Минулої п’ятниці в Міжнародному інституті освіти, культури та зв’язків із діаспорою відбулася зустріч із Діаною Костишин — онукою поета Матвія Костишина, уродженця Рогатинщини, який емігрував до Канади, пізніше до США на початку минулого століття.
Участь у такому академічному знайомстві узяли працівники МІОК, професорки Інституту будівництва та інженерії довкілля Оксана Позняк та Христина Соболь.
— Матвій Костишин належить до тих перших трудових мігрантів з України, які їхали в нікуди, працювали на чорних роботах, мусили інтегруватися поволі в тамтешнє життя, та водночас знаходили час, щоб зайнятися українською справою, — наголосила на важливості зустрічі директорка МІОК Ірина Ключковська. — По-друге, маємо приклад, як ми всі повинні пам’ятати про своє коріння.
Пані Діана, одержавши у спадок від діда чимало книжок, вирізок, віршів, вирішила передовсім збагнути, про що він писав. Ні вона, ні її батьки не розмовляють українською. Переклад, звісно, не дав можливості зрозуміти, якого рівня це поезія. Тому, крім бажання приїхати на Батьківщину свого діда, пізнати місця його народження та людей, ще одна мета поїздки в Україну — аби хтось проаналізував творчість Матвія Костишина і сказав, чи надається вона до публікування. Адже саме про це мріяв дід пані Діани — щоб його вірші видали. Гостя привезла три зошити з його творчого спадку, а в електронному вигляді — усі його поезії (понад 500).
Внучка українця-емігранта докладно розповіла про його життєвий шлях: народився 10 серпня 1888 р. в с. Дегова на Рогатинщині, в 11 років став сиротою, у 25, відслуживши лікарем в австро-угорській армії, емігрував до Канади. І там, і пізніше у США все життя працював столяром. Не мав ніякої освіти, займався самоосвітою. Попри те, мав понад 250 публікацій своїх творів у газеті „Свобода“. Найбільше його поезій — це народні переспіви на різні історичні події, громадянська та патріотична лірику, сатиру та гумор. Невелика частина — вірші-посвята дітям, дружині, відомим особам та Українському Народному Союзові.
Та з’ясувалося, що політехніки, зокрема працівники МІОК, готуючись до зустрічі, знайшли не менше інформації про поета. Відтак вийшов повноцінний діалог.
Ігор Калинець, на прохання гості оглянувши один із зошитів поезій, проаналізував:
— Я тут бачу наслідування Тараса Шевченка, Степана Руданського (щоправда, твори Матвія Костишина більш розлогі, він тяжів до епічного стилю), поезія здебільшого для домашнього вжитку, нефахова. Але мова дуже добра, незасмічена. А особливу увагу всі звертають на дивовижно каліграфічний почерк.
У понеділок Діана Костишин відвідала село Дегова та Бібрку (місце народження своєї бабці — Теклі Станичої-Лисої).
Тетяна ПАСОВИЧ, головний редактор Освітнього студентського тижневика «Аудиторія»
