8 жовтня 2021 року Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою провів Акцію вшанування пам’яті Атени Пашко, громадської діячки, поетеси, учасниці українського правозахисного руху, дружини та соратниці В’ячеслава Чорновола, з нагоди 90-ліття. «Сила і ніжність» – назва заходу, в якій головні чесноти цієї Жінки з незламним характером та витонченим внутрішнім світом.

Ірина Ключковська, директорка МІОКу та модераторка заходу, розпочала подію зі слів: «Атена Пашко. Чи багато людей в Україні знає про цю яскраву особистість і пам’ятає про неї? Що раз, то частіше від нас відходять люди, які тримали Україну, залишаючи нам відчуття осиротілості. Але є пам’ять, пам’ять про них. І це робить нас сильнішими. Адже енергія їхньої праці, любові, боротьби нікуди не зникає. Вона повертається зовсім в іншому вимірі, матеріалізуючись у наших з вами добрих справах. Так прийшов до нас великий Митрополит Андрей Шептицький, і Климентій Шептицький, і Євген Сверстюк, і Василь Стус, і В’ячеслав Чорновіл… А ще – десятки і сотні тих, чия енергія нуртує тут, в Україні і дає нам відчуття дивовижного лету, який називаємо – праця для України».

Учасники події вшанували хвилиною мовчання Ростиславу Федак, заступницю голови Союзу Українок, фундаторку і директорку першого в Україні Музею історії українського жіночого руху, велику подругу та співорганізаторку подій МІОКу, посестру Атени Пашко, яка в цей день відійшла у засвіти.

В Актовій залі Львівської політехніки та за екранами комп’ютерів в онлайн-режимі зустрілися близькі, рідні, однодумці Атени Пашко, які з теплотою згадували моменти проведені разом та ділилися своїми спогадами.

Про громадську працю та провідницьку роль Атени Пашко в українському жіноцтві діаспори розповіла Євгенія Петрова, діюча Голова Світової Федерації Українських Жіночих Організацій. Вона перефразувала слова Атени Пашко, сказані майже 30 років тому в Канаді на Конгресі СФУЖО: «Там де є українки – там був, є і буде український дух. Там була, є і буде своя Україна!».

Почесний президент Українського ПЕН, правозахисник Мирослав Маринович поділився спогадами, пов’язаними з родиною Атени Пашко, з якою мав глибокі приязні відносини. «Пам’ятаю, як у 1973 році в їхньому помешканні на Ніщинського, нашпигованому підслушками, Іринка [донька А. Пашко] тихо й натхненно читає мені, спраглому, надзвичайну поезію Атени. Такі хвилини залишаються з тобою до скону».

Міок підготував відео з архівними світлинами Атени Пашко з сімейної фотозбірні, музичним обрамленням якого став спів дуету «Сестри Тельнюк» пісні «Від тебе до мене», авторства поетки, яке не залишило нікого байдужим.

Історією знайомства та зародження близької дружби у далеких 90-х роках, на відстані Канада-Україна, поділилася Оксана Бризгун-Соколик, голова СФУЖО (1992-2002 рр.): «Нашій дружбі не перешкоджав ані океан, ані зовсім інші обставини в державах, де ми жили. Атена залишається в пам’яті раннім сонячним променем, який освітив новий ранок України. Поетка, невелика ростом, делікатна, чутлива, блондинка пшеничного кольору зі замріяними очима і легкою усмішкою, і з завзяттям. Такою буду її пам’ятати!».

Зоряна Білик, заступниця директора Львівського музею історії релігії, та Ореслава Хомик, діюча Голова ГО «Союз Українок», розповіли про час, коли Атена Пашко стала головою Організації. «Ми обрали її у Києві нашою Головою. Я до сьогодні не можу надивуватися її таланту – в такому різноманітті жіночих характерів, емоцій, різних думок, вдавалося їй скоординувати роботу так, щоб громадська організація розросталася та ставала демократичною» – зазначила пані Білик.

Донька Атени Пашко Ірина Волицька, театрознавиця, режисерка, співзасновниця творчої майстерні «Театр у кошику», розчулила зал своїми споминами про Маму: «Сьогодні ми читаємо, що у мами було життя трагічно-високе, драматичне. Мама так не вважала. При всіх бідах, які вона переживала, вона була великою життєлюбкою. Для неї щастям було бути українкою, дружиною В’ячеслава Чорновола, їздити до нього на побачення, дозволяють чи не дозволяють, їздити до нього на заслання, просто жити».

Донька розповіла сокровенне про маму: як до Дня народження прикрашала кімнату осіннім листям, бо мама любила жовтий колір; як мама починала навчатися у Львівській політехніці, а продовжила – у Лісотехнічному інституті; як для мами було важливо бути вродливою жінкою.

На завершення вечора Ірина Волицька зачитала поезію Атени Пашко.

Фото Наталії Павлишин