З нагоди 155-ліття перепоховання Тараса Шевченка відбулася подія «Вогонь запеклих не пече…» у Національному університеті «Львівська політехніка» з ініціативи Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою та Народного музею Тараса Шевченка Львівського палацу мистецтв.
Травневими днями 1861 року Україна прощалася зі своїм Великим сином. Оповита червоною катайкою труна плила українськими містами і містечками.
20 травня 1861 року о 7-й ранку пароплав “Кременчук” з прахом Шевченка відбув з Києва до Канева. 22 травня Чернеча гора прийняла в своє лоно того, для кого, за словами Дмитра Донцова, гасло французьких шевальє «Богові – моя душа, отчизні – душа, а честь – вже моя…» було і сенсом Шевченкової творчости, його заповіту».
Саме цього дня, 20 травня 2016 року, академічна спільнота політехніків, гості нашого міста так численно зібралися в одному з найкрасивіших залів, у приміщенні старої бібліотеки Львівської політехніки, щоб вшанувати пам’ять Тараса Шевченка виставкою художніх робіт Зіни Гаврилюк. Аматор-художник, емігрантка, що 18 років живе у Празі, не розгубила свого українства, а знайшла в собі силу, щоб творити й утверджувати себе і свій рідний край на чужій землі, яку називає своєю другою Батьківщиною. Біблія і «Кобзар» – дві маленькі книжечки, які стали джерелом її натхнення. А ще – Прага, яка була відкритою і прихильною до наших земляків у міжвоєнний період минулого столітя, де зродилися духовні, інтелектуальні, мистецькі осередки нашого українства, вписавши свої власні, гідні подиву сторінки у європейську цивілізацію. Такою є Прага й сьогодні, давши притулок сотням тисяч наших новітніх емігрантів.
Художні роботи Зіни Гаврилюк, писані серцем і душею, зачаровують своєю простотою і, водночас, глибоким філософським змістом. Шевченкове слово трансформується у візуальні образи, глибокі, сповнення власних відчуттів і переживань (каталог робіт додається). Художниця тонко відчуває поетичне слово, про що свідчить також ілюстрована нею збірка українського поета Станіслава Чернілевського «Чеський зошит», яку поет творив у Чехії, перебуваючи на лікуванні після важкого поранення на Майдані.
«Вогонь запеклих не пече…». Ці Шевченкові слова фактично стали основною ідеєю заходу, як свідчення незламності українського духу, нескореності нашого народу, його духовної живучості.
Про це на зустрічі говорили:
Зеновія Філіпчук, директор Народного музею Тараса Шевченка Львівського палацу мистецтв
Станіслав Чернілевський – Герой Майдану, український поет, режисер художнього кіно, кіносценарист з Києва
Володимир Венчак – Герой Майдану, директор Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства «Сірка», який після важкого поранення лікувався у Чехії
Ігор Калинець – поет, громадський діяч, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка
Ірина Ключковська – директор МІОКу, модератор зустрічі
Зіна Гаврилюк – українська художниця з Праги, волонтер українських справ
Приємно, що на відкриття виставки завітали Юрій Бобало, ректор Львівської політехніки, Роман Яців, проректор Львівської Академії мистецтв, Лілія Жук, начальник науково-дослідної частини Львівської політехніки, Надія Любомудрова, заступник голови Товариства «Просвіта», численні гості нашого міста, родичі Зіни Гаврилюк з Мелітополя, Києва, Тернопільщини та Івано-Франківщини.
Справжньою окрасою події були виступи студентів Львівської національної музичної академії ім. Миколи Лисенка:
Тріо бандуристок “YuMaVita” – лауреатів всеукраїнських конкурсів Юлії Бойко, Марти Сторонянської, Віталії Якимович.
Наталії Бернацької, лауреата всеукраїнського конкурсу ім. М. Лисенка, та
Марії Мисько, (клас доцента, заслуженого діяча мистецтв України Оксани Герасименко).
Назар Куцевич, лауреата всеукраїнських та міжнародних конкурсів (клас доцента, заслуженого артиста України Тараса Лазуркевича).
