На початку лютого до нашої установи завітав о. Василь Поточняк з Італії – один із організаторів громадського життя української діяспори. Сам виходець із Турківського району, перебуваючи на навчанні в Римі, був свідком нужденного існування наших емігрантів по всій Італії.
Отець Поточняк з Італії
Розуміючи, що тільки церква може згуртувати розрізнених заробітчан, надати їм і пораду, і духовну підтримку, вирішив створити газету, що згодом переросла у журнал «До світла». Це була осінь 2001 р.- і видання відразу завоювало популярність. «Це наш часопис» – так сказала відразу українка в Римі. Так можуть тепер сказати десятки – десятки тисяч українок в Італії. Через журнал церкви змогла дійти до сердець своїх вірян, організувати їх не тільки у парафії, яких вже понад сотню, на різні акції (особливо на свято матері) по всій Італії та й на багато інших культурних заходів Будучи головним редактором «До світла», о. Поточняк зумів видати розкішну двотомну антологію творчості заробітчан «Світло на чужих стежках» (1 –ий том) і «Гавдеамус по – емігрантськи» у 2005 р. Останнім часом отець організував фотовиставку «Наші в Італії», яка була представлена в багатьох містах Івано – Франківщини. Зовсім недавно (2007) р. журналіст Ігор Лазоришин, який також був на заробітках в Італії, видав книжку «Помаранчевий вітер у Болоньї. Люди, хроніка подій і пережитого». До речі, о. В. Поточняк – тепер душпастир громади УГКЦ у цьому місті. Цей же автор надрукував брошурку «Прощення – вимір любові» про пішу прощу від Самбора до Зарваниці у серпні 2007 р., де були і українські заробітчани з Італії. Отець також як Пасторальний координатор українців греко – католиків в Італії 2001 – 2004 рр. був причетний до видання чудової книги заробітчанки Оксани Пронюк «Листи синові».
о. Поточняк розповів і про цікавого художника Богдана Тимківа, що ілюстрував усі видання українців в Італії. Багато й інших цікавих речей, а то й трагічних, довідалися працівники МІОК під час зустрічі з цим невтомним душпастирем і патріотом, що справив на наших працівників якнайкраще враження.
Справді, тільки така духовна особа може користуватися любов’ю серед знедолених наших краян за кордоном.
о. Поточняк з колективом МІОК
ЗА ЗАСЛУГИ ПЕРЕД УКРАЇНОЮ
23 серпня 2006 року — у переддень Дня незалежності — Президент України Віктор Ющенко вручив державні нагороди. Серед тих, хто отримав високе державне визнання, — четверо представників духовенства УГКЦ.
Зокрема, указом Президента України від 17 серпня 2006 року орденом «За заслуги» III ступеня відзначено і духовного опікуна українців греко-католиків італійського міста Болоньї о. Василя Поточняка. З благословення о. Василя в Івано-Франківському краєзнавчому музеї було відкрито експозицію «Наші в Італії», відбулося представлення антології творчості заробітчан «Світло на чужих стежках» в обласному центрі та Тисмениці, засновано групу соціальної адаптації заробітчан «Пієта» при Молодіжному християнському центрі… А ще о. Василь — давній друг «Галичини», яка першою вдарила на сполох про державну суспільну проблему сучасного заробітчанства…
30 вересня 2001 року італійська Конференція єпископату УГКЦ призначила о. В. Поточняка пасторальним координатором українців греко-католиків в Італії — у час, найважчий для українських заробітчан, зневірених в українській владі на чолі з Л. Кучмою. Створення майже 80 церковних громад на Апеннінах, коли українська еміграція була незахищеною, стихійною, а держава відцуралася від долі свого народу, мало неоціненне значення. Церква стала осередком українськості в Італії, особливо у час виборів Президента України. Ще у листопаді 2001-го вийшов перший номер християнського часопису українців в Італії «До Світла», в якому його головний редактор о. Василь Поточняк звертався до читачів: «Просимо вас, українці, вийдіть з пригнобленого стану безнадії, огляніться навкруги, бо проміння вічного Світла досягає кожного з нас…»
За ініціативи української громади Болоньї у 2005 році українці-заробітчани в Італії звернулися до Президента України Віктора Ющенка, прем’єр-міністра Ю. Тимошенко і міністра закордонних справ Б. Тарасюка з клопотанням «про доцільність відзначення о. Василя Поточняка державною нагородою за заслуги перед Україною та українським народом»…
Свого часу о. Василь назвав Церкву своїм Небом на землі і душпастирським служінням Господу проповідував і проповідує, що «без Любові все — ніщо, Обов’язок без Любові робить людину дратівливою, відповідальність — безцеремонною, справедливість — жорстокою, правда без Любові для людини — критиканство, виховання — дволике, розум — хитрий, привітність — лицемірна, влада — насильницька…» Бо Любов – це Бог…
Ігор Лазоришин
