів трансформувався у Шевченка, від Шевченка – до кобзарів, а від кобзарів – до Софії Будко. Завершались презентація виконанням давньоукраїнських музичних творів, під впливом яких формувався Шевченко і продовжувався цей ланцюжок до Софії Будко. Старосвітські канти виконували Олесь Коваль, Гордій Старух та Данило Петрушенко.

На завершення Ірина Ключковська побажала усім присутнім: «Будуйте духовний світ України!»

 


Про українських митців міжвоєнної Праги

 

(до презентації книги Софії Будко “Українське небо повниться”, 22 жовтня 2010 р.)

Улас Самчук колись писав: «Не шукайте Україну біля Дніпра, а шукайте її в Нью-Йорку, в Лондоні».
Я додала б – шукайте Україну в Словаччині і Чехії.  Без них повного образу України немає.»
Оксана Пеленська

Українська література  й культура загалом cправіків мала дуже багато високообдарованих і геніальних постатей. В силу різноманітних історичних обставин не всі вони мали змогу і безпечні умови творити вільно на рідній землі.  Згадаймо складні міжвоєнні роки ХХ-го століття, коли найталановитіша частина нашої інтелігенції змушена була емігрувати, уникаючи фізичної розправи на своїй Батьківщині.

«На думку українського вченого Степана Віднянського, за кордоном України внаслідок Першої світової війни, більшовицького перевороту в Росії й поразки українських державотворчих  змагань опинились активні учасники цих подій – керівні діячі Центральної Ради, Гетьманської держави, Директорії, Української Народної Республіки, Західно-Української  Республіки і Кубанської Народної Республіки, представники національно-свідомої української наукової та культурної інтелігенції.» (1)Найприхильніше поставилась до наших емігрантів, що змушені були покинути свій край  з політичних міркувань, Чехословаччина, тому багато з них опинились у її столиці.

Чому саме Прагу, а не інше європейське місто обрала багаточисельна творча еліта для життя і творчості?

На це питання дає переконливу відповідь Володимир Моренець. “З-поміж усіх країн Європи на початку 20-х найбільшу дружність і підтримку національно-визвольним силам України виявила, як відомо, Чехословаччина. Хто був у Празі й бачив овіяне подихом історії велике приміщення в центрі столиці, віддане чехами Українському Вільному Університетові, не матиме сумнівів щодо їхніх почуттів до України. Звісно, не останнє значення мала при тому позиція президента-філософа…”

Томаш Масарик був великим приятелем українців, це людина-легенда, якого знала вся Європа.

Яскравими представниками української творчої еліти на еміграції у міжвоєнній Чехословаччині були відомі поети Євген Маланюк, Олександр Олесь, Юрій Дараган, Олег Ольжич, Оксана Лятуринська, Наталя Лівицька-Холодна, Олекса Стефанович,Галина Мазуренко, Леонід Мосендз, Олена Теліга, Андрій Гарасевич, Іван Ірлявський, Юрій Клен,Юрій Липа, Іван Колос, Кость Вагилевич, Микола Чирський, Максим Грива, Василь Хмелюк, Антін Павлюк, Наталена Королева, Василь Королів-Старий ін. Більшість із них утворили т.зв. «Празьку школу».

Своє пристановище  у міжвоєнній Празі знайшла і багаточисельна група українських художників – Іван Кулець, Михайло Бринський, Роберт Лісовський, Віктор Цимбал, Михайло Михалевич, Микола Бутович, Юрій Вовк… – усіх не перелічити.

Варто згадати і відомих істориків і теоретиків мистецтва  Дмитра Антоновича, автора фундаментальної праці «Шевченко як маляр»(1937),  Володимира Січинського – автора  монографії «Шевченко-гравер» (1937), Степана Сірополка, подвижника українського шкільництва, який переклав російські повісті Т. Шевченка «Несчастный», «Капитанша», Симона Наріжного, дослідника української еміграції, директора Музею визвольної боротьби України в Празі.

Творчість Тараса Шевченка в Празі досліджували Степан Смаль-Стоцький, Леонід Білецький, Володимир і Дмитро Дорошенки.

Працюючи у Слов’янській бібліотеці міста Праги над літературною шевченкіаною міжвоєнного часу, (моє дослідження на цю тему опубліковано у 3-х номерах журналу “Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах”, 2010 р.) я  мала змогу ознайомитись із багатьма українськими періодичними виданнями 20-х – 40-х років минулого століття.

У газеті «Українська родина» (Прага, липень, 1938) натрапила на уривок з оповідання  «Українське небо повниться»,автор Софія Будко(як було зазначено ,українська публіцистка). Під впливом перечитаного почала пошуки інших видань цієї авторки. Згодом довідалась, що Софія Будко видала  у Празі збірку оповідань під вищезазначеною назвою. Художнє оформлення  книги виконав Михайло Михалевич, графік, книжковий ілюстратор, який навчався в Празі у Художньо-Промисловій школі, потім у Празькій Академії мистецтв.

В оповіданні “Українське небо повниться” автор розкрила унікальний в українській літературі образ Тараса Шевченка.

Велике терпіння нашого пророка  вражало самого Бога, та на пропозицію Всевишнього забрати Тараса з українського неба до себе, щоб не бачив Україну і не страждав від того лиха, що там робиться, Шевченко відповідає: “Великий Боже!… Ти добрий, не гідні ми твоєї доброти, але я зостануся в українськім небі. Я хочу терпіти з моїми дітьми: хай мої сльози зіллються з їхніми сльозами. Дерева й інші рослини вип’ють їх. Вони будуть у кожнім кусочку хліба, в кожнім овочі. Добрих вони нагодують, скріплять, а злих будуть палити так довго, поки їх очистять або спалять”.

На це Господь Бог прорік: “Тарасе, хто так любить, як ти, – все переможе! Нарід, що має хоч одного такого, як ти, сина, житиме вічно! Станеться воля твоя. Віра твоя передасться твоєму народові й поведе його до побіди над злом”.

Читаючи цей уривок, відчуваємо глибокі Біблійні знання нашої авторки. В постаті Шевченка-захисника свого знедоленого народу – б’ється животрепетне Христове серце.

Хто вона – Софія Будко? Про неї відомо дуже мало. Українська емігрантка міжвоєнної Праги, письменниця, перекладач. Неважко здогадатися, що була вона і в другій еміграції, оскільки дві її збірки «Тавро Мефістофеля» і «Весна»  видано українським видавництвом «Пробоєм» у Торонто 1964 р. (Обидві книги є власністю Наукової бібліотеки ім. Стефаника у Львові)

П’єса на три дії  «Тавро Мефістофеля» містить дарчий напис – «Дорогим друзям, пані Вероніці і пану Василеві Філоновичам на добрий спогад, Софія Никифорова Будко, авторка, Торонто, 10.7.1964 р.», а присвячена вона світлій пам’яті Івана Ірлявського, поета, журналіста і громадського діяча, розстріляного разом з Оленою і Михайлом Телігами у Бабиному Яру в 1942 р. Хвилюючим є те, що  авторка помістила на передній сторінці фрагмент листа Івана Ірлявського, написаного  до неї з Києва за декілька днів до трагічної смерті( цей лист мав би зацікавити дослідників ледь розквітлого і трагічно згаслого таланту Івана Ірлявського-Рошка).

Перечитуючи твори української письменниці Софії Будко, відчувається майже у кожному з них велике непоборне бажання «скинути з себе ярмо неволі», мати свою державу. Як і багато цвіту нашої нації, вона  творила на чужині,  та серце її вкривалось тернями болю свого народу. Тому такою зрозумілою і дорогою була для неї тема кобзарства, втілена в образах великого нашого правдолюба Тараса Шевченка та носіїв його духу – кобзарів, які символізували споконвіків «гармонію внутрішньої сили і духовної краси».

Презентуючи сьогодні книгу Софії Будко “Українське небо повниться”, ми даємо справедливу оцінку діяльності української еміграції, її ролі в розвитку науки, культури, зокрема літератури, і дуже хочеться, аби це видання було включене у загальнонаціональну спадщину.

Перелік збірок Софії Будко у хронологічному порядку:

 

  1. «Українське небо повниться». Обгортка та ілюстрації Михайла Михалевича. В-во «Українська родина», Прага, 1938
  2. «Княгиня». Обгортка та ілюстрації Михайла Михалевича. В-во «Українська родина». Друге видання. В-во «Пробоєм», Прага, 1940.
  3. «На українській ниві». Обгортка Алі Лисянської. В-во «Пробоєм», Прага, 1941
  4. Лессінг «Філотас», переклад із німецької мови. Обгортка Алі Лисянської. В-во «Пробоєм», Прага (вступне слово авторки)
  5. «Самоучок німецької мови». Два видання. В-во «Пробоєм», Прага.
  6. «Тавро Мефістофеля», п’єса на три дії. В-во «Пробоєм»,Торонто, 1964
  7. «Весна», п’єса для дітей. В-во «Пробоєм», Торонто, 1964

Про інші мені не відомо. Можливо, їх немає.

Висловлюю подяку  директорові Слов ‘янської бібліотеки м. Праги п. д-ру Лукашеві Бабці за дбайливе зберігання і пошанівок наших культурних надбань та можливість їх творчого використання, науковому працівникові п. Анастасії Лукачовій за допомогу в пошуку матеріалів під час написання цієї роботи, п. Оксані Пеленській, славісту, мистецтвознавцю, яка прикладає чимало зусиль для  впорядкування творчих набутків українських митців у Празі, українсько-чеському товариству «Родина» за розуміння й підтримку,  головному редакторові газети «За вільну Україну плюс» п. Богдану Вовку за першу в Україні публікацію творів Софії Будко,   директорові музею Тараса Шевченка у Львові п. Роману Наконечному.

За допомогу у проведенні презентації книги особливу подяку висловлюю Міжнародному інститутові освіти, культури і зв’язків з діаспорою НУ “Львівська Політехніка” ( директор Ірина Ключковська ), начальникові управління освіти Львівської міської Ради Надії Оксенчук і підприємцеві Олегові Бабію за технічну допомогу.

Зеновія Філіпчук,
науковий працівник
музею Тараса Шевченка
Львівського Палацу мистецтв,
вчитель української мови та літератури

Фото


{gallery}news/budko/:266:155:0:0{/gallery}