19 травня 2022 р., на платформі ZOOM, відбулося урочисте вручення сертифікатів найактивнішим студентам розмовного клубу “Говорімо українською!”.
На початку березня МІОК поставив перед собою мету – допомогти внутрішньо переміщеним російськомовним громадянам України опанувати державну мову. Заняття відбувалися дистанційно двічі на тиждень (від 29 березня до 17 травня) у сорока навчальних групах. Судячи з резонансу в українських і зарубіжних ЗМІ та величезної кількості схвальних відгуків від учасників клубу, мети було досягнуто: 140 українців отримали свої сертифікати. Партнером проєкту виступив Департамент освіти і науки Львівської ОДА
Мелодія «Ой, у лузі червона калина», яку дзвонами заграли у Михайлівському Золотоверхому монастирі, анонсувала початок зустрічі.
Модерував захід Назар Данчишин, міоківець, кандидат філологічних наук, ініціатор клубу, який розповів усім присутнім, як зародилась ідея, і якого резонансу та поширення всією Україною вона набула.
Символічно, що вручення сертифікатів припало на День вишиванки – свята, яке об’єднало весь український світ. Особливо важливим у контексті цієї події став виступ Тараса Кременя, Уповноваженого із захисту державної мови, який наголосив: «Українська мова – це наш форпост, наш бронежилет, основа успішного майбутнього. Проєкт МІОКу – це проєкт, достойний похвали і оплесків, бо МІОК завжди там, де немає присутності справедливих державницьких рішень».
У своєму слові Ірина Ключковська, директорка МІОКу, зазначила: «Мова – це є наш захист, і особливо тепер ми це розуміємо.Мова – це є наш спротив, спротив століттями, і мова – це є наша зброя, маркер нашої тотожності». Особливо актуальними стали рядки Віри Вовк, зацитовані пані Іриною: «Українська мова – це мова моїх батьків, мого серця, моєї поезії, це є мова мого духу. Немає духу – тіло мертве. Ми хочемо жити, і тому говорімо українською».
З важливим закликом до всіх присутніх звернулися викладачі-волонтери. Галина Хлипавка, старша викладачка кафедри українознавства Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, зазначила: «Ми розуміємо, що для перемоги і розбудови України ми маємо утверджувати мову як кордон національної безпеки».
Уляна Буцяк, директорка Тейсарівської гімназії Жидачівської міської ради Львівської області у своєму слові подякувала своїм студенткам за спільні прекрасні моменти: «Я надзвичайно вдячна вам за атмосферу невимушеності і добра, затишку і взаєморозуміння, за добро, за інколи болючі роздуми, за аналітику, за безцінну взаємопідтримку, якою ми збагачували одна одну».
Із теплими, щирими словами звернулися до випускників розмовного клубу Оксана Горда, кандидатка філологічних наук, старша наукова співробітниця МІОКу, та Марія Лизак, молодша наукова співробітниця МІОКу, які також долучились до вручення сертифікатів учасникам.
Важливими для усіх педагогів: і міоківців, і викладачів університетів, і вчителів Львівщини були слова подяки від слухачів. Зокрема, з такими словами звернувся до всіх присутніх Володимир Краснопольський, уродженець Луганщини: «Нехай це свято об’єднує всіх, хто у цей важкий час серцем і душею з Україною. На жаль, мій одяг не відповідає сьогоднішньому святу, тому що моя вишиванка залишилась у Рубіжному. Впевнений, що на наступний рік мені вдасться взяти участь у Ході вишиванок в Луганській області. Віримо у нашу перемогу. Слава Україні!»
Подякувала за шанс перейти на українську Ольга Омельченко, жителька Одеси: «Усе своє життя я розмовляла російською мовою, жила в російськомовному середовищі, але я – українка і розумію, що мені потрібно знати і розмовляти рідною мовою, тому що я живу в Україні. Розмовний клуб насамперед допоміг мені подолати оцей психологічний бар’єр. Так, я ще роблю помилки, але в мене зникло відчуття страху, в мене виникло бажаннячитати українську літературу, дивитися українське кіно. Клуб допоміг мені зрозуміти, щовсі ми різні, але водночас ми – єдина нація. Це нас єднає, і за це я дуже щиро йому дякую».
Із вдячними словами звернулася до організаторів ініціативи Юлія Єременко, мешканка Харкова: «Я – вчитель математики і директор школи. Мені дуже не вистачало саме розмовної практики, і коли я побачила слова “розмовний клуб”, ви знаєте, навіть очі заблищали. Я пишаюся тим, що долучилася до цього проєкту. Тут працює професійна команда. Шановні викладачі, дорогі адміністратори, великий вам уклін. На жаль, я є внутрішньо переміщеною особою і можу сказати, що ці заняття мали психологічно складову, особисто мені вони допомогли переживати не дуже легкі часи, коли ти знаходишся не поруч з рідним містом і вимушений слухати жахливі новини. Чесно кажучи, я шкодую, що розмовний клуб закінчився. І тому, якщо такі проєкти будуть продовжуватися, я залюбки братиму у них участь. Бажаю всім якнайшвидшої перемоги. Все буде Україна!»
Галина Сокіл, вчителька-волонтерка, запропонувала до перегляду відео, на якому її студенти читають культову поезію Володимира Сосюри «Любіть Україну».
На завершення зустрічі знову пролунала пісня «Ой, у лузі червона калина», але вже у виконанні легендарного гурту «Пінк Флойд» та Андрія Хливнюка, соліста гурту «Бумбокс».
Дякуємо кожному, хто долучився до цієї важливої місії. Команда МІОКу висловлює подяку Департаменту освіти і науки Львівської ОДА та усім волонтерам.
Не забуваймо! Мова – на часі. Говорімо українською!