Нещодавно в одній з аудиторій Національного університету “Львівська політехніка” відбулася презентація збірки оповідань Лесі Храпливої-Щур «У темряві»,яку організував Міжнародний інститут освіти ,культури та зв’язків з діаспорою.
Книжку презентував її видавець – Фідель Сухоніс, автор книжок про українську діаспору за кордоном, шеф-редактор журналу «Бористен» (м. Дніпропетровськ). Перше видання прозової книги Лесі Храпливої-Щур «У темряві», яка входить до діаспорної літератури, було у 1959 році. Тираж теперішнього перевидання всього 1000 примірників, але ця книга повинна б бути в кожній сім’ї , оскільки вчить, як боротися за своє, як об’єднуватись у важкі часи.
На жаль, авторка збірки, яка зараз проживає в Торонто, не змогла бути присутньою на презентації, проте вона звернулась до гостей через лист. «Не своєї слави шукаю на батьківській землі», – говорить п. Наталя.Неодноразово письменниця згадує і про те, що серцем вона в Україні. Незважаючи на те, що виїхала Леся Храплива-Щур у віці 17 років, вона досі пам’ятає свою Батьківщину.
Збірка складається з коротких оповідань-нарисів про життя та боротьбу воїнів УПА. Хоча сама Леся Храплива-Щур не була учасницею подій, які відбувались під час визвольного руху, та складається враження, що автор справді брала участь у подіях, які описала у своїх творах. «Наскільки тонко автор відчуває деталі, наскільки легко пише про важкі психологічні моменти»,- ділиться враженнями декан філологічного факультету національного університету імені Франка Ярослав Іванович Гарасим.
Наталя Михайлюк – доцент кафедри Львівського аграрної академії та завідувач музею батька Лесі Храпливої – Щур, Євгена Храпливого, говорить про письменницю з великою повагою. Вона поділилась своїми враженнями від особистого знайомства з авторкою книги ,захоплено розповіла , наскільки пані Леся приємна, інтелігентна, толерантна людина.
На презентації виступили – Ігор Калинець, поет і громадський діяч, лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка,Ярослав Лемик, головний редактор журналу «Світ дитини», які з великою пошаною говорили про Лесю Храпливу-Щур. І хоча, на пре- великий жаль, я особисто не знайома з цією видатною письменницею, проте з упевненістю можу сказати, що саме таких людей бракує нашому суспільству. Більшість молоді зараз не знає, як боролись за нашу незалежність воїни УПА ,та завдяки таким книгам можемо багато чого дізнатись і усвідомити. Дуже хочеться мені, щоб Леся Храплива-Щур написала ще не одну подібну книгу.
Наталя Мозіль,11клас,учасниця творчої студії “У Кобзаревій світлиці» музею Тараса Шевченка Львівського палацу мистецтв
