На Річні наради СФУЖО, які відбувалися у Національному університеті «Львівська політехніка» 18-19 серпня 2009 року, прибули делегати від українських жіночих організацій із 18-ти країн світу. Гостями нарад були представники духовенства – УГКЦ та УПЦ Київського патріархату, ректор Національного університету «Львівська політехніка» професор Юрій Бобало, представники Львівської обласної державної адміністрації, Львівської обласної ради,Львівської міської влади, представниці жіночих організацій України. На адресу учасників нарад СФУЖО надіслала вітального листа Катерина Ющенко– голова Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000». Основна мета нарад: звіти складових організацій за рік та погодження плану діяльності на наступний 2010. На Річних нарадах делегати винесли на обговорення питання допомоги Україні, проблеми торгівлі людьми, соціального захисту нелегальних заробітчан, окреслили напрями співпраціз жіночими організаціями в Україні (головним чином у соціальній сфері), продискутували шляхи подолання проблем, пов’язаних з асиміляцією. Особливу увагу делегати звернули на популяризацію України у світі – її культури, літератури, історії. Велике зацікавлення серед учасників та гостей нарад викликала концептуальна доповідь Голови СФУЖО Марії Шкамбари. У рамках Річних нарад СФУЖО відбулася низка круглих столів: 1. «СФУЖО – наша майбутність, роль і завдання». 2. «Синє серце – протидія торгівлі людьми». 3. «Українка у світі» −пресовий орган СФУЖО». Річні наради проходили у Львовів перше, адже саме тутмайже 100 років тому зародився український жіночий рух. Ірина Ключковська, директор МІОКу, під час проведення нарад зазначила: «Українка у світі сьогодні – це не лише берегиня української родини, яка дбає про збереження української ідентичності. Українка у світі – це активний учасник державотворчих процесів у нашій державі, лобіст українського інтересу у країні свого проживання. Ми як інституція, яка опікується світовим українством, зацікавлені в тому, щоб наші земляки в Україні довідалися і відкрили для себе малознану сторінку нашого буття. Адже пізнавши світ української діаспори, ми глибше пізнаємо самих себе».