Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою 7 квітня 2010 року провів презентацію книги Олександри Блавацької «Хроніка мого життя».
Книга побачила світ завдяки фінансовій підтримці української діаспори у виданні, яке є фактично життєписом автора, нащадка галицьких родин Яремовичів – Крушельницьких – Блавацьких.
«Хроніка мого життя» – безцінне свідчення очевидця по страшні роки репресій, про глум, який чинила радянська влада над українським народом, ще одна відкрита сторінка історії, яка допоможе нам краще усвідомити себе, наше минуле. Без такого усвідомлення ми не зможемо рухатися далі у майбутнє.
Леся Блавацька, вихована в кращих галицьких традиціях, будучи студенткою Львівської консерваторії (вона вчилася на арфістку), потрапила як і мільйони українців у лещата репресій.
Пройшовши все пекло ГУЛАГУ та заслання в Сибірі, вона не озлобилася проти людей, не втратила людяності, доброти, почуття гумору, які так щедро дарувала людям. У роки незалежності України до останніх днів свого життя працювала у Львівській обласній організації Спілки політв’язнів України, обласному відділенні Всеукраїнського об’єднання ветеранів, у товаристві «Рідна школа» та ін.
В Актовій залі «Львівської політехніки» на презентації звучали теплі слова Віри Білевич, доньки О. Блавацької, яка взяла на себе труд у виданні «Хроніки мого життя» своєї мами та в організації презентації. Своїми роздумами поділилися Оксана Винницька, Почесний консул Канади в Україні, Ірина Ключковська, директор МІОК і ведуча вечора, Іван Мигул, ректор Українського Вільного Університету у Мюнхені. Спогадами ділилися представники громадських організацій, друзі, родина.
Окрасою вечора був виступ Богдана Козака, Лауреата національної премії України ім. Тараса Шевченка та Володимира Ігнатенка, народного артиста України.
Особливо тепло учасники презентації сприйняли виступи вихованців Львівської академічної гімназії та Лесі Юхман, директора. Адже тривалий час Леся Блавацька, як колишня гімназистка цього навчального закладу, була членом Комітету прихильників академічної гімназії і долучилася до її відродженя та розвитку.
До видання книги долучилися:
Богдан Винар, Марія і Роман Гавриляки, Роман герасимович, Оля і Мирон Гнатейки, Богдана Скопляк і Володимир Гнатківський, Богдан Голинський, Люба Коць Огаренко, Ірена і Юрій Купчинські, Лілі і Богдан Курилки, Стефа і Мельник Шеремета, Аня Микитей Гансон, Ліда Палій, Орест Рижій, Володимира Легінь і Стефан Сливоцький, Дарія Слиж Самотулка, Роман Слиж, Юрій Ференцевич.
