Закоханий в Україну

Одного погожого жовтневого дня в гості до Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка» завітав високий гість з Країни Ранішнього Сонця –  Оно Мотохіро, президент Асоціації японсько-українських культурних обмінів. Він брав участь у Міжнародному письменницькому Форумі «Слово без кордонів» ( відбувся у Києві під патронатом Спілки письменників України) як цікавий японський поет сучасності. Оно Мотохіро неодноразово бував на Україні. Результатом його подорожей  стало видання книжки про життя українців японською мовою для ознайомлення японського читача з багатоманітною культурою регіонів України. Під час цих подорожей Оно Мотохіро закохався у наших людей, природу, культуру, звичаї. Саме тому своє видавництво, президентом якого він є, Оно Мотохіро називає іменем нашої наймогутнішої річки Дніпро, оспіваної як символ України визначними українськими поетами і письменниками (зокрема Шевченком, Гоголем). Захоплений Оно Мотохіро й хоровим співом українців, його духовною музикою. Під час відвідин Собору Юра він був вражений як бароковою архітектурою собору, так і Літургією у виконанні патріаршого хору. Цими враженнями наш гість поділився із співробітниками інституту в атмосфері жвавої невимушеної розмови за горнятком кави. Зокрема, він був приємно вражений, що працівники інституту обізнані з творчістю як японських класиків Басьо, Агакатугава Рюноске, так і сучасних Ага Кавабата й Ое Кендзебуро. Звичайно, згадали й про нашого краянина Ярошенка, який став класиком японської літератури.

В ході розмови відбулося обговорення конкретних напрямів співпраці Інституту з Асоціацією японсько-українських культурних обмінів. На початок взаємин директор Інституту Ірина Ключковська запросила Оно Мотохіро взяти участь у  Міжнародній конференції з проблем діаспори, яку Інститут проводить у червні 2008 року, на що гість з вдячністю дав згоду. Ігор Калинець запропонував перевидати українською мовою книжку Оно Мотохіро про Україну, що сприятиме кращому розумінню наших народів. Звучала пропозиція про перспективи налагодження обміну студентською молоддю між університетами Японії та України.

На пам’ять про зустріч на прохання гостя  присутні зробили фотографію. Завершилася розмова традиційним ритуалом прощання по-японськи  поклоном,  а по-українськи – дружнім рукостисканням.

Наталя Гумницька