Спільний проект Міжнародного інституту освіти культури та зв’язків з діаспорою та Національно-культурної автономії м. Сургута “Українська родина” “Загублена в снігах Сибіру… Повернення в Україну” СТАРТУЄ!!!

14-19 березня 2010 року на запрошення громади «Українська родина» відбулася поїздка Ірини Ключковської,  директора  Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою, у місто Сургут Ханти-мансійського округу Югри Російської Федерації.

Ірина Ключковська  відвідала сибірський край з високою місією: у селищі Перегребнеє, що за 800 кілометрів від Сургута,  відбулася урочиста передача архівних документів репресованої української акторки Ніни Певної.  Це стало можливим завдяки праці наших земляків, що живуть у Сургуті. Над проектом «Загублена у снігах Сибіру» тривалий час самовіддано працювала Ганна Литвин, начальник культури адміністрації міста Сургут, організатор приїзду делегації зі Львова, до складу якої увішли Надія Оксенчук, начальник управління освіти м. Львова та актори Національного драматичного театру ім. Марії Заньковецької  Леся Бонковська, заслужена артистка України,  і Степан Глова, народний артист України.

Скільки зусиль, роботи, організаційної підготовки треба було провести, щоб наша поїздка відбулася! Як треба любити свою Батьківщину, щоб зреалізувати цей проект! Низький уклін Вам, дорога пані Литвин.

Велику роботу у підготовці приїзду делегації та постійну опіку над нею здійснював Голова «Української родини» Микола Ганущак. Щиро дякуємо Вам, дорогий наш!

Очільники «Української родини» довірили отримати документи Міжнародному інституту освіти , культури та зв’язків з діаспорою. «Для нас велика честь і відповідальність прийняти документи Ніни Певної, акторки, що стояла біля витоків  двох українських театрів в Ужгороді та Луцьку, говорить Ірина Ключковська.

На нас покладена велика місія – зробити все, аби повернути ще одне ім’я в Україну, ім’я Ніни Певної, загубленої в снігах Сибіру. Повернути її в духовний простір України, щоб вона зайняла своє достойне місце в історії українського театру.»

Перед нами було 800 кілометрів дорогами Сибіру, з них 150 – зимником до селища Перегребного Октябрського району. Їхати було важко, боліла  спина, терпли ноги. Здавалося, що не буде кінця-краю тій дорозі. Але ж ми їхали комфортабельним автобусом! Лише по зимнику проїхали «пазиком». Їх везли ж тижнями холодних і голодних в телячих вагонах. Сорок вагонів з небезпечними «ворогами народу»: дітьми, старими, жінками довго стояли, потім йшли в обхід Москви, через Тулу перш ніж прибути в Сибір. Серед цих тисяч нещасних – Ніна Певна.

Освічена, інтелігентна, талановита, шляхетна акторка, яка володіла німецькою, англійською,французькою, вільно говорила польською, чеською, російською, яка закінчила Бестужівські курси, потрапила в жорстокі жорна репресій  на початку сорокових років. Вона опинилася в селищі Перегребному, де прожила 44 роки і вже ніколи не повернулася в Україну. Вижила завдяки сибірякам, які в суворі роки обігріли її своїми гарячими серцями і добрими душами. Цінували її шляхетність, поважали її замкнутість, захоплювалися її винятковістю. Розуміли, що вона інша, не така, як вони. І це глибоке розуміння проявилося й після її смерті, після 1982 року, коли вони, ці прості  люди,  дбайливо зберегли все, що залишила ця дивовижна жінка, яка їдучи на заслання замість теплого одягу поклала до валізи два альбоми з фотографіями та театральні костюми, в яких вона працювала за відсутності іншого одягу на початку заслання у Колосовському районі.

2 червня 1942 року Ніну Певну разом з Полечнюк Марією, ще однією українкою, висадили на пристані ріки Об у селищі Перегребноє, де вона прожила 44 роки у четвертинці бараку до самої смерті. У збереженій трудовій книжці у графі «професія» запис – артистка драми, а далі ще 13 записів про те, що ця аристократка за духом  працювала на обробці риби, «счетним работником». Була також зарахована в Микоянівський будинок культури. Проте, як свідчать односельці, швидко повернулася , бо не змогла знести хамство начальників. А далі знов робота в Перегребнівському рибоучастку аж до 1957 року, коли  їй було нараховано пенсію у розмірі 261 рублів, що в перерахунку після грошової реформи становило 35 рублів 50 копійок.

Протягом заслання виживала за рахунок вміння шити, яке освоїла будучи студенткою Бестужівских курсів. Ніколи не говорила про минулі успішні роки, гастролі, ролі. Лише, будучи в дуже поважному віці, коли події і люди калейдоскопом крутилися в голові, коли годі було розділити у зболеній душі теперішнє і минуле, у мареннях  своїх ходила до театру, зодягала театральні костюми, грала свої ролі.

Ніколи не писала в Україну. Може тому, що не хотіла повертатися в край, де забрали її дуже коханого чоловіка, відомого режисера Миколу Певного, з яким пройшла 18 щасливих років сповнених любов’ю, радістю від спільної справи, багатих на успіхи  і тріумфи. Після його розстрілу життя здавалося зупинилося і перейшло у інший вимір. Вона навіть не пам’ятала, не могла пригадати перебігу всіх цих страшних подій. Її душа ніби закам’яніла. Може й загинула б… Але поруч знайшлися ті, хто відігрів її добрим словом, співчуттям, співучастю і просто шматком хліба. Бессонови пригощали молоком і булочками, Марія Соколова прала і прибирала, доглядала як за малою дитиною, Юлія Михайлівна – підгодовувала.

Саме вони, сибіряки, які живуть за сотні кілометрів від «великої землі» та за тисячі від України, берегли альбоми, створили невеличкий музей у школі, в якому віє теплом і справжнім почуттям, яке називають дружбою. Без галасу ці люди показали приклад справжнього найвищого гуманізму, найкращих людських та християнських якостей. Серед них Ширяєва Людмила Олександрівна, завідувач музеєм, автор брошури «Актриса у вигнанні» з серії «Люди і долі»,  Надія Іванівна Бессонова зберегла альбоми з фотографіями, Марія Досіївна Соколова – документи.  Глобока вдячність цим людям, які повернули Україні наші духовні цінності!

Перед смертю Ніна певна просила лише поховати по-людськи. Сьогодні на кладовищі  могилка тієї, що зривала аплодисменти, гастролюючи всією Європою, творячи славу рідної землі,  акуратна і доглянута. Скромний дерев’яний хрест. Саме на ньому ми пов’язали синьо-жовту стрічку та вишиваний рушник, який на могилці виглядав як крила птиці, що прилетіла з України. Отець Іван відспівав вперше за довгі роки панахиду. Поміж високими соснами, далеко над рікою Об, на російських сибірських просторах пролунало «Вічная пам’ять..». Віримо, що це «вічная пам’ять» Ніні Певній долине до України, її рідної землі. Час повертатися додому, пані Актрисо. Ми знайшли Тебе!

А потім був чудовий вечір пам’яті в клубі культури селища Перегребноє, де звучали слова керівників району, учителів, директора школи, Консула України у Тюменській області, Ганни Литвин, натхненника, організатора цього проекту.

Прологом до вечора став фільм режисера  Савчук Наталії про Ніну Певну. Скільки любові і захоплення в ньому!

Слухачі переповненого залу з хвилюванням і сльозами на очах слухали постановку вистави «Пам’яті Ніни Певної», яку підготували актори національного драматичного театру ім. Марії Заньковецької зі Львова Леся Бонковська, заслужена артистка України та Степан Глова, Народний артист України. Вони ж і є авторами цієї постановки.

Кульмінацією дійства  стала передача документів Ніни Певної. Їх вручила Ірині Ключковській Надія Бессонова.

«Велика честь випала нашому інституту, – говорила І. Ключковська, –  і велика відповідальність. Ви, мешканці Перегребного зробили все, аби зберегти російські сторінки життя актриси. Тепер прийшов час, аби написати сторінки українські. Ми знайдемо в Україні тих, хто займеться дослідженням життя і творчості Ніни Певної. Сьогодні відбувся безпрецедентний випадок, коли росіяни, прості люди, які своїми благородними серцями зрозуміли, що Ніна Певна має жити в духовному просторі України, передали документи, які вони зберігали десятиліття».

Результати проекту « Загублена в снігах сибіру… Повернення в Україну» будуть озвучені на ІІІ міжнародному Конгресі «Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті: сучасний вимір, проекція в майбутнє», що відбудеться у Львові 23-25 червня 2010 року.

А ще  у Сургуті:

  1. Ми  були учасниками «Знаменских чтений» в коледжі російської культури. Саме тут організовують експедиції студентів «Слов’янський хід». На одній з них побувала Зеновія Шульга, доцент Львівської Академії Мистецтв, яка в селищі Перегребному знайшла в музеї відомості про Ніну Певну.
  2. Відбулася зустріч делегації Львова з заступником мера м. Сургута паном Черняком та представниками адміністрації міста, на якій було обговорено перспективи співпраці м. Сургут з м. Львовом
  3. Відбулася зустріч Надії Оксенчук,  начальника управління освіти м. Львова та Ірини Ключковської, директора МІОК з активом «Української родини» та директором української недільної школи. Під час зустрічі було обговорено механізми реалізації проекту «Українській освіті Росії»
  4. Відбувся вечір пам’яті Ніни Певної для української громади, ведучим якого був Микола Ганущак.

У своєму виступі Ганна Литвин розповіла про проект, про значення яке має повернення документів в Україну.

Вечір завершився блискучим виступом артистів Національного театру ім. Марії Заньковецької

Поїздка до української громади в місто Сургут Російської Федерації ще раз нас утвердила в переконанні, що українська діаспора є носієм знань про Україну, потужним культурним, економічним, політичним фактором розвитку нашої держави , фактором добросусідства між країною походження та країною проживання.

Львів-Сургут-Львів, березень, 2010