21 травня 2009 року в Одеській міській раді відбувся завершальний круглий стіл «Новітня еміграція: проблеми соціального і національного сирітства», організований Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою та фондом «Open Ukraine».

Завантажити Програму Круглого столу (Program-Odesa.pdf, 746 Kb)

В Одесі, де сконцентровано провідні наукові установи із соціологічним та психологічним напрямом досліджень, обговорення проблем трудової еміграції та презентація видання «Діти емігрантів про себе» стали підсумковими після Львова, Києва, Тернополя, Івано-Франківська, Ужгорода, Харкова, Донецька.

Круглий стіл відбувся за участі голови Наглядової ради фонду «Open Ukraine» Терезії Яценюк, яка характеризуючи діяльність фонду у сфері дослідження трудової міграції, зазначила, що інколи важливіше, ніж підтримати дитину матеріально, дати їй тепло і любов.

Директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою та модератор заходу Ірина Ключковська, презентуючи видання «Діти емігрантів про себе», наголосила на тому, що трудова еміграція українців не має регіонального виміру, а є загальнонаціональною проблемою.

Одеса, можливо, за процентним співвідношенням міграції населення на заробітки порівняно з іншими містами не така суттєва. Але все ж вона існує. З цією метою існує ряд державних установ, де діти перебувають на круглодобовому обслуговуванні. Про це у вітальному слові розповіла Тетяна Федірко, заступник голови Одеської міської ради.

Під час круглого столу обговорювана проблема була розгорунута в різних аспектах: юридичному, психологічному, соціологічному, педагогічному та ін. Зокрема, Ольга Потопахіна, кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри цивільно-правових відносин економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова, окреслила основні законодавчі документи, пов’язані із сирітством, в тому числі й соціальним. У цьому переліку – Конвенція ООН про права дитини, Постанова Кабінету Міністрів України про поліпшення виховання, навчання та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування від 5 квітня 1994 року, Закон України про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування від 13 січня 2005 року. Проте значна кількість нормативно-правових актів, які регулюють це питання, не свідчить про їхню ефективність через відсутність механізмів правової реалізації, декларативний характер цих правових норм, невідповідність бюджетним параметрам.

У психологічному аспекті центральною стала проблема соціальної адаптації дітей-емігрантів, яку порушила Наталія Хмель, кандидат психологічних наук, доцент, директор Інституту психології Південнноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського. Серед різних форм адаптації найбільш оптимальною для цих дітей є асиміляція, тобто свідоме прийння норм і цінностей середовища на основі особистої солідарності з ними. Наталія Хмель також зазначила, що потрібно спрямувати зусилля на розробку методів діагностики адаптованості конкретного стану особистості, оскільки діти – різні і по-різному відчувають розлуку, переносять її , пристосовуються до неї. Відповідно, працювати з ними потрібно також по-різному. Вироблення методик повинно бути спрямоване також на діагностику адаптаційної здатності, враховуючи темпераментальні, характерологічні особливості. Маючи психологічний портрет з рівня адаптації дитини, ми можемо більш цілеспрямовано формувати програми для подальшої корекції та супроводу.

Досвідом роботи з дітьми емігрантів поділилась Олена Буйневич, директор одеської ЗОШ №44. Одночасно з підвищеним рівнем тривожності та психосоматичними розладами, педагоги помітили порушення сформованості ціннісних пріоритетів, зокрема в таких важливих напрямах «я і моя батьківщина», «я і моя родина», «я і моя домівка» і що найбільше вражає «я і моє здоров’я». Безпосередньо у ЗОШ №44 відбуваються психологічні тренінги для батьків та дітей, працює профорієнтаційний термінал, де і батьки, і діти вивчають пропозиції на ринку праці. За сприяння директора у школі працює принцип чим більше дитина в школі – тим менше вона на вулиці. Для цього створена система із 17 безкоштовних гуртків та секцій.

Кожного дня працівники міліції виявляють на вулицях Одеси дітей, залишених без батьківського піклування. Протягом 2008 року їхня кількість становила 800 осіб, а за квітень 2009 – 43. Цю інформацію надала Тетяна Семикоп, полковник міліції та керівник громадської організації «Віра, надія, любов», яка також запропонувала підтримувати соціальні центри для сім’ї, дітей та молоді та залучати громадські організації.

В Одесі, на думку Раїси Краєвої, нештатного журналіста газети «Порто-Франко» і педагога, соціальними сиротами швидше потрібно вважати тих дітей, у яких батьки – бізнесмени, працюють в інших містах України, так звана внутрішня еміграція. Раїса Краєва запропонувала концепцію активної дії: не я чекаю маму, яка привезе гроші, а я сам/сама можу щось зробити, щоб не відпустити маму.

У зв’язку з поліетнічністю одеського регіону говорячи про еміграцію саме звідси, важливо розуміти, що виїжджають не лише представники українського етносу, а й громадяни України. Тому за словами Ярослави Різникової, працівника Управління у справах національностей і релігії Одеської обласної державної адміністрації, національно-культурні організації та різні конфесії, які часто формуються на основі етнічної ознаки, могли б також працювати на подолання проблем трудової еміграції з України.

Ще один цікавий аспект вивчення проблем еміграції розкрила Марія Фетісова, начальник відділу по роботі з біженцями Управління міграційної служби в Одеській області. Йдеться про труднощі інтегрування у нове культурне та національне середовище, здобуття освіти біженців та їхніх дітей, які потрапили в Україну. Ці проблеми співзвучні з проблемами українських дітей, які виїжджають за кордон разом з батьками.

В основі трудової міграції та її наслідку соціального сирітства, на думку Георгія Шкабаріна, студента 4 курсу факультету міжнародних економічних відносин Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова – різний рівень економічного розвитку регіонів. Це також стосується відмінностей в економіці міста і села. Єдиний вихід – економічне вирівнювання між регіонами та між селом і містом. Ця політика успішно функціонує у Європейському Союзі. Проблема полягає в тому, що в Україні далеко не всі розуміють суть цієї політики вирівнювання. Наприклад, одесити не завжди розуміють для чого потрібні дотації хмельницькій, рівненській, тернопільській області та ін.

Обговорення новітньої еміграції та її наслідків – соціального і національного сирітства соціологами, психологами, юристами, представниками громадських організацій Одеси відкрило нові аспекти цієї проблеми одночасно й нові способи її вирішення.