Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя.
Леся Українка
Символічно, що у передсвяткові дні відзначення 20-ї річниці проголошення Незалежності України українське світове жіноцтво так чисельно зібралося у гостинних стінах Актової зали Львівської політехніки з метою пошуку шляхів консолідації українських жіночих організацій у світі й Україні для вирішення проблем розбудови нашої державності, збереження національної ідентичності і традицій українців зарубіжжя, утвердження позитивного образу нашої Держави і входження її у співтовариство європейських демократичних розвинених країн як рівної серед рівних.А з’їхався на цей Форум воістину цвіт українського жіночого руху як зарубіжжя, так і України.
Ініціатором проведення Форуму на базі Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка»(МІОК) виступила Екзекутива Світової Федерації Українських Жіночих Організацій (СФУЖО, голова – Марія Шкамбара). Усю організаційну роботу взяв на себе МІОК і Союз українок України (СУУ).
Розпочався Форум відкриттям виставки «Осяги українських жіночих організацій», на якій представили свої мистецькі роботи з вишивки, писанкарства, бісероплетіння, ткацтва, одягу, ляльок-мотанок найкращі майстрині СУУ практично з усіх регіонів України. На виставці відбулася презентація відео- та аудіоматеріалів та книги Н. Лісової і І. Павлюк «Олена Теліга. Або-Або». Виставка тривала впродовж 16-19 серпня і отримала захоплені відгуки учасників і гостей Форуму та преси. У першій половині 17 серпня у Львівській міській раді відбулася прес-конференція учасників Форуму, а ввечері товариська зустріч за участю народної артистки України Людмили Посікіри, заслуженої артистки України Світлани Мирводи, автора і виконавця пісень Теодора Кукурузи та молодих виконавців Ірини Ковалишин (Львів), Ірини Русин (Рожнятів Івано-Франківської обл.), Ольги Бєляєвої (Суми), бандуристки Юлії Коваль (Судова Вишня Львівської обл.).
Перед Форумом 16-17 серпня відбулася Європейська Жіноча Конференція, на якій представниці українства країн Європейського континенту відзвітували про проведену за 2010 рік роботу і обговорили завдання на найближчу перспективу.
Програма Форуму вражала своїми масштабами у географічному (18 країн світу), кількісному вимірі (понад 200 осіб) та фундаментальністю заявленої тематики доповідей, які були виголошені протягом 18-19 серпня на Міжнародній науково-практичній конференції під назвою «Український жіночий рух у сучасному світовому та національному вимірі» у режимі 3-х пленарних і 4-х секційних засідань.
Урочисте відкриття Міжнародного Форуму українських жіночих організацій відбулося під звуки Гімну України у виконанні заслуженої хорової капели України «Боян» імені Є. Вахняка. Коротким вітальним словом відкрила Форум перший заступник голови Світової Федерації Українських Жіночих Організацій Ольга Даниляк, продовжила співголова Оргкомітету, директор МІОК Ірина Ключковська, яка наголосила, що у складний час державотворення саме українські жінки показують приклад об’єднання для розбудови України.
За традицією СФУЖО Форум розпочався молитвою за участю представників українських церков, яку разом із присутніми промовила перший заступник голови Федерації Ольга Даниляк. Потім з вітальним словом і благословенням для учасників Форуму виступили Владика Венедикт, єпископ-помічник Львівський, протосинкел Львівської Архиєпархії УГКЦ; митрополит Львівський і Сокальський Димитрій УПЦ КП (зачитав о. Михайло Сивак, проректор Львівської Православної Богословської Академії); митрополит Львівський Макарій УА ПЦ.
З привітанням до учасників Форуму, зокрема, звернулися: Юрій Рашкевич, проректор Львівської політехніки; Вячеслав Войнаровський, представник Міністерства закордонних справ України у Львові; Ігор Держко, радник голови Львівської облдержадміністрації; Атена Пашко, почесна голова Союзу українок України; Лілія Григорович, народний депутат України, голова Союзу українок України; Дарія Гусяк, почесна голова Всеукраїнської організації «Ліга українських жінок». Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Ігор Калинець своє вітальне слово побудував на судженнях геніального Франка про українську жінку, що особливо заімпонувало жіночій аудиторії, зокрема вислів «…У наших дівчат живе і сильне почуття свободи власної ваги…».
Першу ключову доповідь на Форумі виголосила Ірина Ключковська на тему «Українська жінка села у боротьбі із бідністю: контекст сучасних реалій». Глибокий аналіз стану сучасного українського села з використанням великого масиву джерельної бази і статистичних даних показав вражаючу соціально-економічну картину села, його духовну деградацію, тяжке становище жінки-селянки, безперспективність життя у ньому для молоді. Доповідь не залишила жодного байдужого серця у залі, оскільки руйнування села – це руйнування нашого коріння і традицій, руйнування майбутнього нашої держави.
Свій виступ Лілія Григорович розпочала із подяки Ірині Ключковській за такий фундаментальний аналітичний матеріал і запропонувала розіслати доповідь відповідним державним інституціям для прийняття конкретних рішень щодо кардинальної зміни ситуації в соціальній сфері села. Лілія Григорович у доповіді «Національна освіта в Україні – головна інвестиція в майбутнє» підкреслила розуміння жінкою цієї важливої стратегічної проблеми, свідченням чого є факт вкладання в освіту своїх дітей 88% зароблених жінкою грошей (дані доповіді Ірини Ключковської). На противагу жінці, держава не розуміє важливості цього напряму діяльності. Концепція освіти МОН України не відповідає національним інтересам держави. Змінити ситуацію може активна громадська позиція і вкладання інвестицій в освіту української молоді, а значить, у майбутню потужну Україну.
Доповідь голови СФУЖО Марії Шкамбари «Консолідація українських жіночих організацій в Україні та світі для захисту прав і свобод української жінки» за її дорученням зачитала заступник голови СФУЖО Ольга Даниляк. У доповіді йшлося про історію формування українського жіночого руху кінця XIX століття і протягом XX століття, об’єднання усіх жіночих організацій у 1948 році у Світову Федерацію Українських Жіночих Організацій, про досягнення СФУЖО у змаганнях українського народу до волі і національно-державного самовизначення. Сьогодні СФУЖО має консультативний статус в ООН: ЕКОСОК і ЮНІСЕФ. Разом із світовими організаціями СФУЖО відстоює права жінки у суспільстві й у світі. Усі 28 складових організацій СФУЖО із 17 країн світу прямують до творення демократичного суспільства через цілу низку напрямів, зокрема участі жінок в економічному, соціальному і політичному житті, збереженні фізично і морально здорової родини, збереженні етичних, релігійних принципів, національних традицій у родині, громаді, нації. Особлива увага доповідача була приділена діяльності СФУЖО у незалежній Україні. Зокрема це питання збереження української мови, повернення історичної пам’яті й визначних постатей української культури, українського інформаційного простору, українських шкіл, справедливих і незалежних судів, гендерної рівності. СФУЖО запропонувало жіночим організаціям України відновити Координаційну раду жіночих організацій України (КРЖОУ) і об’єднатися для проведення спільних акцій на світовій арені для утвердження держави Україна у світовій спільноті і вирішення проблем української жінки на усіх життєвих рівнях.
Член Світового конгресу українських юристів Борис Мудрий у своїй доповіді говорив про форми, методи і способи захисту інтересів жінок. Він класифікував проблеми жіноцтва на національні, регіональні (європейські структури), міжнародні (ООН, міжнародні суди). Звернув він увагу на роз’яснювальну роботу з правових питань, на формування груп зацікавлених осіб і створення законодавчих кампаній та проектів законів, використання міжнародних механізмів і досвіду.
Про «Представництво українських жіночих організацій в міжнародних структурах: функції та завдання (національний, правовий, культурологічний аспекти діяльності) йшлося у виступах Маріанни Заяць, голови Союзу Українок Америки, Люби Білоус, заступника голови Союзу українок Америки Уляни Зінич (Канада) та Ольги Кобець, почесної голови Всеукраїнського товариства ім. Олени Теліги.
Зокрема, Уляна Зінич у доповіді «Завдання та функції жіночих організацій у міжнародних структурах» назвала основні міжнародні структури, до яких входить або з якими співпрацює СФУЖО. Зокрема, СФУЖО репрезентує свої складові організації на міжнародних конференціях та на світовому форумі ООН у групі неурядових організацій (NGO, Національна Рада Жінок Америки). СФУЖО набула консультативного статусу в ООН: ЕКОСОК і ЮНІСЕФ, а також членства у Генеральній організації Жіночих Клубів. СФУЖО є постійним учасником Світових Жіночих Конференцій, на яких піднімаються важливі жіночі і суспільні питання, серед яких питання рівності жінок і їх правового статусу, питання миру, міжнародних зв’язків, мистецтва і культури.
Ольга Кобець у своєму виступі підкреслила велику відповідальність, яка лежить сьогодні на жіночому русі щодо утисків прав і свобод громадянина і жінки в першу чергу. Недотримання прав людини загрожує входженню України у Європейський Союз. Говорила доповідач і про певні дискримінаційні тенденції щодо допущення жінок у вищі ешелони влади, про гендерну нерівність у контексті ролі української жінки у суспільстві і державотворенні загалом.
Друге Пленарне засідання Форуму розпочалося з обговорення широкої і надзвичайно актуальної теми «Українські жіночі організації як чинник формування і збереження національної ідентичності: освіта, історична пам’ять, духовна традиція, культура». Співдоповідачі Христина Бідяк (Почесна голова Ліги українок Канади), Любов Кияновська (доктор мистецтвознавства Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка) ґрунтовно виклали суть проблеми і перспективи її розв’язання. Зокрема, Христина Бідяк у своїй доповіді зазначила, що українська жінка відіграла головну роль у становленні українського народу, а український жіночий рух сьогодні набрав загальнонаціонального характеру. Ідейні основи об’єднань українських жіночих організацій – стояти на сторожі незалежності України і дбати про її майбутнє. Повчальним прикладом служать українки-героїні. Українка в діаспорі свідома того, що вона представляє інтереси України. Сьогодні також потрібна наполеглива, щоденна праця, яка дасть результат, бо це підтвердила історія.
Любов Кияновська охарактеризувала типи емансипації жінок – жоржсандівський та американський – і зупинилася на особливостях українського типу емансипації. Український тип емансипації пов’язаний з потребою духовної реалізації. Українки найгостріше визнавали потребу національного визначення. Український тип емансипації сприяв створенню організацій, зокрема тих, які були пов’язані з освітньою роботою. «Свобідний чоловік з розумом», – це кредо, якого дотримується українське жіноцтво.
Про «Український жіночий рух як фактор гендерної рівності» доповідали Орися Сушко (голова Союзу українок Канади), Любов Максимович (голова Західноукраїнського центру «Жіночі перспективи»), Наталя Щурин (Ліґа українських католицьких жінок Канади, доповідь була зачитана).
У своїй доповіді Орися Сушко окреслила історичні віхи становлення українського жіночого руху від заснування з ініціативи Наталії Кобринської у жовтні 1884 року у місті Станіславів (сьогоднішній Івано-Франківськ) першої жіночої організації до проведення Конгресу українського жіноцтва і заснування у 1937 році Світового Союзу Українок. Не дивлячись на різні історичні випробування (зокрема Другої Світової), віддана праця жінок продовжила існування Союзу аж до сьогоднішніх днів.
Любов Максимович звернула увагу на гендерну політику України, охарактеризувала три етапи жіночого руху в Україні, детально зупинилася на висвітленні його сучасного стану . Зокрема, сьогодні в Україні налічується близько 700 жіночих організацій, 34 з яких мають статус міжнародних. Вузька соціальна база, не досить високий рівень свідомості жінок – це слабкі сторони українського жіночого руху. Любов Максимович запропонувала створити мережу жіночих організацій, що сприятиме виходу жінок з приватної сфери й включенню їх у суспільно-політичне життя.
Доповідь Наталі Щурин була присвячена низці болючих проблем жіноцтва загалом і українського зокрема: занижена оцінка жіночої праці, торгівля дітьми, агресія і насильство у сім’ї. Усе це призводить до тяжких наслідків: руйнування родин, пониження природної здатності жінки народжувати дітей, деградації суспільства.
Тема третього Пленарного засідання була сформульована у вигляді конкретного запитання: «Над якими питаннями і напрямом працює ваша організація?». На нього конкретно у своїх доповідях відповіли :
Маріанна Заяць – голова Союзу українок Америки(СУА) розповіла про історію створення Союзу українок Америки, про діяльність організації з 1925 року, про цілі, які ставить перед собою СУА, та про їх досягнення. Доповідач проінформувала про низку заходів та благодійних акцій, які проводить СУА, зокрема організовує численні українські мистецькі виставки, конференції, видає та презентує книги про трагічні сторінки української історії, нагороджує науковців, видає стипендії талановитій молоді (протягом 1976-2000 рр. було видано 353 стипендії), співпрацює з українськими лікарями, допомагаючи львівським опіковим відділенням дорогим медичним обладнанням, започатковує фонди, які здійснюють підтримку потерпілих після Чорнобильського вибуху та стихійних лих тощо. Діяльність СУА та його відділів висвітлена на сторінках журналу та веб-сайту, які координує організація.
Марія Петрова – голова Всеукраїнської організації «Ліга українських жінок» (Україна, Київ) говорила про загрозу втрати держави, незалежності, демократії. На її думку, вихід є – це націоналістичний рух. Потрібно покладатися на власні сили, активно реагувати на події, організовувати протести.
Михайлина Боднар – кавалер ордена княгині Ольги, представник міжнародної організації «Жіноча громада» (Україна, Івано-Франківськ) підняла проблему українок, які виїхали за кордон, їхніх дітей та чоловіків, які залишилися без належної уваги й догляду. Особливий акцент вона зробила на загрозі втрати національної ідентичності українців зарубіжжя. Доповідач звернула увагу на роль батька у вихованні та становленні дітей, закликала вирішувати проблему розбитих сімей. Вона запропонувала звернутися до влади з проханням запустити заводи, фабрики, підвищити рівень заробітної плати, допомогти стати на ноги фермерським господарствам, молоді реалізовувати свої проекти тощо. І тоді українцям не буде потреби шукати кращої долі за кордоном.
Ольга Даниляк – перший заступник голови Ліги українських католицьких жінок Канади – розповіла про історію заснування та структуру Ліги українських жінок Канади. Серед завдань організації доповідач виділила: католицьку віру, українську культуру, працю і канадське громадянство. Реалізовуючи завдання, Ліга українських жінок Канади створює українські танцювальні та хорові ансамблі, включається в канадське громадське життя, всіляко допомагає українцям в Україні та в інших країнах.
Лариса Ляхоцька – голова Всеукраїнського жіночого товариства ім. Олени Теліги (Україна, Київ) дала характеристику сучасному жіночому руху в контексті глобалізаційних процесів і проаналізувала діяльність Всеукраїнського жіночого товариства ім. Олени Теліги, визначила пріоритети діяльності жіночих організацій на даному етапі. Продовження прогресивних традицій українського організованого жіночого руху, спрямованого на утвердження в суспільстві демократичних ідеалів, національної свідомості шляхом запровадження паритетної демократії, ґендерної справедливості, ліквідації усіх форм дискримінації щодо жінок та досягнення ними рівних можливостей для самореалізації у суспільстві – таке завдання ставить перед собою Всеукраїнське жіноче товариство ім. Олени Теліги, утворене у 1993 р. як жіноче товариство при Фундації імені Олега Ольжича. Ці завдання Товариство реалізовує шляхом організації численних заходів, спрямованих на збереженнятрадиції української етнопедагогіки, пропагує святість сімейного вогнища, родинних почуттів, опікується сирітськими дитячими закладами, оздоровленням та лікуванням дітей. Товариство має унікальний 15-ти річний досвід з організації та проведення змістовного літнього відпочинку дітей «Дитяча оселя», студентської молоді «Литаври».
Марія Фінів, голова організації українських жінок у Великій Британії (Велика Британія), розповіла про історію створення та діяльність організації українських жінок у Великій Британії з 1948 року, тобто з часу її заснування. Протягом свого існування організація започаткувала благодійний фонд, навчала далеко за межами Батьківщини українському мистецтву (вишиванню, гачкуванню тощо), співпрацюючи з жіночими організаціями України, неодноразово проводила акції до Свята Миколая «Українська книжка» та до Пасхи – «Великодня виставка». 1974 року українські жінки у Великій Британії замінили пікети та мітинги 8 березня на молитовний протест.
Ольга Пастушенко, голова Львівської організації Союзу українок (Україна, Львів), торкнулася теми тяглості традицій українських жіночих організацій у державотворенні. Доповідач навела статистичні дані, за якими лише 0,2 % жінок України бере участь у роботі жіночих об’єднань. Це зумовлює слабкість жіночого руху в Україні, а також і участь таких організацій у державотворенні. Доповідач розповіла про безліч добрих справ, до яких був причетний Союз українок: це і створення недільних дитячих шкіл на Полтавщині, у Києві, Луцьку, Запоріжжі; підготовка дітей до першого Причастя; поїздки з колядою на Східну Україну; започаткування акції «Схід-Захід разом», яка триває і донині; проведення конференції «Мова. Армія. Державність»; навчання жінок, які проживають у сільській місцевості, основ організації власного бізнесу тощо.
Ростислава Федак, заступник голови Союзу українок України (Україна, Львів), для покращення ефективності жіночого руху висловила низку пропозицій, серед яких: організувати осередки жіночих організацій в селі, щоб знати з перших вуст потреби жінки-селянки; створити Координаційну Раду, обов’язком якої було б виробити стратегію праці та консультувати весь жіночий рух; долучитися до програми «Україна на новому шляху» та до проведення міжнародного дитячого конкурсу «Мій рідний край»; тісніше контактувати із Східною Україною і доправляти туди українські книжки тощо. Також доповідач розповіла про проекти Союзу українок України (СУУ) – «Школу шляхетних українок»; юридичну допомогу малозабезпеченим; оздоровлення дітей після Чорнобильського вибуху; стипендії талановитим дітям тощо. Ростислава Федак подякувала Союзу українок Америки за всебічну допомогу у реалізації цих проектів. Доповідач також представила відділи СУУ та їхню роботу.
Христина Севількібелі, представник Союзу українок Австралії, розповіла про історію заснування Союзу українок Австралії та про діяльність організації, зокрема про навчання дітей української мови та українських танців, про допомогу в будівництві домівок та шкіл для українців, про надання стипендій талановитій молоді в Україні, про забезпечення медикаментами постраждалих від Чорнобильської катастрофи тощо.
Дуже багато цінного прозвучало на секційних засіданнях Форуму. Про вагомість піднятих українським жіноцтвом проблем свідчать назви 4-х секцій: «Роль жіночих організацій у розбудові громадянського суспільства в Україні», «Плекання традиційних цінностей української культури», «Творення сучасної системи національної освіти та виховання», «Культивування національно-родинних цінностей». Важливо, що у секційних засіданнях з доповідями і у дискусіях взяли активну участь представники українських жіночих організацій з усіх без винятку регіонів України, підтвердивши тим самим, що українська жінка, як і в далекі часи, стоїть на сторожі своєї родини, своєї України. Це прекрасний приклад для консолідації чоловіків для розбудови незалежної Української Держави.
Майже тижневий дискусійний марафон українського світового жіноцтва завершився розробкою рекомендацій, які після редакторського опрацювання будуть розіслані у відповідні законодавчі і виконавчі органи влади різних рівнів, а також в усі жіночі організації України і зарубіжних країн.
Науковий співробітник МІОК
Наталія Гумницька
