Переповнена актова зала Національного університету “Львівська політехніка” 9 грудня 2011 року стоячи вітала непересічну особистість сучасності Богдана Гаврилишина  – визначного теоретика в галузі економіки, експерта світової проблематики, Члена Римського клубу, ініціатора проведення економічних форумів у Давосі, члена Світової академії мистецтв і науки, члена Міжнародної академії менеджменту, доктора економіки університету Женеви, почесного доктора багатьох університетів світу й України, консультанта держав та міжнародних компаній, радника перших осіб України, голови Наглядової Ради Міжнародного інституту менеджменту МІМ-Київ і «Благодійного Фонду Богдана Гаврилишина» еtc.

Від ректорату шановного гостя привітав перший проректор Володимир Павлиш. Директор Міжнародного інституту освіти культури та зв’язків з діаспорою (МІОК), ініціатор зустрічі студентів і викладачів університету з Богданом Гаврилишиним Ірина Ключковська у вітальному слові наголосила на його безмежній вірі в майбутнє України. Ця віра, зокрема акцентувала вона, виявляється у ставленні вченого і мислителя до української мови як першооснови української ідентичності, української самосвідомості та гідності, а також у ставленні до молодого покоління як до перспективного трансформатора і будівничого модерної України. Оптимізм і віра в Україну, на думку Ірини Ключковської, є засадничою у яскравій автобіографічній книзі вченого, яка нещодавно побачила світ під красномовною назвою «Залишаюсь українцем». Тому цілком логічно, що «Благодійний Фонд Богдана Гаврилишина» профінансував саме розробку МІОКу «Крок-1» – підручник з української мови як іноземної, який здобув уже широке визнання у відповідних профільних закладах світу. Автори підручника Олеся Палінська і Оксана Туркевич вручили Богданові Гаврилишину примірник підручника «Крок-1», а також презентабельне видання про діяльність МІОКу за 2005-2010 роки.

У доповіді «Україна і світ: проблеми й перспективи розвитку» Богдан Гаврилишин лаконічно й блискуче проаналізував сучасний стан світової цивілізації загалом і України в контексті світових викликів. На думку визнаного суспільствознавця й аналітика світ є серйозно хворий, тобто переживає важкі кризові процеси. Ці виклики-кризи сучасної світової спільноти вчений систематизував у такому порядку: 1) демографічна; 2) екологічна; 3) технологічна; 4) фінансова; 5) геополітична; 6) демократична. Особливу увагу вчений приділив кризі демократії, яка має законодавчий характер, але тісно пов’язана із законами моралі і справедливості. Він навів приклади дисбалансу світу у сторону матеріальних цінностей. Така диспропорція нівелює духовні цінності, призводить до кричущої несправедливості і аморальності суспільства, насамперед його керівного сегменту. Вчений вказав на нагальну потребу вироблення філософії й ідеології сучасного світу, на потребу появи, до прикладу, Конфуція XXI століття.

Ситуацію в Україні Богдан Гаврилишин охарактеризував як вкрай погану. Сьогоднішнє керівництво, як і попереднє, не здатне трансформувати і створити стабільне суспільство, в якому були б забезпечені такі функції держави: 1) політична свобода; 2) добробут для усіх; 3) соціальна справедливість; 4) життя в гармонії з природою. Таких країн, зазначив вчений, на сьогодні у світі є дуже мало. Серед них Норвегія, Швеція, особливо Швейцарія. Вихід учений бачить у приході нової генерації 20-35-літньої молоді, молоді яка знає мови, розуміє суспільні процеси, вміє критично мислити, аналізувати і приймати стратегічні рішення. А найголовніше – виробити ціннісні орієнтири на морально-етичних засадах, сповідувати командний дух, позбутися гетьманщини і почуття лідера на усе життя. Така трансформована молода зміна вселяє оптимізм, дає надію на зростання критичної маси однодумців, яка здатна змінити Україну, збудувати державу, що відповідає зазначеним вище чотирьом принципам. Приємно було чути з уст цього філософа і мислителя сучасності, що Україна сьогодні потрібна Європі і світу як країна багата насамперед своїми людьми, їхніми цінностями, їхньою щедрістю і гостинністю, людською теплотою і щирістю у спілкуванні. Ці дивовижні національні риси – це наш капітал, який ми повинні зберегти і продемонструвати світові, як продемонстрували під час Помаранчевої революції у 2004 році. Богдан Гаврилишин назвав це одиноким явищем у світовій історії революцій. Явищем, яке здивувало світ своєю миролюбністю, квітами, піснями і вимогами морально-етичного, а не матеріального плану, тобто вимогами вищого духовного порядку – свободи і справедливості.

У цьому аналізі стану світу і України прозвучала перша чи не головна максима Богдана Гаврилишина – любов і гордість за свою Батьківщину, пізнання і заглиблення у коріння пращурів, повага до їхніх традицій. Без усвідомлення своєї ідентичності людина дезорієнтована, вона не може стати вільною, не зможе зрозуміти і поважати інших, не зможе вийти на дорогу успіху. Інші максими цей великий Українець озвучив відповідаючи на численні запитання присутніх. Серед них – вміння мріяти, ставити собі на перший погляд недосяжну мету і йти до неї наполегливо, відкидаючи усі страхи. А досягнути мрію, задовольнити свою допитливість можна лише за допомогою наступної максими – чесної і відданої праці, системного здобуття знань, накопичення якісного творчого потенціалу і його реалізації для добра оточуючих. І ще одна дуже важлива максима – віра і оптимізм, без яких неможливо досягти у житті успіху. Жити і діяти закликав вчений молодь у відповідності з українським прислів’ям «Не святі горшки ліплять». Усі попередні максими забезпечують одну з найбільших мрій людини – здобути свободу, людську гідність і самоповагу. Дуже багато уваги Богдан Гаврилишин присв’ятив рідній українській мові. Він, знавець багатьох мов світу, поставив рідну мову за милозвучністю і пісенністю на третє місце після гавайської та італійської. Мова віддзеркалює нашу психіку, нашу підсвідомість і є нашою душею.

Торкнувся гість і такого важливого для держави питання як трудова міграція. Зокрема, він підкреслив позитивну сторону цього міжнародного явища – створення трудовими мігрантами позитивного образу України через чесну працю, відповідальне та щире ставлення до своїх підопічних. Для країни є й фінансова вигода, чому влада не зацікавлена у їх поверненні на Батьківщину. Говорив професор і про невиліковну ностальгію, яка супроводжує іммігрантів усе життя. Багато залежить від людини, від її вибору на терезах життєвих цінностей.

На завершення зустрічі Богдан Гаврилишин, посилаючись на знаного філософа сучасності Фукуяму, підкреслив важливість збереження Україною своєї національної ідентичності, тожсамості, яка має стати національною ідеєю для вищого керівництва держави і кожного українця. Лише наша самобутність, неповторність, сильна національна ідентичність цікава світові. Саме завдяки цьому чиннику Україна має шанс виконати цивілізаційну функцію зв’язку і взаєморозуміння між Сходом і Заходом, налагодити між цими впливовими регіонами прагматичний діалог та співпрацю. У такому розумінні Україна більше потрібна Європі, ніж Європа потрібна Україні. Європейська інтеграція потрібна Україні як процесс трансформації, здобуття відповідних якісних стандартів організації суспільного життя.

Підсумком діалогу з людиною ренесансу, як його називали відомі політики Заходу, і Патріотом України стали його життєві максими, які він, першочергово адресував українській молоді. Варто їх перерахувати ще раз – любов до України і сильна національна ідентичність; вміння мріяти і досягати її реалізації; чесна праця, наполегливість у здобутті знань та інтелектуальної інфраструктури; віра і оптимізм; свобода, національна і людська гідність; морально-етичні чесноти на християнських засадах.

Шлях всесвітньовідомого Вченого, Педагога, Патріота України, який закликає кожного українця жити із Україною в серці, куди б його не закинула доля, – яскравий приклад реалізації життєвої мрії, творчого таланту попри усі лихоліття для добра Людства і своєї Батьківщини. Тобто приклад реалізації його життєвого принципу: «Віддавати щось – приносить значно більше задоволення, ніж споживати самому».

Погляд Богдана Гаврилишина, його думка, його праця завжди звернені в майбутнє світу, майбутнє України. Тому він системно працює з молоддю і для молоді. Зокрема це створення Європейського молодіжного парламенту і, значною мірою, написання згадуваної біографічної книги-спогаду «Залишаюсь українцем». Ця книга – своєрідна хрестоматія для української молоді з досягнення успіху у житті. Директор МІОКу Ірина Ключковська настійливо рекомендувала прочитати цю надзвичайну книжку, яка для мислячого читача може стати програмою досягнення стратегічної мети у житті, програмою як стати людиною з великої літери і дієвим патріотом рідної Батьківщини.
На завершення зустрічі проректор Львівської політехніки Володимир Павлиш і директор МІОК Ірина Ключковська подякували вченому за надзвичайно глибоку і змістовну розмову і побажали йому подальших творчих планів і міцного здоров’я для їх звершення. А вдячна зала стоячи аплодисментами попрощалася з Великим українцем і людиною світу.

Науковий співробітник МІОК
Наталя Гумницька