17 лютого 2012 року з ініціативи Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» в ошатній залі університету відбувся творчий вечір Василя Нечепи – кобзаря-лірника з Чернігова, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, народного артиста України, громадського діяча.
У вступному слові директор МІОКу Ірина Ключковська зазначила, що зустріч з Василем Нечепою є продовженням започаткованої на Міжнародній науково-практичній конференції «Тарас Шевченко та кобзарство» (2010 р.) серії заходів з нагоди відзначення 200-ліття Тараса Шевченка.
«Підтримай свою культуру! Підтримай українську культуру!» – під таким гаслом проходив творчий вечір, напередодні і під час якого кожен охочий міг зробити благочинний внесок на придбання книги «Рід козацький величавий» Василя Нечепи для українських громад Росії. Список жертводавців та перелік осередків, яким буде передано книги, п. Ключковська оголосила на зустрічі.
Творчий вечір розпочався піснею. Співаючи, до зали ввійшов Василь Нечепа, сивочолий чоловік козацької постави з кобзою в руках, ніби зі зброєю, яку міцно притискав до грудей. На його шиї виднівся маленький натільний тризуб.
Як справжній кобзар, Василь Нечепа розповідав, що діялось у сиву давнину, в яких краях він бував і що бачив, які відомі постаті траплялись на його шляху. Все це кобзар описав у книзі «Рід козацький величавий», яку презентував на цьому вечорі. Спершу він ознайомив аудиторію з витоками українського музичного мистецтва. «Співають в Україні праукраїнці ще з часів допотопних. У пам’яті людей з Подніпров’я є пісні з часів мамонтів, а мамонтів, як відомо, не існує вже більше 10-ти тисяч років. Міцні глибокі підвалини мають і наші народні музичні інструменти. 15 тисяч років до Різдва Христового в Мезині, на Чернігівщині, грали на орнаментованих пофарбованих інструментах, виготовлених із кісток мамонта» – розповів Василь Нечепа, після чого проілюстрував звуки цих інструментів в аудіозаписі. Також кобзар показав свою кобзу, яку було виготовлено за зразком інструмента славнозвісного кобзаря Терентія Пархоменка, та розповів про майстра, що створив нову бандуру, – його вчителя Олександра Корнієвського.
Згадував Василь Нечепа і про те, як вів пошуки кобзарського репертуару, зокрема про пісні, записані Олександром Довженком з голосу своєї матері. «Оповім історію відтворення цих пісень. Натрапив я на них випадково у журналі «Фольклор та етнографія». Там було записано понад 30 текстів і дуже мало мелодій. Я прагнув оживити ці пісні. Виступав з концертами і розпитував про них. Хотів, щоб люди наспівали» – пише автор у книзі «Рід козацький величавий». На творчому вечорі кобзар розповів, як на одному з виступів прочитав пісню Одарки Довженко, до якої не знав мелодії, і одна старенька бабуся нагадала її собі, але дочекавшись кінця концерту, так наслухалася Нечепу, що мелодія вилетіла їй з голови.
Василь Нечепа багато розповів переповненому залу і про свої подорожі з сольними програмами в країни Західної Європи, Австралії, США, про виступи у багатьох школах України, дванадцяти – Австралії, двадцяти шести – Америки тощо. Детальніше про це все можна прочитати у книзі «Рід козацький величавий». Окрім цього, тут зафіксовані фотокопії рідкісних книг з кобзарським репертуаром, уривки сценаріїв концертних програм кобзаря, поради в мистецтві гри на лірі, спогади автора про непересічних українців – композитора Анатолія Пашкевича, Патріарха Мстислава (Скрипника), художника Данила Нарбута тощо.
Кобзар-лірник Василь Нечепа поміж цікавими історіями зі свого життя співав давні пісні у супроводі кобзи та уривки українських опер під акомпанемент фортепіано. Глядачі проводили кобзаря зі сцени стоячи.
молодший науковий співробітник Ольга Пташник
