Підсумки роботи семінару «Освіта і виховання» (09.08.11)

8-9 серпня 2011 року у Києві відбувся семінар «Освіта і виховання» з нагоди проведення V Всесвітнього Форуму українців.

Метою семінару було узагальнити досвід розбудови українського шкільництва у світі як одного з визначальних факторів  збереження національної ідентичності українця за кордоном, а також виробити рекомендації та проект ухвали Форуму з питань української освіти у зарубіжжі.

У роботі семінару взяли участь провідні фахівці з питань освіти з України та зарубіжжя. В епіцентрі обговорення постало питання сучасного стану та перспективи розвитку українського шкільництва у Російській Федерації, де проживає найбільша у світі тримільйонна українська діаспора.

В обговоренні  цього важливого  питання взяв участь Тарас Дутко (Москва), голова Об’єднання українців Росії, Василь Бабенко (Уфа, Башкортостан), почесний співголова ОУР; Людмила Мельник ( Москва, РФ), секретар ОУР; Валентин Пилипчук ( Петропавловськ-Камчатський, РФ), представник правління ОУР в Україні; Надія Оксенчук, радник Львівського міського голови м. Львова, співорганізатор проекту «Українській освіті Росії»; Ірина Ключковська, організатор проекту «Українській освіті Росії» та ін. У ході обговорення  учасники констатували  відсутність сприятливих умов для розвитку українознавчих студій у Російській Федерації; відсутність в Україні окремої концепції та окремої програми збереження національної ідентичності українця у Росії та програми розвитку української освіти як її інтегральної частини з належним фінансуванням на паритетній основі. Було наголошено також, що однією з причин незадовільного стану українського шкільництва у російській Федерації є сучасна ситуація в  українських громадах, які знаходяться на стадії становлення і структурування та пасивність самих українців. Пропозиції від представників української спільноти Росії увійшли до проекту ухвали та були підтримані усіма учасниками.

Не обійшли увагою учасники й питань шкільництва західної діаспори. В обговоренні взяв участь Іван Руснак (Чернівці), професор, доктор педагогічних наук, фахівець з питань української освіти у Канаді; Тарас Паславський, директор з міжнародних зв’язків Providence Group; Іван Пасемко, керівник відділу координації вітчизняних та зарубіжних центрів українознавства Національного науково-дослідного інституту українознавства МОН України та ін., які зазначили, що у світі існує розвинена мережа українських освітніх закладів різного рівня. Їх історія налічує понад століття, а географія охоплює всі континенти, проте, попри значні успіхи та досягнення, вони теж потребують допомоги з боку держави України у зв’язку з потужними асиміляційними процесами, яких зазнає українство.

Окремий блок питань стосувався шкільництва, яке постало з новітньою хвилею еміграції і вже сьогодні має значну кількість шкіл. Одні з них активно співпрацюють з Міжнародною українською школою МОН України ( про це говорила директор МУШ Людмила Іванова) та отримують атестат державного зразка про закінчення середньої освіти, що дає дітям можливість вступу в європейські університети країни проживання та в Україні. Інші  працюють на альтернативній основі, викладаючи лише предмети українознавчого циклу, не маючи змоги отримати офіційного документа про проходження навчання в суботніх школах. Не мають жодного соціального захисту й учителі. Про ці та інші проблеми йшлося у листі, адресованому на ім’я керівника секції Ірини Ключковської (див. додаток).

Володимир Боднар (Тирасполь, Придністров’я), голова Республіканської громадської організації «Українська просвіта» ім. Тараса Шевченка, академік Міжнародної слов’янської академії ім. Яна Амоса Коменського, окреслив проблеми українських шкіл у цьому регіоні. Зокрема він торкнувся питання, яке викликало всезагальне обговорення – виділення квоти місць на державну форму навчання для представників української діаспори у вищі навчальні заклади України  та скасування цієї квоти на наступний 2011-2012 рік у зв’язку з тим, що дотепер не затверджено Державну програму підтримки закордонного українства на 2011-2015 рр. Учасники порушили також питання механізму складання вступних іспитів для дітей, що вступають за квотою.

Володимир Боднар презентував також соціально-освітній проект «Української школи майбутнього», який викликав значне зацікавлення та який буде обговорено у роботі освітньої секції на Форумі.

Кагамлик Світлана, ст. науковий співробітник Центру українознавства філософського факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, представила діяльність установи,  окреслила своє бачення напрямів співпраці з закордонним українством та подала доцільні пропозиції до ухвали. Цікавим та емоційним був виступ Тетяни Тарасової, наукового співробітника лабораторії превентивного виховання кафедри ЮНЕСКО Інституту проблем виховання НАПН України, яка зазначила , що превентивна освіта повинна бути у новому порядку денному як освітніх закладів в Україні, так і на освітньому українському просторі у зарубіжжі.

Велике зацікавлення серед учасників семінару викликав виступ Олесі Палінської, наукового співробітника МІОК, яка розповіла учасникам про навчально-методичне забезпечення, розроблене працівниками інституту. Олеся Палінська представила зокрема нещодавно виданий навчальний комплекс з української мови як іноземної «КРОК-1», співавтором якого вона є, а також  інші проекти, спрямовані на підтримку українського шкільництва за кордоном, зокрема інформаційно-освітній портал «ДУДА», літні школи української мови та культури.

Усі учасники відзначили велику роботу, яку проводить МІОК для розвитку українського шкільництва, для збереження національної ідентичності українця за кордоном  та запропонували на базі Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) створити координаційний центр та освітній портал «Українська освіта у зарубіжжі»

Семінар, який об’єднав небайдужих активних людей,  був сповнений конструктивних дискусій, цікавих виступів.

Учасники семінару дійшли висновку:

«Перед Україною стоїть важливе завдання: допомогти розвинути таку систему освіти в українському зарубіжжі, яка буде відповідати вимогам і можливостям ХХІ століття, тобто осучаснити і модернізувати усі її ланки. Це складна проблема, яка потребує системного та концептуального підходів, а також вимагає відповідей на такі питання: з якою метою, якими засобами слід вирішити це завдання, яким повинен бути очікуваний результат.

Беручи до уваги трансформаційні явища, які відбулися у середовищі української діаспори, Україна повинна задіяти всі чинники, які не лише не дадуть згаснути українству, але й утвердять його поступ. За роки незалежності України виникла східна діаспора та новітня хвиля еміграції, у яких спостерігаємо процес становлення та розвитку освітніх закладів та творення нового українського освітнього простору. Потребують допомоги й освітні заклади західної діаспори, яка під впливом часових та геополітичних чинників зазнає потужних асиміляційних процесів. Тому серед першочергових завдань вбачаємо підтримку та розвиток освіти в українському зарубіжжі з метою збереження етнонаціональної ідентичності. Цієї мети можна досягнути засобом розвитку інституту української школи. Очікуваний результат – формування людини, яка буде здатна на індивідуальному рівні органічно взаємодіяти з громадянами своєї історичної батьківщини і в сфері виробництва, і в сфері політичних відносин, і в сфері духовній, перетворити її набуті знання на активне знаряддя у професійній діяльності.

Вкладаючи значний матеріальний та духовний ресурс у підтримку громад українського зарубіжжя, держава Україна засвідчить свою здатність далекоглядної політики, яка дасть значні дивіденди у майбутньому як відповідь на капіталовкладення у сьогоденні.

Зважаючи на це все, учасники секції пропонують:

звернутися до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України з проханням:

Спільно з фахівцями освітньої галузі України та УВКР:

•    розробити концепцію та реалізувати програми збереження та формування національної ідентичності українця за кордоном;
•    створити концепцію та реалізувати окрему програму збереження національної  ідентичності українця у Російській Федерації на основі паритетності у сфері освіти;
•    створити постійну комісію у складі фахівців освітньої галузі та УВКР, якій доручити:

• провести моніторинг освітніх закладів в українському зарубіжжі та аналіз їхньої діяльності;

• розробити концепцію розвитку української освіти у зарубіжжі;

• створити навчальні програми відповідно до специфіки освітнього закладу та країни проживання;

• створити програми підготовки та стажування (очного та заочного) вчителів та викладачів, проводити атестацію вчителів та викладачів освітніх закладів українського зарубіжжя;

• створити програми обміну школярів та студентів;

• розробити навчально-методичне забезпечення з урахуванням специфіки різного типу шкіл у країнах проживання;

• створити спільні робочі групи освітян з України та українського зарубіжжя для осучаснення вже створених та укладення нових підручників та посібників;

•    поновити практику виділення квот бюджетних місць для навчання представників української діаспори у вищих навчальних закладах України та розробити умови зарахування представників української діаспори з урахуванням специфіки країни проживання;
•    забезпечити державну підтримку організації та проведення Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика;
•    розробити положення Міжнародного конкурсу «Найкраща українська школа у зарубіжжі» та щорічно його проводити;
•    розробити положення Міжнародного конкурсу «Найкращий учитель української мови у зарубіжжі» та щорічно його проводити;
•    на базі Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) створити координаційний центр та освітній портал «Українська освіта у зарубіжжі»;
•    продовжити практику проведення парламентських слухань з питань закордонного українства, конгресів «Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті», науково-методичних семінарів, літніх шкіл. Покласти обов’язок їх виконання на МІОК, Інститут українознавства філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка;
•    створити у Карпатському регіоні освітньо-оздоровчий табір для дітей української діаспори «Україна у нас одна»;
•    забезпечити відповідну нормативно-правову, інституційну, фінансову, інформаційну базу як основу для втілення програми співпраці зі світовим українством у галузі української освіти за кордоном;
•    доручити УВКР здійснювати щорічний контроль, аналіз та звіт закладених в Ухвалі Форуму положень та пропозицій.

Додаток:

ASSOCIACIÓ  D´UCRAïNESOS A CATALUNYA   “TXERVONA KALYNA”
АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНЦІВ В КАТАЛУНІЇ   “ЧЕРВОНА КАЛИНА”

C.I.F.: G 64534738  c. Santa Mónica, 9, 08002   BARCELONA,  ESPAÑA                      Tel.: 659 564 567      E-mail: ucrcat2009@gmail.com

18.07.2011 №4/2011
Директору Міжнародного інституту освіти,
культури та зв´язків з діаспорою  Національного університету «Львівська політехніка» п.І.Ключковській

Шановна пані Ірино!
Про українські суботньо-недільні школи.

У зв’язку з проведенням 19-21 серпня 2011 року V Всесвітнього форуму українців хочу подати деякі пропозиції щодо діяльності українських суботньо – недільних шкіл за кордоном.

Голови асоціацій та інших громадських об’єднань українців в Іспанії вітають практичні кроки уряду України та  Міжнародної української школи в питанні надання права громадянам України та іноземцям у здобутті загальної середньої освіти. Це питання дуже хвилює більшість українських сімей, які з різних причин опинилися за кордоном. Зрозуміло, що ситуація щодо освоєння дітьми української мови за кордоном є дуже важливою. Тому в країнах компактного проживання української діаспори за кошти громадян утворюються українські суботньо – недільні школи. Так, за даними Міністерства освіти і науки України (станом на серпень 2009 року)  щодо задоволення освітніх потреб закордонних українців подається  інформація про освітні заклади за кордоном в 37 країнах світу, де вивчається українська мова

http://www.mon.gov.ua/inozem/higher/topic/dovidnyk2009.doc

З них тільки в  16-ти країнах членах ЄС нараховується 88 українських суботньо-недільних шкіл. На сьогодні кількість  країн, де утворені українські  школи  збільшилася. Зусиллями лише  громадських організацій в Іспанії утворено  11 суботньо – недільних шкіл, в котрих навчається  понад 600  учнів.

Це лише початок розвитку мережі  навчальних закладів, де школярі освоюють такі українознавчі предмети, як українська мова і література, історія та географія України та ін. Вважаємо, що це є добрим прикладом молодому поколінню, яке в майбутньому ефективно лобіюватиме інтереси України на міжнародній арені. Тому необхідно сприяти розвитку цього процесу.

Одночасно хочемо звернути увагу на кілька принципових питань. Для того, щоб отримати документ про освіту, зокрема атестат про повну загальну середню освіту нашим дітям необхідно пройти річне оцінювання з усіх навчальних предметів, що вивчаються в Україні   та складати державну підсумкову атестацію. Законодавство Іспанії та інших європейських країн  про освіту надає право всім, хто проживає на її території  (легально або нелегально) здобувати загальну середню освіту. Українські діти тут зараховуються до відповідного ступеня навчання по віку без складання іспитів за попередні роки. Дивно, що нормативно – правова база української системи освіти не враховує часу освоєння європейських  навчальних програм. Адже,  повторне складання іспитів з таких предметів, як математика, фізика, хімія, біологія та ін. призводить лише до неефективного використання часу учнів а ,відповідно, і зменшення реального часу на вивчення мови,  фактичного дублювання вже засвоєного матеріалу та виявлення недовіри  до освітніх закладів країн проживання українців, що видали відповідний документ про середню освіту.

Не сприяє прозорості та ефективності оцінювання знань учнів атестаційною комісією  з МУШ коли проїзд, проживання та харчування її членів відбувається за рахунок батьків учнів.

Досвід роботи з учнями в суботніх школах вказує на особливість вивчення української мови для дітей ( навіть в україномовних сім’ях), які народилися або прожили за кордоном більш як 4 роки. Реальність є такою, що діти постійно перебувають в іншомовному середовищі (навчання, друзі, ЗМІ і т.п.) і тому для них необхідно застосовувати методику вивчення мови як іноземної.

Враховуючи,  що відповідно до ст.53  Конституції України  кожен має право на освіту,  повна загальна середня освіта в Україні  є  обов’язковою,   зважаючи, що Президент України В.Янукович підтвердив курс України на євроінтеграцію, а Міністерство закордонних справ України ключовим пріоритетом зовнішньої політики України вважає європейську інтеграцію, що   передбачає проведення системних реформ в усіх сферах життя відповідно до норм та стандартів ЄС (http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/293.htm), розвиваючи  Угоду між Урядом України і Урядом Королівства  Іспанія про співробітництво в галузі освіти, науки і культури від 07.10.1996 (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=724_022) беручи до уваги, що в державах – членах Європейського союзу загальна середня освіта є обов’язковою і що громадяни України шкільного віку, які проживають в цих країнах здобувають середню освіту, а документи про закінчену середню освіту визнаються в країнах ЄС без додаткового підтвердження, з метою забезпечення конституційного права Громадянам України, які проживають за кордоном на загальну середню освіту, для підвищення ролі громадських об’єднань українців за кордоном щодо популяризації української держави у світі в питанні організації українських суботньо – недільних шкіл, з метою економії бюджетних коштів та недопущення випадків корупції.

Просимо від імені форуму:

1.    Внести пропозиції до відповідних органів законодавчої та виконавчої влади України про офіційне визнання роботи:
а) українських суботньо-недільних шкіл за кордоном в питанні вивчення українознавчих предметів – української мови і літератури, історії та географії України;
б)визнання роботи вчителів українських суботньо -недільних шкіл та зарахування їм педагогічного стажу роботи;
2.    Внести пропозиції до відповідних органів виконавчої влади України про проведення роботи щодо укладення  угоди між Урядом України та Урядом Іспанії та інших європейських країн про взаємне   визнання документів про середню освіту, дипломів, свідоцтв про навчання, вчених ступенів та звань.
3.    Внести пропозиції до відповідних органів законодавчої та виконавчої влади України про внесення змін до законодавчих та нормативних актів про визнання європейської (в нашому випадку іспанської) системи   загальної середньої освіти та можливості отримання учнями українських суботньо-недільних шкіл документів про освіту українського зразка (табель, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту) за умови вивчення українознавчих предметів,   складання відповідних іспитів за визначеною програмою та наявності відповідного докумету про середню освіту країни перебування;
4.    Внести пропозиції до відповідних органів законодавчої та виконавчої влади України про внесення змін до законодавчих та нормативних актів щодо розроблення єдиних  норм для складання іспитів зі знань української мови, як іноземної.

З повагою та надією на розуміння вказаної проблеми,

Голова асоціації українців в Каталунії
“Червона калина»
Associaió d´ucraïnesos a Catalunya
“Txervona kalyna”
C.I.F.: G 64534738,  Rambla de Santa Mónica, 9
08002   BARCELONA  Tel.: 659 564 567
E-mail: ucrcat2009@gmail.com

Володимир Петрущак