29 квітня 2025 року у Залі Юліана Захарієвича Львівської політехніки у змішаному форматі відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Українці Балтії: інтеграція і громадотворення», організатором якої був Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) у партнерстві з VUIAS.

До участі у події зареєструвалося понад 100 осіб із 22 країн світу та України.

Конференцію підкрила проф. Наталія Чухрай, д. е. н., проректорка з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв’язків Національного університету «Львівська політехніка». Вона зазначила, що повномасштабна війна росії проти України призвела до безпрецедентної хвилі вимушеної міграції, коли мільйони наших співвітчизників знайшли прихисток за кордоном, зокрема і в країнах Балтії. Тож усвідомлюючи важливість підтримки цієї категорії наших співгромадян та зміцнення зв’язків зі світовим українством, університет вже традиційно став платформою для обговорення актуальних питань, пов’язаних із міграційними процесами, а конференція, яку організував МІОК, є черговим підтвердженням цієї важливої місії.

Наталія Чухрай висловила переконаність, що обговорення таких питань як формування української громади в країнах Балтії, особливості нових громадських організацій воєнних мігрантів і форми вияву їхнього активізму сприятиме глибшому розумінню ситуації та пошуку ефективних шляхів підтримки наших співвітчизників у цьому регіоні. Вона підкреслила, що ця дискусія є важливою не лише для наукової спільноти, а й для всієї української діаспори, і подякувала Міжнародному інститутові освіти, культури та зв’язків з діаспорою за ініціативу та послідовну роботу у сфері дослідження міграційних процесів.

Як зазначила Ірина Ключковська, директорка МІОКу, вибір тематики конференції та реалізованого дослідження був зумовлений кількома факторами: саме Балтійські країни Литва, Латвія та Естонія – надійний щит України впродовж трьох років російсько-української війни. Незважаючи на обмежені ресурси, саме вони надали нашій країні військової допомоги, яка складає 1,5 – 1,8% їхнього річного ВВП. Це країни, які на тлі тривалого протистояння російській агресії поступово трансформували свою підтримку України як держави, що відстоює свій суверенітет, з екстреної допомоги – у продуману систему стратегічного партнерства. Це країни, які за відносними показниками кількості населення та кількості тимчасово переміщених осіб посідають чільні місця серед країн Європи. І там зараз витворюється модель співпраці наших воєнних мігрантів з органами влади країн, які їх прийняли, з місцевою громадою, їхнім громадянським суспільством, в т. ч. і з українцями, які там жили і тепер співпрацюють із нашими втікачами від війни.

Очільниця МІОКу висловила переконання, що досвід, отриманий у результаті дослідження «Громадотворення українців Естонії», буде корисним не лише для Естонії чи для держав Балтії, але й для багатьох країн, які прийняли наших громадян, оскільки вони зможуть побачити й проаналізувати і певні моделі співпраці, і деякі проблеми та конфлікти.

Ще однією причиною дослідження, як наголосила Ірина Ключковська, є певні зміни в політиці нашої держави: якщо раніше МІОК був унікальною інституцією, яка опікувалася проблемами української діаспори, а держава не надто хотіла чути про ці проблеми, – то тепер ми бачимо таку позитивну тенденцію як законопроєкт про множинне громадянство – те, чого добивалися упродовж багатьох років, а також створено Міністерство національної єдності, створена агенція, тобто є сигнали про позитивні зміни. І для того, щоб правильно вибудовувалася стратегія співпраці нашої держави з тими, хто є за кордоном, – особливо в час, коли фіксується приблизно однакова кількість тих, хто перебуває в Україні, і людей, які виїхали, – в основу нормативно-правових актів, стратегії, які будуть розроблятися, мають лягти наукові обґрунтування, щоб це були не домисли, а результати досліджень, які показують і спроможності, самих громад, і проблеми цих громад, і їхню силу для адвокації українських питань за кордоном.

Важливою частиною заходу стала презентація дослідження «Громадотворення українців Естонії», яке здійснили працівники МІОКу у партнерстві з Асоціацією українських організацій в Естонії.

Результати презентували:

• Ольга Долінська, провідна соціологиня МІОКу, яка ознайомила присутніх із метою наукової розвідки; дослідницькими стратегіями кількісної та якісної методології, що застосовувалися при зборі даних; категоріями респондентів, які брали участь в інтерв’ю; передумовами виникнення української діаспори в Естонії; організаційною структурою та напрямами діяльності українських діаспорних організацій; їхньою співпрацею з іншими структурами; труднощами функціонування та впливом повномасштабної війни на їхню діяльність;
• Оксана П’ятковська, к.е.н., заступниця директора МІОКу, Cтипендіатка VUIAS, висвітлила специфіку громадського активізму українських вимушених мігрантів і як вони зараз становлять складову громадотворення в Естонії;
• Володимир Гнатюк, PhD, науковий співробітник МІОКу, розповів про інституціоналізацію вимушених мігрантів та візію майбутнього – якими, на думку авторів дослідження, є шляхи розвитку української громади в Естонії.

Ірина Ключковська підсумувала:

Актуальність теми зумовлена появою з початком повномасштабної війни росії проти України нового феномену – тимчасово переміщених осіб – втікачів від війни. Акцентом наукової розвідки став аналіз соціальної адаптації нових мігрантів у суспільство країн-реципієнтів, взаємодії з «давніми» громадами, питання їхнього громадського активізму, а також їхнього майбутнього.

У зв’язку із цим, директорка МІОКу поінформувала, що результати дослідження будуть передані до МЗС України, яке зараз працює над Стратегією співробітництва із закордонними українцями і ставить великий акцент на збереженні їхньої національної тотожності.

Для реалізації цієї мети дуже важливою є єдність українців за межами України, тому треба шукати шляхи до збереження взаєморозуміння, налагодження комунікації та спільних дій між громадами. Ірина Ключковська озвучила рекомендації, напрацьовані для Міністерства національної єдності, Посольства України в Естонській Республіці та МЗС України:

• розглянути можливість створення при Посольстві Координаційної ради українських громадських організацій як фактору консолідації, платформи для діалогу;
• удосконалити механізми комунікації з громадянами України, які потребують допомоги;
• ініціювати спільні міжорганізаційні проєкти, що сприяють об’єднанню;
• запровадити програми інституційної підтримки українських ГО;
• організовувати фасилітовані діалоги між представниками діаспори та нових ГО;
• укласти етичний кодекс взаємодії між ГО, заклавши в нього принципи взаємоповаги та прозорості, адже це визначає імідж як самих організацій, так і України в цілому;
• активізувати забезпечення інформаційного супроводу українських громад в Естонії.

Від Посольства України в Естонській Республіці в обговоренні результатів дослідження взяв участь Олександр Кушнір, який поінформував про всебічну дієву допомогу, яку Естонія надавала тимчасово переміщеним особам від початку широкомасштабної війни росії проти України. Він розповів, що крім двох «давніх» парасолькових організацій з’явилися нові, дуже активні, створені представниками останньої хвилі ТПО. На сьогодні цим новим організаціям потрібна допомога в інтеграції у місцеві громади, задоволення їхніх соціальних потреб, проте Посольство своїм завданням вважає збереження національної ідентичності українських мігрантів для їхнього успішного повернення на Батьківщину після завершення війни. Дипломат високо оцінив рекомендації, напрацьовані на основі дослідження, і попросив надіслати їх на адресу Посольства.

Привітати учасників заходу приїхав Богдан Райчинець, Голова Європейського Конґресу Українців, який здійснює величезну волонтерську роботу і в рамках якої прибув в Україну. Він привітав учасників конференції і відрекомендував своїх колег – Матея Кепку, представника українсько-чеської зв’язкової організації, яка опікується українськими дітьми й організовує їхній відпочинок за кордоном, та Якуба Ландовського, голову Aspen Institute Central Europe, колишнього Посла Чеської Республіки до НАТО, які надають дієву допомогу українцям у цей час важких випробувань.

У межах конференції відбулася також панельна дискусія, яка фокусувалася на діалозі та обміні думками для глибшого розуміння проблем українських воєнних мігрантів в Естонії, Латвії та Литві у контексті нового громадотворення, їхнього взаємозв’язку із «давньою» громадою та залученості до адвокації українських питань у країнах проживання.

Панелістами виступили:

• Віктор Чернишук, керівник Українського дому у Вільнюсі, Литва, який повністю підтримав напрацьовані рекомендації для консолідації українських громад за кордоном, зокрема концепцію створення етичного кодексу, який має стати основою їхньої діяльності. Гість розповів про цікаві новаторські моделі активізму в Литві, якими є творчі та наукові українські хаби, а також про ініціативу Діани Наусєди та Олени Зеленської з фандрейзингу під цікаві проєкти;
• Богдан Тимків, Голова Правління Конфедерації «ВІЧЕ», Латвія, який поінформував про діяльність організації, зокрема і в протидії т. зв. «русскому міру». Він поділився проблемами самоідентифікації частини членів «давньої» української еміграції та необхідністю боротися з дезінформацією на всіх рівнях, завойовувати довіру, переконувати і працювати для добра України;
• Вікторія Середа, PhD, проф., Головна координаторка VUIAS;
• Катерина Бондар, PhD, Стипендіатка SCAS-VUIAS (Швеція), доцентка кафедри психології Криворізького державного педагогічного університету;
• Володимир Вахітов, PhD, Директор інституту поведінкових досліджень American University Kyiv, Cтипендіат VUIAS;
• Володимир Паламар, член Ради при Міністерстві культури Естонії з питань національних меншин, Голова правління Асоціації українських організацій в Естонії, голова крайової управи Спілки української молоді в Естонії.

В обговоренні результатів дослідження також взяли участь:

• Любов Янків-Вітковська, доцент НУ «Львівська політехніка», дружина Надзвичайного і Повноважного Посла України у Латвійській Республіці Мирона Янківа (2003 – 2005);
• Зоряна Ленів, доцент Прикарпатського університету, фахівчиня з інклюзії.

Дякуємо Львівській політехніці, Вікторові Чернишуку, Богданові Тимківу, Богданові Райчинцю, Олександрові Кушніру, Вікторії Середі, Катерині Бондар, Володимирові Вахітову, Любові Янків-Вітковській, Володимиру Паламареві, Зоряні Ленів та всім учасникам конференції за підтримку й активну участь у презентації дослідження.