РЕЗОЛЮЦІЯ ФОРУМУ

21 серпня 2024 року в актовій залі головного корпусу Національного університету «Львівська політехніка» розпочав свою роботу Третій світовий форум українознавчих суботніх і недільних шкіл. Головним організатором заходу став Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка», а його співорганізаторами – Світовий Конґрес Українців (СКУ), Світова Федерація Українських Жіночих Організацій (СФУЖО), Європейський Конґрес Українців (ЕКУ) та Світова Координаційна Виховно-Освітня Рада (СКВОР). Цільова авдиторія – освітяни з України та поза нею, практики і науковці, представники влади й українських культурних центрів за кордоном, громадські діячі, – усі, для кого питання української освіти за кордоном є важливим.

Форум є комунікаційною платформою, покликаною знайти відповіді на виклики, що постали перед українською освітянською спільнотою за кордоном у зв’язку з повномасштабною війною та масовою еміграцією українців.

Цьогоріч форум присвячено пам’яті видатних діячів українського руху за кордоном Анни Кісіль та Стефана Романіва, сенсом життя і невтомної праці яких була Україна.

Незважаючи на складні умови геноцидної війни, яку вже третій рік поспіль веде росія, посягаючи на суверенітет і незалежність України, цьогоріч учасниками заходу стали понад 200 осіб із 27 країн світу.

За християнською традицією благословення для учасників форуму вділив студентський капелан о. Ігор Хомічак.

Із привітанням до представницького зібрання звернувся в.о. ректора Львівської політехніки, професор Юрій Бобало, який зазначив: «в основу сьогоднішнього заходу закладено фундаментальне послання – “В освіті сила України”… Сьогодні, коли наша держава зазнає щоденних атак від російських загарбників, освіта молодого покоління – це наша зброя. Український вчитель сьогодні і в Україні, і за кордоном (а нашою авдиторією є саме українські освітяни з 27 країн) – це не лише педагог, який навчає свого предмету, а й постать, яка формує учня як патріота своєї Батьківщини».

Слід додати, що саме Львівська політехніка, яка впродовж років була осердям розвитку співпраці держави Україна та діаспори, чи не найбільше доклалася до проведення заходу, мобілізувавши справжню команду професіоналів.

У своєму вступному слові директорка МІОКу Ірина Ключковська, оголосивши результати двох попередніх форумів (зокрема йшлося про створення та функціонування «Українського освітнього всесвіту» – бази даних і комунікаційної платформи для українських педагогів за кордоном), окреслила коло питань, які виносяться на обговорення: як не втратити? як вберегти? як повернути наших людей? як навчити та виховати Українця далеко від Батьківщини? як просувати наш український інтерес, українську мову за кордоном?

Оскільки на сьогодні немає важливішого завдання для українця, ніж підтримка нашої армії та праця на Перемогу, перед початком роботи форуму до слова було запрошено Андрія Салюка, координатора волонтерської ініціативи «Львівський лицар», який закликав підтримати донатами українське військо, наголосивши, що саме наші вояки сьогодні і є основними захисниками культурної спадщини та мови. Він також закликав присутніх зібрати кошти на зарядні станції, які нині так необхідні на фронті.

Концептуальну доповідь на форумі виголосила Любов Любчик, спеціальна гостя події, Голова Світової Координаційної Виховно-Освітньої Ради Світового Конґресу Українців, яка закцентувала на тому, що суботні й недільні школи є золотим фондом української діаспори, основним чинником збереження української свідомості та тими осередками, які формують українську спільноту в еміграції. Промовиця наголосила, що держава має бути зацікавлена у формуванні української ідентичності у тих, хто зараз перебуває поза межами материкової України, оскільки сьогодні в суботніх та недільних школах за кордоном виховуються ті, хто в майбутньому докладеться до відродження своєї Батьківщини. Вона закликала педагогів прищеплювати своїм вихованцям любов до рідної землі і жити за принципом: «Не питай, що Україна зробила для тебе – а що ти зробив для України».

Важливим етапом у роботі форуму була VIII Міжнародна конференція «Українська мова у світі», покликана окреслити шляхи, якими слід рухатися у мовному питанні.

Ключовими промовцями панельної дискусії «Українська мова у світі: візія» виступили: Алім Алієв – заступник генерального директора Українського інституту, засновник літературного проєкту «Кримський інжир», журналіст (Київ, Україна); Оксана Винницька-Юсипович – Почесна консулка Канади в України (Львів, Україна); Тарас Кремінь – Уповноважений із захисту державної мови, доцент, доктор філософії (Київ, Україна); Міхаель Мозер – професор мовознавства Інституту славістики Віденського університету, президент Міжнародної асоціації україністів, доктор філологічних наук (Відень, Австрія); Ірина Ключковська – почесна професорка НУ «Львівська політехніка», заслужена працівниця освіти України, директорка МІОКу. Це знакові особистості, добре відомі не лише в Україні, але й далеко за її межами.

Своєрідним вступом до панельної дискусії був виступ Оксани Юринець, докторки економічних наук, професорки Національного університету «Львівська політехніка», народної депутатки України VIII скликання, голови української делегації у Парламентській асамблеї НАТО. Доповідачка окреслила шлях, який пройшла спільно з МІОКом, вперше актуалізувавши питання української мови як іноземної на найвищому державному рівні. Саме у Верховній Раді України відбулися Комітетські та Парламентські слухання з ініціативи МІОКу, які підтримала Оксана Юринець, що стало своєрідним пусковим механізмом для розробки нормативно-правової бази з цього питання в подальші роки.

Панельну дискусію модерувала Оксана Трумко – канд. філол. н., наукова співробітниця МІОКу.

Тарас Кремінь зазначив, що своїми основними завданнями він вважає створення умов для використання державної мови на території всієї України; підтримку інтересу до вивчення української мови та історії рідної країни; забезпечення доступу до послуг державною мовою. Він наголосив на важливості захисту державної мови на етапі євроінтеграції, адже наближення України до членства у ЄС водночас наближає українську мову до статусу 25-ї мови Європейського Союзу.

Оксана Винницька-Юсипович акцентувала на актуальності сформульованих на форумі запитань, таких як: де живе сьогодні українська мова у світі; якими є сучасні реалії; які наслідки матиме для державної мови майбутнє членство України в ЄС; який вплив матиме наявність подвійного чи множинного громадянства на українців, що мешкають за кордонами материкової України. Вона підкреслила, що володіння державною мовою за будь-яких обставин громадянства є обов’язковим. У своєму виступі доповідачка зупинилася на проблемі викладання української мови у суботніх та недільних школах, які поповнилися новими учнями із 4-5 млн українських дітей-втікачів від війни. Для мотивації відвідування доповняльних шкіл має бути створена гнучка система оцінювання та кредитів, наголосила Оксана Винницька-Юсипович.

Алім Алієв як представник кримськотатарського корінного народу України говорив про роль рідної мови як важливого фактору збереження національної ідентичності, що набуло особливого значення після окупації Криму і розсіяння кримських татар у світі. Кримськотатарська мова входить до переліку загрожених мов. Алім Алієв наголосив також на важливості системного підходу до вивчення української мови, зокрема до напрацювання інтерактивної карти та розробки ґрантових програм із підтримки проєктів з викладання української мови. Він підкреслив, що зараз Україна воює не лише за територію, але й за свою ідентичність, а мова якраз і є маркером нашої тотожності.

Міхаель Мозер зазначив, що статистичні дані свідчать про зміцнення української ідентичності в Україні в умовах війни, а це водночас посилює і позиції української мови. Зокрема, він констатував зростання зацікавленості українською мовою в Австрії та Німеччині. Пан професор наголосив на необхідності тіснішого зв’язку України зі західним світом, зокрема в контексті вступу України до ЄС, щоб надалі українська мова ставала світовою.

Ірина Ключковська наголосила, що для питання української мови у світі проведення таких форумів є творенням «солідарного кола», яке повинно збільшуватися і розширюватися та включати тих, хто приймає рішення, тих, хто продукує законодавчі ініціативи, академічну спільноту як генератора і виконавця ідей, громадянське суспільство в Україні і поза нею. Для цього потрібна і розробка стратегії, і вміння комунікувати із закордонними партнерами, і фінансова база, що дозволить розцінювати цей напрям не як другосортний із фінансуванням за залишковим принципом, а як важливий напрям зовнішньополітичної діяльності. Політика у цій площині повинна набути наступального характеру.

На дискусії було порушено також питання деколонізації українських студій, інтеграції української мови в освітній процес середньої і вищої школи, необхідності мережування закладів українського інституту за кордоном, сертифікації української мови як іноземної та багато інших.

Цікавою подією була презентація книги «Українська мова. Подорож із Бад-Емса до Страсбурга» Орисі Демської, спеціальної гості конференції, голови Національної комісії зі стандартів державної мови (2020-2022), професорки Національної академії Служби безпеки України. Ця книга, на думку організаторів, вкрай важлива для українських суботніх і недільних шкіл як історія незнищеності українського духу, перемоги України над злом.

Після дискусій та обговорень учасники форуму зробили на згадку спільне фото у вишиванках.

Із метою інтерактивного залучення всіх учасників Третього світового форуму українознавчих суботніх і недільних шкіл було організовано три круглі столи у рамках VIII Міжнародної конференції «Українська мова у світі».

Учасники круглого столу «Викладання української мови як іноземної у вищій школі» обговорили такі важливі проблеми:

1. Який формат навчання запроваджено зараз у ваших навчальних закладах щодо студентів-іноземців? Скільки їх залишилося після повномасштабного вторгнення? Яким чином ви їх втримуєте та чи вдається залучити нових до навчання  у вашому виші?

2. Які нові методики використовуєте для онлайн-, офлайн- чи змішаного навчання? Чи використовуєте вже відомі підручники, чи застосовуєте власні напрацювання? Як поєднуєте під час одного заняття всі види мовленнєвої діяльності, як долаєте мовний бар’єр, як поєднуєте культурні відмінності та мотивуєте студентів?

3. Які види оцінювання студентів є ефективними у вашій роботі: підтримання постійного зворотного зв’язку (формувальне) чи досягнення певного рівня (підсумкове)?

Модераторка круглого столу Галина Бойко, молодша наукова співробітниця МІОКу НУ «Львівська політехніка», зазначила: «Викладання української мови як іноземної у вищій школі є важливим компонентом міжнародної освіти, особливо з огляду на зростаючий інтерес до України з боку іноземних студентів. Українська мова як іноземна у вищій  школі має великий потенціал, зокрема в контексті інтернаціоналізації української освіти. Важливо, щоб цей процес супроводжувався підтримкою іноземних студентів на всіх етапах їхнього навчання».

До обговорення активно долучилися усі учасники конференції. Особливо  змістовно виступила Ірина Збир, доцентка кафедри українського прикладного мовознавства ЛНУ ім. Івана Франка, яка поділилася досвідом роботи університету та кафедри з навчальними інституціями багатьох країн світу. Доповнили обговорення і запросили до співпраці усіх учасників круглого столу Світлана Дерба, завідувачка кафедри української філології для іноземних громадян КНУ ім. Тараса Шевченка, та Олександра Касьянова, асистентка  кафедри української філології для іноземних громадян КНУ ім. Тараса Шевченка. Своїм досвідом роботи та викликами поділилися викладачі з різних країн світу, а саме: Тетяна Фецан (Туреччина), Руслана Бойчук (Італія), Наталія Гольонко (Португалія), Марія Забіяка (Італія) та ін.

На завершення Оксана Трумко, наукова співробітниця МІОКу НУ «Львівська політехніка», зазначила: «Всі питання конференції є ключовими для ефективного викладання української мови як іноземної у вищій школі і сприяють успішній інтеграції іноземних студентів в українське академічне середовище» та розповіла про Міжнародну школу україністики «Крок до України», яку щорічно проводить МІОК.

Найбільше зацікавлення серед освітян форуму викликав круглий стіл «Викладання українознавчих дисциплін у школах зарубіжжя», який модерувала Оксана Горда, кандидатка філологічних наук, старша наукова співробітниця МІОКу. Під час нього керівники та вчителі суботніх і недільних українознавчих шкіл за кордоном з понад 27 країн світу презентували свій досвід та поділилися проблемами, які виникають у процесі навчання. Жваве обговорення викликали питання методики викладання предметів українознавчого циклу, розробки та вдосконалення освітніх матеріалів для класів із дітьми різних вікових груп та з різними рівнями володіння українською мовою, акредитації української мови як іноземної, співпраці з діаспорними громадськими організаціями та захисту прав дітей, які вимушено виїхали з України.

Круглий стіл «Сфери функціонування української мови у світі» модерував Назар Данчишин, канд. філол. н., науковий співробітник МІОКу. Порушене питання викликало жвавий інтерес у присутніх освітян. Так, опираючись на статистику Українського інституту, згідно з якою, станом на 2022 рік у світі функціонував 91 осередок суто українських студій та 73 осередки регіональних студій із вивчення України, учасники розмови відзначили збільшення попиту на знання про нашу державу та ріст кількості україністичних закладів за кордоном.

Серед викликів, які виникають водночас із окресленими позитивними тенденціями, йшлося про потребу якісного поповнення педагогічного складу, а також про неприйнятність російськомовності, що побутує серед певної частини вимушених мігрантів, особливо зі східних і південних теренів України. Одним із пріоритетних завдань українських громад зарубіжжя, на думку більшості диспутантів, є домогтися впровадження української мови як другої іноземної в освітні системи західних держав. Оригінальне бачення розв’язку згаданих проблем запропонували, зокрема, Тетяна Вітвіцька, заступниця директора Української школи Пречистої Діви Марії (Лондон, Велика Британія), Оксана Джус, д. пед. н., завідувачка катедри логопедії та інноваційних технологій в інклюзії Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника (Івано-Франківськ), Світлана Ковтюх, канд. філол. н., проф. катедри української філології та журналістики Центральноукраїнського державного університету ім. Володимира Винниченка (Кропивницький), Роксолана Рахлецька, директорка Української суботньої школи «Сонце в долонях», заступниця голови Українського товариства (Франкфурт-на-Майні, Німеччина) та ін.

Офіційне відкриття форуму

Перший день роботи завершився церемонією офіційного відкриття форуму. Урочистість відбувалася в супроводі Академічного камерного оркестру «Віртуози Львова» під керівництвом його засновника, незмінного художнього керівника і продюсера, заслуженого діяча мистецтв України, народного артиста України Сергія Бурка.  Своїм співом учасників форуму чарувала Софія Соловій – українська оперна та камерна співачка-сопрано, лавреат багатьох міжнародних конкурсів.

Присутні були глибоко зворушені благословенням від Митрополита Львівського Владики Ігоря Возьняка (УГКЦ). У своєму пастирському слові він відзначив подвижницьку працю українських педагогів, які у найвіддаленіших куточках світу передають юному поколінню не лише знання, а й любов до Батьківщини, самовідданим служінням зберігаючи українську ідентичність кожної дитини.

Із привітанням до учасників високоповажного зібрання звернувся Юрій Бобало, професор, в.о. ректора Львівської політехніки, який наголосив на важливості плекання й утвердження рідної мови задля збереження української ідентичності. У цьому контексті він відзначив роль МІОКу у зміцненні співпраці між Україною та діаспорою у сфері освіти й культури, поширенні знань про світове українство та створенні інноваційного продукту для вивчення й популяризації української мови у світі.

Павло Ґрод, Президент Світового Конґресу Українців, привітав учасників форуму, наголосивши на важливості поєднання зусиль педагогів, Церкви та мистецьких кіл для патріотичного виховання молоді.

Із великою зацікавленістю авдиторія слухала Андрія Шевченка – голову місії Світового Конґресу Українців в Україні, Надзвичайного і Повноважного Посла України в Канаді (2015–2021 рр.), який зауважив, що стіни Львівської політехніки свого часу бачили Нобелівських лавреатів, а сама Львівщина є регіоном, у якому освіта завжди була у пріоритеті. Він подякував педагогічній спільноті за її самовіддану працю зі збереження української ідентичності серед наших співвітчизників, що опинилися за межами України, і порівняв роль учителів із сонцем в Українському Всесвіті.

Зі словами привітання перед шановною авдиторією виступив Тарас Кремінь, Уповноважений із захисту державної мови. Він підкреслив, що мова є категорією безпеки й оборони, і ми вже перейшли від лагідної українізації до наступальної; водночас ще слід провести величезну ресурсозатратну роботу, в якій бажаною є більша присутність Міністерства освіти і науки України. Промовець закликав усю педагогічну спільноту спиратися на безцінний досвід МІОКу, щоб голос України почули на всіх континентах.

Від Львівської міської ради з вітальним словом виступив Андрій Москаленко, заступник Львівського міського голови. Він зауважив, що найчастіше того дня у залі звучало слово «ідентичність», і це не дивно, оскільки саме за неї зараз іде війна. Львівська міська рада зі свого боку, трансформувавши міську топоніміку і перейменувавши її на честь українських діячів, які боролися за державну незалежність, зробила свій внесок в утвердження української тотожності. Посадовець подякував колективу МІОКу в особі його директорки Ірини Ключковської за самовіддану працю з утвердження української ідентичності.

У своєму вітальному слові Олег Паска, директор департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації, розповів про здобутки створеної української дистанційної школи, покликаної навчати дітей з окупованих територій і за кордоном. Він підкреслив, що школа має навчити дітей любити рідну землю, щоб вони відчували свою приналежність до неї, де б вони не перебували.

Ірина Гаврилюк, директорка департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації привітала учасників форуму із цією знаковою для освітян подією і зазначила, що українця у світі вирізняє освіта й культура – невід’ємні складові української тотожності.

Уляна Плавущак-Підзамецька, докторка педагогіки, наукова співробітниця Технологічного університету Онтаріо підкреслила, що ще ніколи в нашій новітній історії зустріч тих, хто виховує майбутнє української нації, не була такою актуальною. Вона відзначила як особливо доречну присвяту цьогорічного форуму світлій пам’яті великих патріотів Анни Кісіль та Стефана Романіва, які пішли від нас, але залишили по собі віру і любов до України. Промовиця підкреслила, що зі створенням «Стандарту вивчення української мови як іноземної» український вчитель стає важливим, як ніколи, в усіх країнах, де опинилася наша молодь, тож вивчення рідної мови стало всеукраїнським освітнім фронтом. Шановна гостя висловила також глибоку вдячність українським воїнам, представникам територіальної оборони і всім, хто боронить українську незалежність у цей драматичний час.

Спеціальна гостя форуму Любов Любчик, голова Світової Координаційної Виховно-Освітньої Ради Світового Конґресу Українців, відзначила як великий здобуток організацію МІОКом форуму у такий складний для України час. Вона наголосила, що ідентичність – це те, що робить нас українцями, а голос учителя є мотивуючим, міцним та об’єднавчим задля поступу української освіти. Промовиця назвала збільшення кількості українознавчих шкіл та української мови у світі основною стратегією СФУЖО. На завершення Любов Любчик процитувала українського історика, громадського діяча, воїна Олександра Алфьорова, який наголошував: «Ми не нещасні жертви московії. Ми ведемо битву, у якій або Перемога – або смерть. Тож нехай Перемога буде наша, а смерть – путінської росії!»

Урочистість стала прекрасною нагодою подякувати людям, які давно і системно співпрацюють із МІОКом, і завдяки підтримці яких відбувся Третій світовий форум українознавчих суботніх і недільних шкіл.

Директорка МІОКу Ірина Ключковська вручила відзнаки Надії Любомудровій, завідувачці відділу навчання та розвитку персоналу Національного університету «Львівська політехніка», заступниці голови Товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка НУ «Львівська політехніка»; Ірині Плахтій, голові правління благодійного фонду «Із янголом на плечі»; Надії Труш, театральній діячці, заслуженому працівникові культури України; Олегові Пасці, директорові департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації; Ірині Гаврилюк, директорці департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації; Андрієві Закалюку, начальникові управління освіти департаменту розвитку Львівської міської ради; Уляні Плавущак-Підзамецькій, докторці педагогіки, науковій співробітниці Технологічного університету Онтаріо (Канада); Любові Любчик, голові Світової Координаційної Виховно-Освітньої Ради Світового Конґресу Українців (Франція); Сергієві Бурку, художньому керівникові і продюсеру академічного камерного оркестру «Віртуози Львова», заслуженому діячеві мистецтв України, народному артистові України, та академічному камерному оркестрові «Віртуози Львова».

Довідково:

Академічний камерний оркестр «Віртуози Львова»

Створений у 1994 році, Камерний оркестр «Віртуози Львова» за короткий час став одним із найелітарніших колективів України, що успішно здійснює культурно-просвітницьку місію і є справжньою «візитівкою» старовинного Львова та його багатої культурної традиції.

За час свого існування оркестр із великим успіхом виступав не лише у всіх куточках України, а й достойно представляв нашу державу у престижних концертних залах багатьох країн світу. Географія гастролей оркестру досягнула Південної та Центральної Америки. Засновником, незмінним художнім керівником і продюсером оркестру є Сергій Бурко – заслужений діяч мистецтв України, народний артист України, відомий у нашій країні та за її межами музичний діяч та організатор багатьох мистецьких проєктів. Концертмейстер, керівник – заслужений артист України Володимир Дуда, музикант із великим досвідом, чудовий інтерпретатор сучасної та класичної музики, учасник багатьох європейських оркестрів та фестивалів. Музичний консультант оркестру – видатний диригент, народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, професор Юрій Луців. Оркестр став ініціатором багатьох мистецьких проєктів, низки українсько-польських, українсько-німецьких, українсько-італійських акцій і доброчинних концертів. Оркестр часто виступає з солістами (співаками, інструменталістами), диригентами та композиторами з різних країн).

Другий день Форуму розпочався із виступу Андрія Сташківа, заступника Міністра освіти і науки України.

Освіта у час війни – це передовсім подолання ключових викликів, пов’язаних із безпекою та забезпеченням можливостей дітям як в Україні так і поза її межами навчатися в українських школах.

В окремому фокусі міністерства – українські вчителі за кордоном, зокрема налагодження ефективної роботи педагогів, які виїхали з України через воєнні дії, залучення їх до освітнього процесу в суботніх і недільних школах або роботи українських класів у закордонних освітніх установах.

За словами Андрія Сташківа, «ворог прицільно б’є по освіті та нашому майбутньому», руйнуючи школи та університети. Нашою відповіддю на складні виклики є гнучкість та пошук нових інструментів для забезпечення української освіти дітям незалежно від країни їхнього перебування. І, звісно, підтримка та розбудова фундаменту українського шкільництва за кордоном – суботніх і недільних шкіл, які у кризових умовах чи не єдині зуміли забезпечити дітям очне навчання українською мовою.

За словами заступника міністра МОН продовжує надавати можливість українським дітям навчатися в українських школах, використовуючи різні формати навчання (дистанційні класи, сімейне навчання, екстернат), а також активно комунікує питання розвитку українського шкільництва з урядами європейських держав.

Ключовою новацією у цьому контексті є введення Українського компоненту – скороченої програми для українських учнів за кордоном, що включають вивчення української мови, літератури, історії України та географії.

Андрій Сташків висловив подяку МІОКу та Львівській політехніці, а також усім співорганізаторам та партнерам Форуму за організацію важливої масштабної події.

Уляна Плавущак-Підзамецька, докторка педагогіки, наукова співробітниця Технологічного університету Онтаріо розповіла про важливість проведення конференцій і конгресів, висвітлила проблеми, які стоять сьогодні перед українською школою у світі, поділилася власним зібранням цифрових навчальних ресурсів, які усі педагоги можуть використати у своїй роботі.

У зв’язку із чималим інтересом до діяльності МІОКу в освітній галузі на форумі відбулася презентація актуальних проєктів МІОКу, яку провів науковий співробітник Назар Данчишин, канд. філол. н. У своєму виступі міоківець узагальнив багатолітній досвід колег, зокрема у викладанні української мови як іноземної (як-от у межах освітньої платформи «Крок до України» та однойменної щорічної Міжнародної школи україністики), реалізації комунікаційних майданчиків, зокрема цифрових, для українського вчителя закордоння (міжнародна науково-практична конференція «Українська мова у світі» що два роки, світові форуми вчителів українознавчих суботніх і недільних шкіл, портал «Український освітній всесвіт» тощо), участі у розробленні нещодавно затверджених «Стандартизованих вимог до рівнів володіння українською мовою як іноземною (А1–С2)» (Галина Бойко), а також підручникотворенні.

У контексті навчальних видань ішлося, з-поміж іншого, про різнорівневі підручники з УМІ «Крок-1» (А1-А2), «Крок-2» (В1), «Абетка: мої друзі» (А1), посібники з УМІ «Мандрівка Україною» (В2), «Автостопом по Україні» (С1), «Ключ до України: міста і люди» (В2-С1), «Образки з Лесиного життя» (В1-В2, до 200-ліття Лесі Українки), «Спіймай Сковороду» (В2, до 300-ліття Григорія Сковороди). Крім того, філолог ознайомив залу із майбутніми виданнями, праця над якими наближається до фіналу – «Мистецькі прогулянки з МІОКом» (В2-С1), «Ключ до України: Велич малих міст» (В1-В2), «Ключ» (А1-А2).

Доповідач не оминув увагою й роботу україністів МІОКу в межах розмовного клубу «Говорімо українською», два сезони якого у 2022 році Інститут провів для охочих перейти з російської на державну мову. Станом на зараз авторський колектив, долучений до викладання в розмовному клубі, створює однойменний навчальний посібник.

Опісля відбулася презентація циклу історичних фільмів Євгена Дзюби (м. Сватове, Луганщина) «УПА очима східняка». Від імені автора виступив його колега Петро Шимків, голова Тернопільського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта», ветеран російсько-української війни. Проєкт налічує десятки фільмів та інтерв’ю про героїв національно-визвольної боротьби 1940-50-х рр., зокрема Романа Шухевича, Мирослава Симчича, Василя Процюка, Миколу Арсенича, Ніла Хасевича та інших. Учасники події отримали інформаційні буклети про цю просвітницьку ініціативу.

Після виступів учасники форуму зробили на згадку спільне фото у футболках з айдентикою події.

Лабораторія творчих ідей розпочала свою роботу 22 серпня. Протягом двох днів освітяни ділилися найкращими педагогічними практиками у сфері викладання українознавчих дисциплін для дітей суботніх і недільних шкіл за кордоном. Окрім цього, цьогорічна Лабораторія творчих ідей чи не вперше стала синергією вчителів з-за кордону та України, платформою для обміну досвідом між педагогами українських суботніх і недільних шкіл із різних країн світу та вчителями з України. Всіх об’єднала спільна мета – розповісти або довідатися, як можна викладати предмети українознавчого циклу, які цікавинки можна використати на уроках, як організувати позашкільну роботу чи як мотивувати дітей до навчання тощо. Говорили і про нові типи шкіл, та те, як вони відповідають на нові виклики.

Артур Пройдаков, учитель української мови та літератури, переможець національної премії Global Teacher Prize Ukraine у 2021 (Київ), розповів освітянам про сучасний урок української мови: як зробити правила з української мови ближчими до учня. За словами пана Пройдакова, потрібно зацікавити, показати, чому важливо знати мовні норми, відкрити їхню роль у повсякденному житті. Мотивація вчителя, енергетика та азарт – це головні інструменти для інтерактивності на уроці.

Роксолана Рахлецька, директорка Української суботньої школи «Сонце в долонях» (Франкфурт-на-Майні, Німеччина), у доповіді «Впровадження української мови як другої іноземної у школах землі Гессен. Виклики та перспективи» поінформувала про те, яких великих зусиль потрібно було докласти, щоб унімецьких школах почали вивчати українську мову як другу іноземну. Цей пілотний проєкт стартує цьогоріч. Цей майстер-клас викликав велике зацікавлення в авдиторії, адже можливість вивчати українську мову у школі, отримувати оцінку – це ефективний засіб протидії асиміляції українських дітей за кордоном. Також це створить конкуренцію російській мові, яку обирали українські діти, щоб підвищити свій рейтинг.

Олександра Приставська, директорка Центру професійного розвитку педагогічних працівників м. Львова, виступила з презентацією «Національно-патріотичне виховання: відчути чи “почути”, хто ти (інтегровані активності в освітньому процесі Львова)». Для усіх педагогів це був надзвичайно цінний матеріал, оскільки національно-патріотичному вихованню маленьких українців за кордоном присвячено значну увагу.

Лідія Фісунова, експертка освіти та тренерка освітнього центру МрійДій, консультантка з трансформаційних освітніх проєктів, методистка та коуч (Львів), розмірковувала разом з освітянами над тим, бути чи не бути україномовним школам. Експертка зазначила: «Будь-яка міжкультурна взаємодія так чи так становить виклик суспільству, у якому вона відбувається. Важливо втримати потрібний баланс… Усі, хто беруть участь у процесі акультурації, мають усвідомлювати сенс у навчанні новому, прогресувати в синтезі поєднання двох різних культур, насолоджуватися перебуванням і зменшувати соціальне тертя, яке може виникнути через культурні відмінності» та поділилася досвідом роботи у білінгвальних школах країн Балтії.

Про роботу зі старшокласниками, інтерактивні методи викладання та  способи мотивації був майстер-клас від Тетяни Співаковської, к. екон. н., доцентки, заступниці директора Української школи в ОАЕ «Софія», головної редакторки «Емірати Сьогодні» (Аджман, ОАЕ). Пані Співаковська розповіла, що у роботі використовує різні кейси, зокрема напрацювання учасників Міжнародного конкурсу проєктів «Бренд Україна: творимо разом», якийдля української молоді за кордоном з метою пошуку найкращих ідеї для формування й просування бренду Україна провели МІОК та Українська школа в ОАЕ «Софія» у 2020 році.

Катерина Явна,  Вікторія Шиманська та Тетяна Вітвіцька – педагогині, психологині та консультантки зі Школи Пречистої Діви Марії (Лондон, Велика Британія), виступили з презентацією «Комплексна педагогічно-психологічна підтримка українських дітей в рамках роботи суботніх шкіл St Mary’s Ukrainian School у Великобританії». Вони розповіли, з якими викликами зустрілися, коли прийняли до своєї школи дітей, які покинули Україну після початку повномасштабного вторгнення, як вони допомагали подолати їхні страхи і налагоджували співпрацю у колективі. Варто зазначити, що у Великій Британії Школа Пречистої Діви Марії має велику мережу. Їх є 14. Питання, пов’язані з відчуттями, переживаннями учнів активно моніторять, з ними працюють кваліфіковані педагоги.

Ще один виклик для суботніх і недільних шкіл – це якісне навчально-методичне забезпечення. Тож відповідь на запитання, як можна створювати підручники і посібники, робочі зошити, безпосередньо працюючи у класі, дала  Марія Савдик, голова іспитової комісії Спілки українських вчителів у Великій Британії, директорка Школи українознавства ім. Т. Шевченка м. Манчестер (2006-2022) (Манчестер, Велика Британія), презентувавши свій доробок.

23 серпня Лабораторію творчих ідей відкрила Ольга Білодід, директорка ТОВ Центр освіти «Оптіма» (Київ). Розповідаючи про діяльність школи «Оптіма», пані Білодід розкрила роль дистанційної освіти у зміцненні національної ідентичності українських дітей за кордоном.

Про те, як працює онлайн-школа за кордоном – ще одна форма організації освітнього процесу, запит на яку зріс після 24 лютого 2022 року, як взаємодіяти з українськими загальноосвітніми школами, які цікаві проєкти можна реалізувати, розповіла Ганна Трішичева, директорка з розвитку онлайн-школи SchoolToGo (Братислава, Словаччина).

Ольга Гісь, к. фіз.-мат. н., стратегічна директорка Школи вільних та небайдужих, вчителька вищої категорії, авторка підручників із математики та мислення, та Наталя Мицько, керівниця методичного центру Школи вільних та небайдужих (Львів) презентували інтерактивну платформу «Читач» для учнів 1-7 класів (український освітянський стартап, створений для мотивації дітей читати та думати). Презентаторки познайомили вчителів із героями платформи, які супроводжуватимуть учнів у процесі читання, та розповіли про цікаві завдання, які є на платформі тощо.

Ярина Біла, комунікаційна директорка студії онлайн-освіти EdEra, експертка з освітніх комунікацій, та Ілля Філіпов, СEO студії онлайн-освіти EdEra (Київ, Україна), презентували новітні продукти, над якими вони зараз працюють. Зокрема, і ґейміфікований застосунок для дітей та підлітків, що допоможе дослідити історію та культурну ідентичність України в ігровій формі.

Також усі учасники переглянули фільм від Української школи «Нове Джерело» (Барселона, Іспанія).

На форумі 22 серпня було проведено шість Світових кафе. Важливими питаннями, винесеними на обговорення, були: 1. Творення та збереження українського середовища. Взаємодія «вчитель – батьки – діти». Як втримати дітей в українській школі за кордоном? Як залучати батьків до життя школи? Ваші рекомендації. 2. Робота у класах із дітьми з різними рівнями володіння української мови (діаспора та вимушені мігранти – україномовні та російськомовні). Що ви рекомендуєте? 3. Що робити, щоб українська мова як іноземна стала навчальним предметом у школах за кордоном?

Усі учасники працювали в невеликих групах, багато дискували та сформували пропозиції до дорожньої карти.

Отож, для формування українського середовища за кордоном вчителі запропонували: створити батьківські комітети, організувати цікаві гуртки за інтересами дітей і батьків, створити комітети самоврядування для старшокласників, надати для мотивації у навчанні сертифікати, атестати, дипломи, посвідчення для подальшого їх використання у майбутній освіті, професії, організувати спільні поїздки та екскурсії, проводити цікаві конкурси між учасниками українознавчих шкіл за кордоном й України за підтримки уряду України та фінансування тощо. Для роботи у класах із дітьми з різними рівнями володіння українською мовою освітяни рекомендують залучити помічника вчителя, розділити дітей на групи (за рівнем володіння мовою), напрацювати різноманітний навчальний матеріал для домашньої та самостійної роботи, окреслити чіткі рамки спілкування лише українською мовою у школі та за її межами тощо. А щоб українська мова як іноземна стала навчальним предметом у школах за кордоном, вчителі пропонують налагодити тісну співпрацю з місцевою владою та Міністерством освіти країни перебування, українськими громадами, організаціями та посольствами, об’єднатися українознавчим суботнім і недільним школам, підготувати програми та дати запит на створення навчальних матеріалів з УМІ до наукових інституцій, залучити також церковні громади – творити синергію зусиль.

23 серпня було прийнято Ухвалу і відбулося закриття Форуму. З текстом ухвали можна ознайомитися за покликанням. На закритті форуму виступили Ірина Ключковська та Любов Любчик. Вони подякували освітянам за велику справу, яку вони роблять для України та української спільноти за кордоном.

22 серпня учасники Третього світового форуму українознавчих суботніх і недільних шкіл вшанували пам’ять Героїв російсько-української війни на Марсовому полі.

«Ридав навзрид суворий Ангел смерті,
Важкий тягар на крилах мусів він нести –
Тіла бійців – завзятих, юних, впертих…
Серед оплавленого пластику й металу,
Під шквальним вихором ворожого вогню,
Щитом сталевим воїни стояли
Супроти псів ординських ведучи війну».

Рядками українського героя Юрія Руфа, який загинув від рук ворога і похований на Личаківському цвинтарі у Львові, розпочалося Вшанування пам’яті Героїв російсько-української війни на Марсовому полі. Ведучим заходу був поет Назар Данчишин, науковий співробітник МІОКу.

Учасники Третього світового форуму українознавчих суботніх і недільних шкіл із 27 країн світу хвилиною мовчання та заупокійною молитвою, яку провів отець Юрій Цюпка, капелан Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла, склали шану полеглим захисникам України.

Слова вдячності воїнам, які віддали своє життя в боротьбі за нашу державу, висловив Юрій Лукашевський, голова Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради. Освітянка і волонтерка Марія Туцька з Перемишля, українського міста на польській землі, наголосила на важливості збереження історичної пам’яті нашого народу та засвоєнні уроків минулого, щоб більше ніколи майбутнім поколінням не прийшлося приносити жертву за свободу і незалежність, як це сьогодні роблять наші найвідважніші воїни. Ірина Ключковська, директорка МІОКу, звернулася до матерів, дружин, дітей загиблих українських воїнів, які прийшли відвідати могили своїх рідних, словами запевнення, що ми ніколи не забудемо офіру їхньої родини, і склала їм низький уклін.

Учасники заходу поклали квіти і запалили лампадки на похованнях українських героїв під щемливу музику Народного духового оркестру «Політехнік» Народного дому «Просвіта» НУ «ЛП» (художній керівник – Ярослав Станько, соліст – Михайло Іващенко, директор Народного дому «Просвіта» Львівської політехніки – Степан Шалата).

Захід відбувся за підтримки Львівської міської ради.

Форум відбувся завдяки підтримці НУ «Львівська політехніка», Львівської обласної військової адміністрації, Львівської міської ради, Української каси «Дежарден», Української кредитової спілки (УКС), ТзОВ «ТК “Шувар”», готелю «Відень».

Фото Назара Рибака, Центр комунікацій Львівської політехніки