17 липня 2025 року в межах дискусійного клубу ХХ Міжнародної школи україністики «Крок до України» в режимі онлайн відбулася зустріч слухачів школи з Леране Хайбуллаєвою, кримською татаркою, кримчанкою, амбасадоркою кримськотатарської культури, промоутером кримськотатарської кухні, власницею і авторкою  халяль-кафе «Кримський Дворик» у Львові, волонтеркою.

Ірина Ключковська, директорка МІОКу, яка модерувала зустріч, підкреслила важливість того, щоб слухачі школи, крім навиків мовлення, здобули нові знання про Україну і про те найважливіше, що є в нашій країні, – її людей. Очільниця Інституту наголосила, що традиційно на дискусійний клуб запрошуються цікаві творчі люди, юристи, медики, і представила Леране Хайбуллаєву – людину, яка для всіх нас є втіленням історії, переживань, трагізму, стійкості та незламності кримськотатарського й українського народів, і яка на своїх плечах несе біль і страждання, нескореність своїх братів і сестер – кримських татар. Ірина Ключковська підкреслила, що Крим – це Україна, її невід’ємна частина, незалежно від того, як малюють свої карти агресори, а кримські татари – це корінний народ Криму, наші великі друзі, разом з якими ми зараз проходимо дуже складний період в нашій спільній історії.

Директорка МІОКу розповіла слухачам школи історію депортації кримськотатарського народу з рідної землі, наголосивши, що це був цілеспрямований акт геноциду, який, одначе, не зламав волю і прагнення киримли жити на своїй Батьківщині. Доля Леране Хайбуллаєвої є ілюстрацією та яскравим прикладом такої незламності. Ірина Ключковська коротко окреслила основні віхи біографії гості дискусійного клубу і заакцентувала, що в наш непростий час такі люди, як Леране, дають нам силу й натхнення жити і працювати.

Леране Хайбуллаєва поділилася спогадами про повернення її родини на Батьківщину. Цікаво, що в переважно російськомовному Криму саме батько навчав восьмирічну Леране розрізняти українську й російську мови. Дуже колоритними були згадки про відмінності між сусідами, поруч із якими довелося проживати: першою прийшла привітати і принесла харчів для новоприбулих саме українка, господарство якої було хоч і скромним, але дуже охайним і доглянутим. І на противагу – сусідка-росіянка, яка регулярно заходила лише позичати гроші на випивку.

Основи і любов до українької мови й літератури прищепила Леране вчителька – переселенка з Полтавщини. Глибоку пошану до українців викликало також вивчення постаті генерала Григоренка, який став захисником репресованих кримських татар. Це стало для Леране потужним мотиватором розмовляти українською мовою.

На запитання Ірини Ключковської про рівень володіння кримськотатарською мовою, Леране окреслила його як побутовий і розповіла, що перший підручник із вивчення мови з’явився вже за часів Незалежності. Гостя відзначила нинішню зацікавленість у вивченні її рідної мови і серед людей інших національностей.

Леране Хайбуллаєва згадувала про те, як вона довідалася про історію свого народу і родини від бабусі, оскільки депортація була забороненою темою в радянські часи. Ірина Ключковська відразу ж провела паралель із долями депортованих українців, наголосивши, що це реалії, які невідомі іноземним слухачам школи, тож деякі терміни довелося окремо пояснити. Директорка МІОКу заохотила їх додатково ознайомитися з історією українських земель у часи радянського панування, щоб зрозуміти долі українців і кримських татар, природу страху і масштаби трагедії. Щоб зрозуміти, чому ми так затято боремося – бо альтернативи у нас немає, оскільки ми не хочемо повертатися в срср.

Гостя розповіла про те, чим може бути цікавий кримськотатарський народ для світу: це і його історія, і культура, і особливі кулінарні традиції. Вона зазначила, що кримські татари увібрали в себе всю багатогранність і багатство культур племен і народів – близько 30 етносів, які населяли Крим упродовж віків. Особливий колорит вносить той факт, що кримські татари є народом, який проживає на перехресті Азії та Європи. Вона додала, що кожен, хто хоче ближче ознайомитися із кримськотатарською культурою, може зробити це через зацікавленість тематикою, яка близька саме йому.

Дякуємо Леране Хайбуллаєвій, Катрін Герц та усім учасникам зустрічі за підтримку та активну участь у події.

Довідково:

Леране Хайбуллаєва народилась у 1982 році в смт. Джумашуй в Узбекистані в родині нащадків депортованих із Криму у 1944 році кримських татар. У 1990 році з родиною повернулась до Криму. Заочно закінчила факультет журналістики Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського у Сімферополі, за фахом журналіст. Працювала у різних кримських медіа:  районній  газеті в Джанкої, на телебаченні, радіомовленні, в Інтернет-журналі. Спеціалізувалась на економічній журналістиці — писала огляди ринку. Також займалась маркетингом і отримала додаткову освіту. На момент окупації Криму працювала в рекламному агентстві в Сімферополі.

Після окупації Криму розпочала активну діяльність з пошуку зниклого 3 березня 2014 року сусіда Решата Аметова — давала інтерв’ю міжнародним медіа про його зникнення, писала дописи у соцмережах, розклеювала на вулиці портрети зниклого, робила сюжети на каналі ATR.

Після початку воєнних дій на сході України займалась волонтерством на підтримку українських військових, шукала ліки серед діаспори у США, організовували аукціони для підтримки біженців з Криму й родин Небесної сотні  та продовжувала висвітлювати ситуацію на півострові на своїй сторінці у Facebook.

Побоюючись переслідувань з боку окупаційної влади, в січні 2016 року Леране Хайбуллаєва виїхала у півострова, оселилась в Ірпені разом із сім’єю, невдовзі після переїзду відкрила чебуречну «Толу чіберек», а через 7 місяців, у 2017 році — кав’ярню «Кримський дворик» в Ірпені. Кафе стало центром інформації для переселенців з Криму, у ньому двічі на рік проводилися заходи про Крим. Заклад діяв до початку ковіду. Після закриття закладу працювала у відділі маркетингу в Університеті державної фіскальної служби України. У 2021 році обіймала посаду начальника відділу маркетингу та перспективних технологій університету.

Під час ковіду Леране створила сторінку у соцмережах «Музей кримських спогадів», де публікувала статті та новини про Крим.

На Всеукраїнському конкурсі на кращий проект соціального підприємництва проєкт «Майстерклас з кримськотатарської кухні» посів ІІІ місце.

У 2020 році разом із іншою слухачкою «Бізнес-школи для жінок-ВПО» запустила інтернет-платформу «Nashi» для просування товарів і послуг підприємців та майстрів-переселенців з Криму і Донбасу на ринку України.

Навесні 2022 року Леране з сином переїхала до Львова, де займалася волонтерством і збирала кошти на авто для ЗСУ. Відкрила у Львові МАФ із кримськотатарською вуличною їжею, який працював з вересня до грудня 2022 року.

У вересні 2023 року Леране отримала грант від «Банку Львів» і відкрила кав’ярню «Кримський дворик» у центрі міста. Це єдине халяль-кафе у Львові, відкрите носіями кримськотатарської культури. У закладі зібрано багато речей (світлин, журналів, книг, посуду), подарованих кримськими татарами, завдяки яким відвідувачі можуть ознайомитися з кримськотатарською культурою та історією. Своєю місією Леране бачить збереження культури, мови, традицій свого народу.

Джерело фото: https://www.stolyk.com.ua/lerane-12strav/