Як мінімізувати втрати від еміграції висококваліфікованих фахівців з України ― повернути їх або ж отримати певні переваги від «відтоку мізків» — про це 8 жовтня говорили у Львівській політехніці під час І Міжнародної конференції «Brain Drain — Brain Gain: світовий контекст та українські реалії». У заході, організованому Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою Політехніки, зокрема взяв участь міністр освіти і науки України Сергій Квіт

Як Україні скористатися з «відтоку мізків»

Втеча від безробіття

МІОК не вперше звертає увагу на проблему міграції: конференції «Brain Drain…» передували проект «Діти мігрантів про себе», захід із проблем транснаціональної родини, круглі столи, нагадала директор МІОК Ірина Ключковська. Однак цього разу йшлося про міграцію інтелекту з України. Відкриваючи конференцію, ректор Політехніки Юрій Бобало назвав доброю ініціативою й новий проект МІОК із дослідження міграційних настроїв студентської молоді — «найактивнішої та наймобільнішої частини суспільства», «майбутньої еліти»:

— Потенційна міграція кваліфікованої молоді повинна розглядатися як один із основних об’єктів аналізу з метою запобігання їй або ж для залучення цього інтелектуального ресурсу до процесу будівництва оновленої української держави. Дослідження міграційних настроїв у Політехніці — перший крок проекту МІОКу. Подальші заплановані дослідження, які охоплюють університети Львівщини, дозволять розробити рекомендації для органів виконавчої та законодавчої влади державного і регіонального рівня. Це дасть можливість розцінити кваліфіковану міграцію не лише як втрату, а й як здобуток для забезпечення соціально-економічного, політичного та інноваційного розвитку України.

Результати проекту, зокрема міграційні настрої серед політехніків, представила науковий співробітник МІОК Оксана П’ятковська (дослідження реалізовує спільно з Іриною Ключковською, Юрієм Марусиком за підтримки ЛОДА). Серед опитаних (це студенти початкових та випускних курсів, вибіркова сукупність — 827 осіб) частка потенційних трудових мігрантів становить близько 33%, жити за кордоном не проти 11% (однозначно своє майбутнє там бачить 7%). Найбільші потенційні втрати кваліфікації ― серед студентів енергетики, машинобудування, радіотехніки, хімії; чимало готові працювати не за фахом. Найбільше до міграції спонукають такі чинники, як безробіття, бажання більшого заробітку, фахової самореалізації, а от стримують почуття патріотизму (85% опитаних, до слова, після Євромайдану в більшості бажання поїхати зменшилось) і наявність місця праці. Міграційний досвід, родичі за кордоном, громадська активність посилюють «виїзні» настрої. Короткотерміновій міграції, яка домінуватиме (більшість опитаних готові провести поза Україною до року), посприяв би і безвізовий режим із ЄС. Найпривабливіші для потенційних мігрантів — США, Німеччина, Польща. Цікаво, що успішні студенти переважно бачать себе в Україні або ж ще не визначилися. Така невизначеність щодо майбутнього, терміну можливої міграції свідчить про потенціал для розробки ефективної міграційної політики та можливих засобів для регулювання цієї проблеми, наголосила доповідачка.

Українські особливості

Явище «відтоку мізків» не нове. Це поняття з’явилось після Другої світової війни у Великій Британії, звідки талановиті студенти почали виїжджати на навчання у США. Як і тоді, нині провідні країни, закономірно, притягують громадян менш розвинених держав. Високі міграційні настрої панують, наприклад, у Польщі, Азербайджані, Україні. Відтак питання міграції — це питання державної політики. Як державі ефективно управляти міграційними процесами, на конференції міркували й представники влади (голова комітету ВРУ з питань прав людини, нацменшин і міжнаціональних відносин Валерій Пацкан, перший заступник голови ЛОДА Йосиф Ситник), депутат ЛОР, голова Ради молодих учених Політехніки Оксана Юринець, фахівці з України, США та Великобританії.

У найближчому майбутньому, очевидно, висококваліфіковані українці й далі виїжджатимуть, зауважує голова Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні Манфред Профазі. Він передбачає й певні зміни. Україна не лише «відпускатиме» і буде транзитною, але й стане країною, що приймає: за умов старіння й зменшення кількості населення наша держава все більше відчуватиме потребу у кваліфікованих кадрах, тож повинна буде приваблювати кваліфікованих фахівців з-за кордону — причому й українців, які виїхали, й іноземців. Чи не найчутливішим до запитів глобального ринку праці є український ІТ-бізнес, каже Тарас Вервега, член Ради директорів SoftServe: ІТшники завдяки активності, мобільності, знанню іноземних мов і специфіці роботи («Java у Львові і Java в Сан-Франциско — одна і та ж Java») швидко реагують на зміни, здатні легко інтегруватись в різні суспільні середовища. Так, незабаром наші спеціалісти в галузі ІТ відчують «неймовірний тиск»: Європа планує відкрити, за різними оцінками, від 350 до 700 тис., США — від 150 до 300 тис. ІТ-вакансій. Щоб вони «не голосували ногами» на користь закордону, за словами Тараса Вервеги, потрібна низка спеціальних рішень (захист прав інтелектуальної власності, забезпечення широкосмугового доступу до інтернету тощо). Але, очевидно, повернути тих, хто виїхав, і втримати тих, хто хоче поїхати, можуть лише гідні умови життя в Україні, зайнятість, можливості для самореалізації.

Шлях один — реформи

Чи не основний акцент конференції: міграція має не лише негативні наслідки. Скажімо, наші земляки за кордоном (приблизно 7 млн.) є потужним інвестором у вітчизняну економіку. З інтелектуальною міграцією ситуація така ж. Очільник МОН Сергій Квіт наголошує: міграцію студентів, дипломованих фахівців за кордон неможливо спинити, але «головне, як ми до цих процесів ставимося і як використовуємо їх». Міністр зокрема говорить про такі переваги від «відтоку мізків»: це нові навички, знання, пізнання нових культур. Дехто потім привозить цей досвід додому (т. зв. циркулярна міграція ― brain circulation). Ще одне — можливість добре вивчити іноземні мови, насамперед англійську, без якої й освіта та наука, і країна — неконкурентоздатні. «Свої» за кордоном можуть стати (як-от у НаУКМА) потужною мережею підтримки (brain networks), що «тягне університет угору»: сприяє зростанню професійних стандартів, розширенню його зв’язків тощо. С.Квіт звернув увагу і на ще один важливий момент:

― Наша держава ніколи не помічала проблеми тих людей, які одержали західні дипломи і повернулися додому. Тут їх ніхто не чекав, треба було проходити принизливу процедуру нострифікації. Дружнє ставлення України до викладачів, які повертаються, ― дуже важливе. Тут відповідь дає зокрема новий Закон «Про вищу освіту», в якому закладені норми про те, що університет сам, рішенням Вченої ради, може приймати на роботу і визнавати західний диплом, не питаючись у МОН чи ще когось. Для цього має лише внести зміни до свого Статуту. Тобто це питання університетської автономії. Головне, щоб в Україні відбувалися реформи і наші студенти, які їдуть на Захід вчитися, хотіли повернутися, відчували, що мають тут повне професійне застосування, що потрібні і можуть реалізовуватися. Думаю, питання реформ — головне для позитивного вирішення проблеми brain drain, і вірю, що якраз зараз їх треба здійснювати.

Про інші актуальні для вищої школи питання — особливості реалізації норм ЗУ «Про вищу освіту», необхідність оптимізації мережі вищих навчальних закладів України, ін. — керівник МОН також говорив під час зустрічі з ректорами львівських вишів, що відбулась 8 жовтня у Політехніці.

Ірина ШУТКА

У конференції взяли участь провідні науковці з питань міграції з України, зокрема такі як Олена Малиновська, головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень, д. н. з держ. упр., проф., Уляна Садова, завідувач відділу соціально-гуманітарного розвитку регіону Інституту регіональних досліджень НАН України, д. е. н., проф., Оксана Іванкова-Стецюк, старший науковий співробітник Інституту народознавства НАН України, к. соц. н., Ігор Марков, завідувач сектору етносоціальних досліджень Інституту народознавства НАН України, к. і. н., Віталій Онищук, завідувач кафедрою соціології Одеського національного університету ім. І. Мечникова, д. соц. н., проф. та ін., а також з-за кордону – Франк Дювель, PhD, професор Центру Міграційної Політики і Суспільства Оксфордського університету (COMPAS) (Великобританія, Оксфорд), Олег Воловина – PhD з демографії і соціології, професор Університету Північної Кароліни (США, Чапел Хілл) та ін.

Результатом обговорення стала Ухвала Конференції.