У середу, 22 березня, в Актовій залі Львівської Політехніки відбувся вечір пам’яті Віри Вовк – видатної української письменниці та перекладачки, великої подруги МІОКу. У заході взяли участь: приятелька Віри Вовк Віра Білевич, настоятель Собору Святого Юра о. Роман Кравчик, письменник і почесний працівник МІОКу Ігор Калинець, теоретик мистецтва Роман Яців. Польський письменник Анджей Ходацький, видатна художниця зі Швейцарії та посестра Віри Вовк Зоя Лісовська, а також директорка МІОКу Ірина Ключковська долучилися відеозв’язком. Подію модерував кандидат філологічних наук Назар Данчишин.
Вечір спогадів розпочав Струнний квартет народного камерного оркестру «Поліфонія» Народного дому «Просвіта» Львівської політехніки виконанням фрагмента твору Баха. З духовним благословенням і молитвою виступив настоятель Собору Святого Юра о. Роман Кравчик. Ведучий і модератор заходу Назар Данчишин здійснив короткий екскурс у життя Віри Вовк, демонструючи на екранах фотографії письменниці з особистого архіву Віри Білевич. З вітальним словом від імені Львівської Політехніки виступила проректорка з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв’язків, професорка Наталія Чухрай.
Польський письменник Анджей Ходацький, автор книжки «Доктор Селянський» про батька Віри Вовк, долучився до події відеозв’язком. У зверненні він поділився враженнями від довгої дружби з поеткою та їхнього теплого спілкування. Анджея Ходацького Віра Вовк лагідно називала «коханим сином», і так підписувала йому свої книжки. Естафету спогадів підхопив о. Роман Кравчик, який розповів про високу духовність письменниці та її прагнення гідно перепоховати прах батька в Соборі Святого Юра. Як відомо, доктор Селянський був особистим лікарем Андрея Шептицького, а сам митрополит – хрещеним батьком Віри Вовк. Художник і теоретик мистецтва Роман Яців дав високу оцінку художнім творам письменниці. Також похвалу творчості Віри Вовк висловив письменник і дисидент Ігор Калинець: він прокоментував зокрема першу посмертну збірку поетки – «Героїка». Згодом поділилася спогадами про письменницю Віра Білевич, яку Віра Вовк символічно називала своєю племінницею. Вона розповіла надзвичайну історію їхнього знайомства і творчого наставництва, найдорожчу їй вишиванку – подарунок Віри Вовк, та сумну долю пакунка з книжками й солодощами, який прибув до Бразилії лише у день смерті поетки.
Справжньою окрасою вечора стала музика. «P&P Quintet» Гарнізонного храму свв. ап. Петра і Павла (УГКЦ) виконав три духовні композиції, а Струнний квартет народного камерного оркестру «Поліфонія» Народного дому «Просвіта» романс «Гуцулка Ксеня». Також упродовж заходу декламували твори читці – працівниці МІОКу. Наукова співробітниця, кандидат філологічних наук Оксана Галайчук виконала вірш «Квітник», а Романія Строцька – вірш «Автопортрет».
Близька подруга Віри Вовк, мисткиня Зоя Лісовська-Нижанківська, теж долучилася до заходу через відеозвернення. Гортаючи альбом, вона розповіла про їхню багаторічну дружбу, яка розпочалась ще в дитинстві, і тривала все життя. Зоя Лісовська була посестрою Віри Вовк, вона проілюструвала деякі її збірки та часто з нею подорожувала. «Ціле життя ми співпрацювали разом. Вона стала професоркою університету в Ріо-де-Жанейро, тому що її родина виїхала до Бразилії. Але без батька, який з Польщі виїхав до Німеччини, бо потребували лікарів там, на німецькому фронті. Батько Віри загинув оперуючи пацієнта під час того страшного нальоту на Дрезден». – Згадує Зоя Лісовська.
Із завершальним словом до присутніх звернулася директорка МІОКу Ірина Ключковська. У відеозверненні вона пригадала багаторічну дружбу Віри Вовк з нашим інститутом і Львівською політехнікою, спільні заходи та духовну велич членів родини Селянських, яким на долю випало життя в часі війни, зокрема смертоносне бомбардування Дрездена, і вимушена еміграція. «Є місця сили, але є і люди сили – ті, які силу й енергію дарують нам з минулого у сьогодення, щоб ми правильно, чесно й правдиво йшли у майбутнє. Такою була Віра Вовк. Такою вона залишиться, і буде в Україні та українському світі».
