24 лютого з нагоди дня народження Джеймса Мейса, американського дослідника, який одним із перших підняв тему українського Голодомору на світовий рівень, Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) за доброю традицією продовжив свою серію заходів, які називаються «Діалоги». На зустріч з академічною спільнотою Національного університету «Львівська політехніка», вчителями шкіл, науковцями, представниками громадськості та владних структур завітала відома письменниця, журналіст Наталія Дзюбенко-Мейс, яка була не тільки дружиною, а й однодумцем Джеймса Мейса, продовжувачем його надважливої справи. Лейтмотивом цієї довгоочікуваної зустрічі стали слова самої письменниці: «Сьогодні наші мертві обирають кожного з нас».

Перед подією відбулася зустріч пані Дзюбенко-Мейс з ректором Львівської політехніки Юрієм Бобалом, у ході якої були підняті питання про важливість духовного зростання студентської молоді та про підтримку гуманітарних ініціатив у Львівській політехніці. Наталія Дзюбенко-Мейс відзначила той факт, що Львівська політехніка – це університет, який відомий не лише своїми досягненнями в науково-освітній галузі, але й важливими гуманітарними проектами.

Ірина Ключковська, директор МІОКу, розповіла, що ініціатива зустрічі з Наталією Дзюбенко-Мейс у Львівській політехніці виникла тоді, коли під час вшанування жертв Голодомору у 2015 році біля Меморіалу пам’яті, де зібралися високопосадовці, не допустили дружину і соратницю Джеймса Мейса, бо її не було у списку. «Це не просто брак культури, причина є набагато глибше – в елементарному незнанні. І це наша спільна провина», – наголосила Ірина Ключковська.

«Без національної пам’яті немає майбутнього нації, адже національна пам’ять формує національну свідомість. За словами Джеймса Мейса, американського дослідника, історика, політолога, який повернув українцям їхню жорстоку, трагічно-болючу, але правдиву історію Голодомору 1932-1933 рр., «щоб рухатися далі – потрібно засвоїти уроки історії громадській спільноті та політикам». Тому, сьогодні надзвичайно важливим є те, щоб наше молоде покоління не було байдужим до того, чиїми зусиллями світові було розкрито правду про український Голодомор. Відродження пам’яті про ці імена – це наш моральний обов’язок перед мільйонами співвітчизників, які стали жертвами Голодомору і його наслідків», – зазначив у вітальній промові проректор Національного університету «Львівська політехніка» Роман Корж.

Тому цього разу зустріч з Наталією Дзюбенко-Мейс розпочалась не з урочистого заходу, а грою квартету Народного камерного оркестру «Поліфонія» Народного дому «Просвіта» Львівської політехніки, художнім керівником якого є Роман Кресленко, та живою «виставкою думок», яку було організовано студентами факультету міжнародних відносин Інституту гуманітарних та соціальних наук (ІГСН) на центральних сходах головного корпусу НУ ЛП за ініціативою заступника директора МІОКу Андрія Яціва та допомоги в організації флешмобу заступника директора ІГСН Олександра Горбача. Готуючись до флешмобу, який полягав у тому, щоб під музичний супровід творів української та світової класики привернути увагу людей до влучних та пророчих цитат легендарного подружжя, студенти чітко усвідомили той факт, що ці цитати – це універсальний ключ не лише до нашої історії, а й до нашого майбутнього.

З вітальним словом до численної аудиторії звернулась народний депутат Верховної Ради України Оксана Юринець: «Краще запалити свічку, ніж проклинати темряву. Ці слова сказав Конфуцій ще задовго до того, як гарвардський професор, дослідник Голодомору в Україні Джеймс Мейс започаткував акцію «Свічка у вікні», і закликав кожної четвертої суботи листопада відзначати національний День пам’яті жертв Голодомору. Лише та людина, яка до глибини душі переймається трагедією чужої нації, змогла зініціювати таку акцію. Очевидно, що наші мертві обрали дослідником страшної трагедії саме Джеймса Мейса, патріота України з американським паспортом. Не лише Україна, а й увесь світ має бути вдячним панові Мейсу за те, що він відкрив йому очі. Я думаю, пані Ірино, це дуже добре, що напередодні цього заходу у Верховній Раді України Ви почали цю ініціативу з перейменування однієї з вулиць Львова на честь Джеймса Мейса».

«Ми мусимо віддати шану людині, яка присвятила життя вивченню питання Голодомору в Україні, за яким стоїть багато інших питань – самоідентичності, мови, кримських татар тощо. Тому ми сьогодні від імені Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» за підтримки громадськості Львова адресуємо листа до міського голови Львова Андрія Садового з ініціативою про перейменування однієї з вулиць міста Львова на вулицю імені Джеймса Мейса. Це наш обов’язок повернути ім’я Великого Українця у духовний простір України», – офіційно заявила Ірина Ключковська.

Надзвичайно зворушливим був виступ Наталії Дзюбенко-Мейс, яка одразу наголосила на тому, що мету цієї зустрічі вона вбачає у тому, щоб донести до всіх присутніх у залі розповідь про свого чоловіка Джеймса Мейса та його служіння Україні. «Джеймс Мейс – американець індіанського походження, але за духом – українець, який присвятив наукове життя розкриттю правди про український Голодомор. Він захистив докторську дисертацію по Розстріляному Відродженню, згодом очолив Комісію Конгресу і президента США по вивченню причин Великого Голоду в Україні. Він глибоко бачив проблеми українського народу і вже тоді розумів значення тих реформ, які ми нібито проводимо зараз. Свічка на вікні – це була ідея Джеймса, тому що він ненавидів церемонії, де в центрі був чиновник. Він вважав, що кожна душа, кожна людина залишає свій слід в історії і має бути поміченою, має бути головною».

З вітальною промовою виступила також Галина Пагутяк, українська письменниця, член Національної спілки письменників України: «Ми не можемо постійно бути народом-жертвою! Ми маємо донести до наших дітей непереможне бажання боротьби за свободу. Нескорений дух, моральна чистота, безмежна відданість своїй справі – це ті риси характеру, які були притаманні Джеймсу Мейсу, людині, яка є достойною того, щоб називатися ідеалом!»

Після виступів почесних гостей до головної постаті вечора Наталії Дзюбенко-Мейс було поставлено низку питань, за найкращі з яких вона подарувала збірки своїх поезій.

Наприкінці зустрічі  устами студентів у залі знову пролунали заповідні слова: «Ніхто не може вирішити за українців, як їм говорити і писати, окрім самих українців!» (Джеймс Мейс); «Згорьована, окрадена Державо! Здійми у небеса  Свого меча!» (Наталія Дзюбенко-Мейс). І після цих слів угору знову здійнялися численні плакати з цитатами, які глибоко закарбувалися у свідомості кожного присутнього на заході.

Ніталія Дзюбенко-Мейс подякувала організаторам та усім присутнім за зустріч і підсумувала: «Мушу додати, що сьогодні наші мертві обирають кожного з нас. Адже чужого горя для людей совісті не буває. Такою була заповідь американця української душі Джеймса Мейса, яку Україна нарешті має почути і до якої має дослухатися світ».

Олена Медведєва

До уваги читачів пропонуємо фотопрезентацію цитат Джеймса Мейса та Наталії Дзюбенко-Мейс.