В рамках IV Міжнародно конгресу «Світове українство як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті» відбулася Друга міжнародна науково-практична конференція “Тарас Шевченко та кобзарство”(2013р.)
Юрій Бобало
ректор Національного університету «Львівська політехніка», професор
Звертаючись до учасників Другої міжнародної науково-практичної конференції «Тарас Шевченко і кобзарство» ІV Міжнародного конгресу «Світове українство як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті «…землякам моїм в Україні і не в Україні…», хочу відзначити, що сьогодні стоїмо на порозі 200-літнього ювілею Тараса Шевченка. Це саме час не просто ще раз вшанувати пам’ять великого українського генія в «сім’ї вольній, новій», але це добра нагода знову замислитися над його роллю в українській історії, ще раз пороздумувати над тими дороговказами, які він для нас залишив.
Шевченко був творцем духовних імперативів та націєтворчих настанов, які не втрачають актуальності і стосуються кожного українця. Тому, на моє глибоке переконання, для належного вшанування постаті Тараса Шевченка у цей ювілейний рік свій внесок повинен зробити кожен, незалежно від роду діяльності.
Саме тому Національний університет «Львівська політехніка» робить особливий акцент на якнайширшому та якнайзмістовнішому відзначенні 200-ліття від дня народження Т. Шевченка. Адже наш університет цінує традиції – і академічні, і національні.
Вважаю, що присвята Т. Шевченку вже традиційного у стінах Львівської політехніки Міжнародного конгресу «Світове українство як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті» підніме обговорення навколо постаті Шевченка на високий міжнародний рівень, а проведення Міжнародної науково-практичної конференції «Тарас Шевченко та кобзарство» стане джерелом до нових шевченкознавчих досліджень та відкриттів.
Маємо пам’ятати, що жодна споруда не буде міцною та довговічною без надійного фундаменту. Саме Шевченко був одним з творців фундаменту модерної української нації. Найбільшою його мрією була вільна Україна. І хоч жив він у часи глибокого поневолення, таку Україну зміг побудувати у собі.
Тому збираючись навколо Шевченка, аналізуючи та досліджуючи його заповіді, стаємо активними учасниками побудови української нації на фундаменті Шевченкових заповітів. Переконаний, що наукові дослідження, які увійшли до збірника «Тарас Шевченко та кобзарство», будуть доброю цеглиною для цієї побудови.
Ірина Ключковська
директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою
50 років, 100, 150 від дня народження Тараса Шевченка як великі дзвони, що змушували стишити ходу, замислитись над життям понівеченого тіла України, її духу, нескореного й незнищенного.
Для українця в Україні Його головні концепти – Любов, Правда і Воля давали силу, віру в найбезнадійніші часи. Мабуть, тому, що «глибоким своїм чуттям відчув те, що билося у серці мільйонів народу, а не находило вислову» (С. Смаль-Стоцький).
Гнаний з рідної землі, він долав океани і у своїй правді поставав у вільному світі. Для мільйонів українців він став тим стержнем, який тримав їхню українство і не давав розчинитися в чужому світі.
Сьогодні Тарас, пройшовши шлях довжиною у 200 літ, шлях заборон гласних і негласних, фальсифікацій його ідей і перекручень його смислів, знов приходить до нас у час, коли його вже «не заперечують і за нього вже не переслідують – його просто не помічають, можуть жити без нього» (М. Маринович).
Ювілейна Шевченкова дата – це ще одна нагода, яку дарую нам Тарас не лише для того, щоб заявити про себе у світі, який нічого не знаю і не хоче знати про нас, але й пізнати самих себе такими, якими ми є насправді. Очищення – це болячий шлях, яким ми так і не спромоглися пройти для того, щоб стати на нову дорогу.
Треба просто розгорнути «Кобзар» – ця найважливішу книгу нашого українського буття – і читати. Читати і думати. На Тарасових сторінках – наша програма. Там закодована наша дорожня карта – шлях, яким треба рухатися.
200-ліття – ще один шанс, дарований нам Тарасом. То, може, нарешті прокинеться наша національна гідність і ми усвідомимо велич нашого народу і зрозуміємо, як жити далі, жити гідно.
Після слово.
«А від коріння тихо – любо
Зелені парости ростуть» (Т. Шевченко. Бували войни і військові свари)
Цього року Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою започаткував проект «Українські дітки у світі читають «Кобзар». До участі ми запросили дітей віком до семи років. Нам було важливо, щоб Шевченкове слово зазвучало в українській родині, щоб дитина його сприйняла від найрідніших і найавторитетніших для себе людей – від мами і тата.
Результат перевершив наші очікування. Ми отримали відеозаписи дітей, що читають Шевченка із 23 країн світу. Віримо, що діти, в душу яких западе по-справжньому слово Тараса, не захочуть жити у трясовині байдужості і зроблять те, що не змогли зробити ми – збудують українську Україну.
До Шевченка йдемо різними шляхами. Конференція «Шевченко і кобзарство» – це теж дорога, яка допоможе глибше зануритися у Його слово. Успіх буде тоді, коли «миром, громадою» будемо робити спільну справу.
Головне, що ю у нас з вами спільна дорога до Шевченка, і Шевченка назустріч нам, – дорога великої любові до України: вчора, сьогодні, завтра і навіки, дорога, без якої ми зникнемо:
Свою Україну любіть,
Любіть її во время люте,
В останню тяжкую мінуту
За неї Господа моліть…