29 листопада 2018 р. академічна спільнота Національного університету «Львівська політехніка», громадськість Львова та області мали хорошу нагоду пізнати невідомі сторінки життя видатного випускника Львівської політехніки Богдана Війтенка. Це стало можливим завдяки презентації документального фільму «Урок тиші», яку Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) організував та провів спільно з Інститутом гуманітарних та соціальних наук (ІГСН) у актовій залі Львівської політехніки.
Презентація відбулася за участю автора та режисера фільму Чельсо (Сельсо) Педросо Фонтао Джуніора (Celso Pedroso Fontão Junior), журналіста Network Television Globe, координатора журналу Globo та Петра Малеха, Почесного консула Федеративної Республіки Бразилія у Львові.
Важливо, що українцем, випускником Львівської політехніки, зацікавився режисер з Бразилії, який своєю стрічкою показав нам унікальну особистість нашого колишнього студента, його міжнародний авторитет, про що свідчили бразилійці різних поколінь і різних професій, розповідаючи про свої враження від спілкування з професором Війтенком, та підкреслюючи його величезний вплив на оточуючих. Завдяки Богдану Війтенкові Бразилія пізнавала і пізнає Україну.
Модератором заходу була Зоряна Зазуляк, к. політ. н., заступник декана магістратури ІГСН.
Відкриваючи подію, Володимир Павлиш, перший проректор Львівської політехніки, зазначив, що «Богдан Війтенко – приклад незламного духу та патріотизму українського народу в часи Другої світової війни та повоєнні роки… це – приклад діяча міжкультурного діалогу та взаєморозуміння, адже він володів 14 мовами, викладав у провідних університетах Німеччини та Великої Британії, а потім у Бразилії, а для нашої студентської молоді професор Війтенко – приклад історії особистого успіху та вміння використовувати набуті знання в різних галузях людської діяльності».
Режисер фільму підкреслив, що для нього особисто презентація фільму в стінах університету, в якому навчався Богдан Війтенко, є глибоко зворушливою.
Після перегляду фільму аудиторія мала можливість поспілкуватися з режисером у неформальній атмосфері.