НАУКА «БУТИ СОБОЮ», БУТИ ЄДИНИМ НАРОДОМ ВІД КАРДИНАЛА ЙОСИФА СЛІПОГО І БЛАЖЕННІШОГО ЛЮБОМИРА ГУЗАРА
“Науковою культурною працею
ми кладемо чи не найсильніші підвалини
нашому національному і державному життю»
Йосиф Сліпий
«…світ можна змінити, коли
ми шануватимемо гідність
кожної без винятку людини…»
Любомир Гузар
Людство на сучасному етапі переживає глибоку і затяжну духовну кризу. На жаль, це повною мірою стосується українського суспільства і, безумовно, його молодіжного крила. Тому українській молоді, яка лише розпочинає свій професійний шлях, важливо побачити та усвідомити на прикладі конкретних постатей значення духовного поступу, моральних вчинків як основи людського буття. Саме до таких моральних авторитетів належать Патріарх Йосиф Сліпий, 120-ліття якого відзначає цього року вся українська спільнота в Україні та поза її межами, і Блаженніший Любомир Гузар.
Розмова про суть життя у ювілейний рік Йосифа Сліпого з послідовником і однодумцем Патріарха Блаженнішим Любомиром Гузаром відбулася 13 березня 2012 року в Національному університеті “Львівська політехніка”. Зініціював зустріч студентів, викладачів університету та громадськості Львова Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК), який послідовно і цілеспрямовано працює у сфері повернення величних постатей української культури у молодіжне середовище з метою його духовного розвитку і творчої самореалізації.
Йосиф Сліпий – духовний борець за українську державу, вчений, педагог, дипломат, незламний і вірний син свого народу. Світла й велична постать Йосифа Сліпого, 18-літнього в’язня ГУЛАГу слугує прикладом нескоримості людського духу, вірності Ідеї, Чину, Церкві. Такі шляхетні людські цінності Йосиф Сліпий увібрав від своїх великих попередників, зокрема Петра Могили, Андрея Шептицького. Про значення життєвого подвигу Йосифа Сліпого для України влучно сказав Папа Іван Павло II: «… він простелив свободу сучасній Україні». Протягом більш ніж 20-річної розбудови фундаменту майбутньої Української держави в нелегких умовах еміграції Йосип Сліпий здобув собі серед світових лідерів неофіційний статус першої особи України за її територіальними межами. Цьому мужньому, багатогранному таланту засвідчували свою повагу президенти великих держав і найвищі духовні авторитети. В умовах бездержавності в еміграції Йосип Сліпий відкрив Заходу справжню Україну, її правдиву історію. Свідчення цього подвигу – розбудова у Римі Українського Центру, Українського Католицького університету і його філій у Вашингтоні, Філадельфії, Чікаго, Лондоні, Собору св. Софії, відновлення діяльності Українського Вільного Університету у Мюнхені, а також створення Товариства Святої Софії у м. Генк (Бельгія). Найвища національна Ідея Йосифа Сліпого – згода і єдність усього українства як в Україні, так і поза нею для розбудови Церкви і Держави. Головна мета – збереження і утвердження національної ідентичності українців зарубіжжя через розбудову культурних і духовних центрів у місцях їх найбільшого згромадження.
Блаженніший Любомир Гузар – автор багатьох праць, присвячених не лише суто богословським питанням, а й глибоким філософським проблемам, які ставить перед собою кожна мисляча людина. У 2011 році Блаженніший відновив започатковані у минулому сторіччі Андреєм Шептицьким Суспільні Дні, на яких він спілкується з мирянами, насамперед молоддю, щодо моральних засад суспільства, взаємостосунків у суспільстві, пошуку істини, визначення ціннісних орієнтирів у житті. Широкого резонансу набули його останні праці «Бути людиною» (збірник цитат), аудіокниги «Дорога до себе», «Суспільство і бізнес».
Відкриваючи зустріч, директор МІОКу Ірина Ключковська підкреслила важливість знайомства молоді з духовними велетами української культури для визначення їхніх життєвих орієнтирів. У вітальному слові ректор Львівської політехніки висловив глибоку вдячність Блаженнішому Любомиру Гузару за його візит і можливість поспілкуватися на різні теми, що турбують українську молодь і українську інтелігенцію загалом, а також побажав Блаженнішому здоров’я і учасникам зустрічі цікавої та плідної розмови.
У своєму Слові Блаженніший Любомир Гузар виступив якби ретранслятором ідейних заповітів свого великого попередника кардинала Йосифа Сліпого. Блаженніший розділив життєвий шлях Йосифа Сліпого умовно на три етапи: науково-педагогічний; душпастирський; розбудови єдності української Церкви у глобальному вимірі та формування національної ідентичності української спільноти у світовому просторі. Усі три періоди многотрудного і багатогранного життя Патріарха були підпорядковані його заповіту «Будьте собою» і максимі «Великого бажайте!». Як науковець і педагог Йосип Сліпий ставив високу планку для себе і для своїх учнів, вважаючи що якісна освіта і наука є наріжним каменем розвою держави, особистості й нації. А душпастирство Йосифа Сліпого Блаженніший Любомир визначив як особливу форму служіння своєму народові через терпіння у сибірських тюрмах і таборах впродовж близько 20-и років. Терпіння дієвого, мужнього і сміливого, під час якого він через слово дбав про збереження духовної і національної єдності свого українського люду. Після ув’язнення в еміграційних умовах уже немолодий Патріарх з неменшою творчою і вольовою енергією продовжує працювати над духовним зростанням свого народу, над його єднанням через єднання церковне, через розбудову релігійного життя, наукових і культурних осередків у місцях компактного проживання українців. За спогадами Блаженнішого Любомира, Патріарх Йосиф Сліпий був надзвичайно працьовитою і вольовою людиною а, на позір, вкрай строгою людиною. Проте маску такої суворості він прибрав спеціально, щоби спонукати молодь до праці над собою. А, насправді, з природи це була дуже лагідна і м’яка особистість. Він закликав молодь читати, глибоко пізнавати свою історію і світову історію, вивчати дійсність, реалізовувати свої здібності і таланти для добра ближнього та свого народу, тобто «Бути собою». У своєму Посланні «Великого бажайте!» (Красноярський край, 1957 рік) він, зокрема, пояснює цей заклик: «Кожний може чинити добре, а в кожному доброму є велике. Людина може вчинити проминаюче заслуженим для вічності і в часовому зловити вічне!». Життєвий подвиг Йосифа Сліпого є яскравим підтвердженням реальності досягнення таких високих поривів і планів задля добра ближнього, добра свого народу.
У другій частині відбулася довірлива розмова з Блаженнішим Любомиром Гузаром у формі відповідей на запитання аудиторії. Блаженніший у характерній для нього спокійній і доступній манері давав глибокі відповіді на найрізноманітніші питання: від надання Патріархату Українській Церкві, проблем радикалізації молоді, подолання духовної і моральної кризи сучасного суспільства, аж до проблем організації футбольного чемпіонату «Євро-2012». Червоною ниткою крізь усі мудрі та логічні відповіді Блаженнішого проходила ідея єдності суспільства, яку можна досягти великою працею кожного, вивченням своєї та світової історії, пізнанням своїх талантів і їх реалізацією для користі ближнього і свого народу. Центральною проблемою нашого суспільства є потреба його духовного росту і порозуміння. Для цього, як розповів Блаженніший Любомир Гузар, традиційні Українські Церкви опублікували 1-го грудня 2011 року Звернення до суспільства започаткувати вільний діалог на пошук солідарності, соборності, взаєморозуміння для розв’язання актуальних проблем у державі. Цю ідею формування духовного фундаменту держави підтримала «Ініціативна група 1-го грудня», у яку увійшли моральні авторитети української спільноти. Вони запропонували організувати дискусії небайдужих громадян у форматі Національного круглого столу, перший з яких відбудеться 5 квітня цього року. Блаженніший підкреслив, що від кожного з нас залежить успішне подолання сучасних викликів, що лише ми самі продуктивною щоденною працею освяченою любов’ю до ближнього і до своєї країни зможемо забезпечити гідне життя у власній державі. Він поділився з присутніми секретом як йти до досконалості, яким він користується кожного вечора впродовж усього життя. Секрет полягає у трьох питаннях: «Що доброго зробив мені Бог?», «Що доброго я зробив для себе?», «Що доброго я зробив для ближнього?». Такий щоденний аналіз і є формулою духовного зростання для кожної мислячої людини. І приклад життя Блаженнішого Любомира Гузара тому є свідченням.
Завершилася така глибоко задушевна розмова з Блаженнішим чудовим виступом чоловічого хору «Орфей» Національного університету «Львівська політехніка», який під батутою п. Вівчарика майстерно виконав низку духовних творів українських композиторів. А зворушений Любомир Гузар щиро подякував хористам за естетичну насолоду від їхнього виконання. Це, як сказала ведуча зустрічі Ірина Ключковська, скромний подарунок Блаженнішому за подаровану ним зустріч і повчальну розмову, яка буде для багатьох присутніх, особливо молодих людей, знаковою у їхньому житті.
У своєму подячному слові до Блаженнішого ректор університету Юрій Бобало побажав Його Блаженству здоров’я і ще раз наголосив на важливості такого спілкування для виховання в університетської молоді духовних цінностей і моральних життєвих орієнтирів.
Блаженніший Любомир Гузар подякував усім організаторам і учасникам розмови і висловив, серед іншого, таке побажання «Нехай вам усміхається сонце». Безумовно ця глибока філософська сентенція Блаженнішого є гарною спонукою до заклику кардинала Йосифа Сліпого «Будьмо собою» і Блаженнішого Любомира «Бути людиною». Ми вдячні долі і Господу Богові, що маємо таких Вчителів. То ж будьмо усі достойними називатися їх учнями. Тоді ми відшукаємо себе, відкриємо усі даровані нам таланти, зреалізуємо їх і станемо єдиним народом, який шанує свою гідність і поважає гідність іншого.
Провідний фахівець МІОКу Наталія Гумницька