12 грудня 2011 року Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» у рамках проекту «Відкриймо для України українську діаспору» провів презентацію діяльності Міжрегіональної громадської організації «Наукове товариство україністів ім. Т. Г. Шевченка», яка має символічну назву «Українських шлях у Російській Федерації». Героями події були гості з Росії, давні друзі і партнери МІОКу: Тарас Дудко, керівник українського національного руху в Російській Федерації, заступник голови Української Всесвітньої Координаційної Ради, академік РАПН, директор наркологічної клініки м. Москви, доктор медичних наук; Василь Бабенко, директор Уфимського філіалу Московського державного гуманітарного університету ім. М. О. Шолохова, голова Міжрегіональної громадської організації «Наукове товариство україністів ім. Т. Г. Шевченка», член Президії Української Всесвітньої Координаційної Ради; Денис Чернієнко, заступник голови Міжрегіональної  громадської організації «Наукове товариство україністів ім. Т. Г. Шевченка», заступник голови громадської організації українців Удмуртії «Громада».

Зустріч з очільниками українського руху Російської Федерації – це лише частина великого Проекту інституту, спрямованого на підтримку найбільшої на світовому просторі української діаспори, яка за офіційною статистикою налічує понад  3 млн. осіб. Про це говорила ведуча презентації Ірина Ключковська, яка зазначила, що у міжпереписний період майже півтора мільйони українців Росії перестали себе ідентифікувати з Україною, зазнаючи асиміляційних процесів. Саме тому МІОК виступив у 2009 р. на парламентських слуханнях з питань світового українства з пропозицією розробки концепції та програми «Збереження національної ідентичності українців у Російській Федерації». «Оскільки  розцінюємо освіту як потужний фактор формування та збереження ідентичності, – зазначила вона, – то ми започаткували та реалізуємо спільно з Львівською міською радою Проект «Українській освіті у Росії». Попри те, що він рухається дуже повільно, віримо в успіх справи».

Презентація Наукового товариства україністів ім. Т. Шевченка доповнює ряд презентацій діяльності українських громад та окремих особистостей Росії, таких як Тетяни Лебединської (Санкт-Петербург), Євгена Савенка та Людмили Найденко (Татарстан), Ганни Литвин (Сургут), Лариси Скрипникової (Карелія) та багатьох інших, оскільки робота з громадами Східної діаспори, а зокрема діаспори Російської Федерації, становить наш пріоритет.

Українська діаспора в Росії активно працює для популяризації України у різноманітних її проявах – мистецькому, науковому, діловому – у країні свого проживання. І створення на теренах Росії Міжрегіональної громадської організації «Наукове товариство україністів ім. Т.  Г. Шевченка» – ще одне тому підтвердження. Науковці з різних регіонів Росії об’єдналися, щоб спільно працювати над українознавчими дослідженнями, ініціювати створення спільних українсько-російських дослідницьких робочих груп, проводити інтернет-конференції та наукові експедиції. Для нас особливо важливо, що ініціатива створення цього наукового товариства реалізувалася на ІІІ Конгресі «Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті», який МІОК провів у Львові у 2010 році.

Від імені Львівської політехніки гостей сердечно привітав проректор з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв’язків Національного університету «Львівська політехніка» Юрій Рашкевич.

Від імені владних структур на презентації виступили Андрій Халявка, депутат Львівської обласної ради, і Василь Косів, заступник міського голови з гуманітарних питань Львівської міської ради.

Особливий інтерес слухачів, а це були і студенти, і викладачі Львівської політехніки, і представники громадськості Львова, викликали виступи основних учасників презентації.

Тарас Дудко у своєму виступі згадав про основні віхи нелегкого шляху українців у Росії, зокрема про те, що наші земляки там русифіковуються, про відсутність українських шкіл, підтримки діяльності громадських організацій та інші проблеми, які стоять перед українцями, які живуть і працюють у РФ. Попри сумну картину сучасних реалій п. Тарас висловив тверде переконання у тому, що у нас є шанс змінити ситуацію на краще, і це залежить тільки від нас – українців по обидва боки кордону.

Василь Бабенко у своєму виступі розповів як про історію своєї родини, яка ще 102 роки тому залишила Україну, але ніколи не переривала своєї української сутності, так і про стан і перспективи дослідження україністики у Башкортостані. Також він розповів про завдання і перспективи наукового товариства україністів імені Тараса Шевченка, висловив щирі слова вдячності Львівській політехніці і Міжнародному інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою. «Ми – громадяни Росії, і ми робимо все, щоб українців там визнавали людьми достойними, гідними представниками свого народу», – зазначив п. Василь.

Денис Чернієнко презентував діяльність україністів у Росії, зокрема етапи становлення, пріоритетні напрямки діяльності і перші наукові досягнення новоствореного наукового товариства україністів.

Про особливості російсько-українських наукових, культурних та загальнолюдських зв’язків говорили також гості презентації – Степан Павлюк, директор Інституту народознавства НАН України, доктор історичних наук, академік, Микола Литвин, директор Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, доктор історичних наук, Христина Бурштинська, голова товариства «Просвіта» НУ «Львівська політехніка», професор кафедри фотограмметрії та геоінформатики.

Незабутню атмосферу свята створив  Народний чоловічий хор «Орфей» Народного дому «Просвіта» Національного університету «Львівська політехніка» (директор Степан Шалата, заслужений працівник культури України, головний диригент Володимир Вівчарик). Студенти Львівської політехніки прочитали вірш Михайла Шалати, присвячений українцям Башкортостану.

Презентація стала доброю нагодою для працівників і студентів політехніки, а також широкої громадськості Львова дізнатися більше про ту титанічну роботу, яку в несприятливих умовах Російської Федерації виконують наші земляки, що волею долі опинилися за межами рідної землі. Сподіваємося, це змусить українців по цей бік кордону застановитися над тим, що працювати для України і в ім’я її процвітання можна не дише за її межами, але й на своїй землі. І прощальний акорд вечора – «Молитва за Україну» у виконанні хору «Орфей» – відгукнулася у серцях всіх учасників дійства.

Науковий працівник МІОКу
Олеся Палінська