7 вересня 2011 року до Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка» завітала Ліна Татаршвілі, вчитель української мови та голова української жіночої громади у Грузії.

Педагогічна діяльність п. Татаршвілі пов’язана з кількома вищими навчальними закладами: Університет Іберія ім. Давида Гурамішвілі, Центр україністики Грузинського Технічного університету, курси з вивчення української мови в Культурно-інформаційному центрі у складі Посольства України у Грузії.

До візиту в Інститут Ліну Татаршвілі, перш за все, спонукало бажання обговорити з працівниками МІОКу актуальні питання української освіти закордоння та розповісти про українознавчу роботу у Грузії.

За словами п. Татаршвілі, робота у громадських організаціях Грузії проводиться добровільно, на ентузіазмі та патріотичних почуттях активістів. Незважаючи на соціальні та економічні труднощі, громадські організації намагаються надавати посильну допомогу українцям у задоволенні культурно-освітніх, інформаційних, соціальних потреб, а головне – у відродженні національних культурних традицій, звичаїв і збереженні рідної  мови.

У Грузії вивчають українську мову не тільки етнічні українці, а й молодь різних національностей. Зацікавленість у вивченні мови в грузинському суспільстві зростає, що зумовлено поширенням реалізації спільних проектів між двома країнами. Значна кількість студентів мають бажання  закінчувати магістратуру  і проходити стажування в Україні.

У Тбілісі та у Грузії в цілому є перспективи вивчення української мови на достатньому рівні для навчання в Україні. Це грузино-українська публічна школа №41 ім. М.Грушевського, Інститут україністики при Тбіліському державному університеті ім. І.Джавахішвілі, курси з вивчення української мови в Культурно-Інформаційному центрі у складі Посольства України в Грузії.

Крім цього, українська мова вивчається на Студії української мови при Центрі україністики та технічного перекладу в Грузинському технічному університеті, а також у суботніх та недільних школах не тільки у Тбілісі, але і в регіонах Грузії: Батумі, Поті, Кутаїсі, Сурамі та Руставі.

Ліна Татаршвілі висловила сподівання, що знову буде діяти програма Міністерства освіти і науки України про навчання у вищих навчальних закладах України громадян Грузії українського походження на бюджетній основі, яка  з цього року перестала діяти.

Гостя МІОКу також вважає, що потрібно створити необхідні умови для здобуття освіти не тільки в Україні, а й у вузах Грузії представниками численної грузинської діаспори, що проживає в Україні. Саме двосторонні освітні програми служать зміцненню і розвитку плідних економічних, політичних та культурних україно-грузинських  зв`язків. І саме ці майбутні фахівці, що здобули освіту, як у Грузії, так і в Україні є гарантом розвитку традиційно дружніх взаємин між двома країнами.

Для Ліни Татаршвілі як викладача української мови надзвичайно цікавим було ознайомлення із першою частиною навчального комплексу з української мови як іноземної «КРОК 1». Посібник з часу видання набув значної популярності та зацікавлення серед великої кількості освітніх закладів, просто студентів чи викладачів української мови як іноземної. Сподіваємось, у Грузії він допоможе у навчанні та викладацькій праці багатьом представникам українських громад, а також грузинам, які виявили бажання вивчати українську мову. Перший крок у цьому напрямку вже зроблено. Під час зустрічі Ірина Ключковська, директор МІОКу, подарувала посібник шановній гості з Грузії. А щоб українці закордоння мали змогу пізнавати діяльність українських організацій, які працюють для зміцнення співпраці між Україною та діаспорою, другим подарунком для п. Татаршвілі стала книга про МІОК 2005-2010. На згадку для Інституту  наша гостя залишила цінні матеріали про роботу, яку здійснюють українці Грузії: це мистецькі проекти, організація студії української мови, конкурси, серед яких конкурс читців поезії Тараса Шевченка, літературних вечорів, виставок, учнівської скайп-конференції «Стежками Лесі». Завершилась зустріч висловленням спільного бажання обох сторін продовжити спілкування при наступній нагоді: у Львові чи, може, у Тбілісі.

Ліна Татаршвілі про діяльність української громади Грузії

Українці, які проживають на території Грузії, не втратили зв`язків з історичною Батьківщиною, зберегли власну самобутність. В Грузії лунає українська пісня, чути Шевченкове та Лесине слово, всім там знайома українська вишивка.

Стародавній український літопис свідчить, що грузинський та український народи мали взаємозв`язки ще у X-XI століттях. Їх взаємна зацікавленість щодо зближення диктувалася, в першу чергу, релігійними та воєнно-політичними факторами.

Поява перших українців на території Грузії у другій половині XVIII ст. пов`язана зі скасуванням царицею Катериною II Запорізької Січі. Тоді значна кількість козаків була вимушена втікати на Південь, частина з них оселилася в Грузії.

На поч. XIX ст. Російська імперія ввела до свого складу Закавказзя, розташувавши чимало своїх військових частин у Грузії. Там служили й українці, які в результаті довгострокової служби втрачали зв`язки з рідними місцями і після звільнення деякі з них селилися поруч з військовими частинами на спеціально відведених земельних ділянках.

За переписом населення 1989 року в Грузії мешкало 52400 українців (1%від загальної населення Грузії), у Тбілісі – 16075 українців. За даними перепису 2002 року, в Грузії проживало 7039 українців, в Тбілісі – 3328 чол. Але ці дані потребують уточнення. Відповідно з даними керівників українських громад в Грузії проживає понад 20 тис. українців. Під час перепису багатьох з них реєстрували в графі «росіяни».

Розпад Радянського Союзу змусив багатьох українців-мешканців Грузії визначити свій власний вибір у подальшому житті. Частина з них виїхала на свою етнічну Батьківщину, а частина залишилася в Грузії. Цьому сприяли родинні зв`язки з корінним населенням.

Щоб визначитися в подальшому житті, залучитися до суспільних процесів і не втратити своєї національної самобутності, більшість представників українського населення Грузії вирішила об`єднатися і створити громадську організацію. Першою такою організацією стала Асоціація українців-мешканців Грузії, яка була створена 15 липня 1992 року. Головою правління став В.Чередніченко, згодом – О.Вергуленко, а з травня 1994 року очолює Асоціацію М.Борис.

Згодом кількість громадських організацій збільшилася.

Нині всі українські товариства беруть активну участь у політичному та громадському житті своєї придбаної Батьківщини – Грузії, яка завжди була привітною до всіх, хто з миром приходив на ії землю, давала притулок всім обездоленим. І в зв`язку з цим не можливо не висловити уклінну вдячність за тих врятованих українців, на долю яких випало страшне лихо – Голодомор 33 року. У листопаді 2008 року українці Грузії прийняли Невгасиму свічу пам`яті жертв Голодомору, що обійшла весь світ, де живуть українці, щоб, передавши ії в Україну, замкнути коло тих, хто береже пам`ять про цю трагедію.

Грузія, рішенням Парламенту 2006 року, визнала Голодомор 33-го актом геноциду українського народу.

Зараз в Грузії нараховується близько 20 українських громадських організацій.

Регіональні товариства.

“Грузино-українське культурно-освітнє товариство “Дружба”, м. Кутаїсі (голова—Володимир Кротенко). Ця організація займається переважно дослідженням і популяризацією української літератури.

В силу своїх можливостей працює “Kультурно-освітнє товариство “Олеся”, м. Зугдіді (голова—Тамара Джобава-Кухно).

“Асоціація українців Квемо-Картлійського регіону імені Лесі Українки”, м.Руставі (голова – Тетяна Чорголашвілі). Всім відомий ансамбль “Чорнобривці”, який вже вдруге побував на святі “Лесині джерела” в Новоград-Волинському, де народилася поетеса.

“Союз українок Грузії”, м.Руставі (голова – Галина Шулькевич)

Організація приймає активну участь у конкурсах декламаторів поезії Шевченка та Лесі Українки. Значна частина учнів недільної школи навчається у вузах України.

Плідно працює “Гурійська регіональна асоціація українців-мешканців Грузії”, м. Озургеті (голова – Геннадій Удовиченко).

“Грузино-українська культурно-просвітницька асоціація “Єдність”, м.Батумі (голова – Наталя Мірошниченко). Слід відзначити, що ця громадська організація працює дуже активно. Молодь приймає участь у конкурсах, які проводяться в Тбілісі. Учні недільної школи успішно навчаються в багатьох містах України.

“Грузино-українська культурно-проствітницька організація “Золоте руно” м.Поті (голова – Володимир Джамбурія). Працює недільна школа. Організація проводить вечори та зустрічі до знаменних дат.
“Товариство Лесі Українки в Грузії”, м.Сурамі (голова – Таріел Гоголадзе) Головний здобуток організації – відновлення щорічного проведення свята грузино-української дружби “Лесяоба”, яке було започатковано в 1952році.

Громадські організації м. Тбілісі .

“Асоціяція українців-мешканців Грузії” (голова – М.Ф.Борис)

В Асоціації діють хореографічний, вокальний, хоровий ансамблі, різноманітні гуртки. Працює бібліотека. Культурно-освітнім центром організовуються вечори, конференції,зустрічі,концерти до знаменних та ювілейних дат.

Успішно працюють: “Фонд розвитку Першої української школи ім. М.Грушевського ” (голова – Ганна Матвєєва) та “Молодіжна спілка “Промінь”(голова – Ніна Марджанішвілі).
“Союз українських педагогів Грузії “Освітяни” (голова – Олена Куртанідзе-Безручко).

Союзом українських педагогів проводяться зустрічі, конференції із циклу «Маловідомі сторінки з історії України».

Громадська організація приймає участь у проведенні міжнародного конкурсу знавців української мови ім. П.Яцика.

“Союз журналістів “Будинок грузино-української преси та книги” (співголови – Валентина Марджанішвілі-Мельниченко та Шота Мачарашвілі).

Свою діяльність організація розпочала 2004 року випуском двомовного грузинсько-українського журналу «Президент моєї країни», співпрацею з мерією м. Тбілісі в проекті «Грузинсько-українські історичні та літературні відносини».

Здійснені проекти:
– Оновлення експозиції будинку-музею Лесі Українки в м.Сурамі (2008 р.);
– Проведення презентацій, конференцій, фотоекспозицій на тему «Українці для Грузії. Благодатний внесок», 2008 р.;
– Проведення наукової конференції «Українці – перекладачі «Витязя в тигровій шкурі»», 2008 р.;
– Укладання та видання двомовної українсько-грузинської збірки наукових статей за матеріалами конференції «Українці – перекладачі «Витязя в тигровій шкурі»» (Олександр Навроцький, Микола Гулак, Пантелеймон Петренко, Микола Бажан), 2008 р.;
– Дослідження невідомих матеріалів з приватного архіву та архіву Державного музею грузинської літератури та видання презентаційної збірки «Обірвана струна» до 100-річчя від дня народження Пантелеймона Петренка;
– Створення та видання першого «Українсько-грузинського розмовника».
Ініціювання та координування акції «Подаруй україномовну книгу українським дітям в Грузії», що проводилася в Тернополі, у результаті якої було зібрано та передано близько 4000 книг школі ім. М.Грушевського м. Тбілісі, 2009 р.;

Збір матеріалів:
–    про життя та діяльність українців, які зробили вагомий внесок в Грузії;
–    про переселенців, що потрапили до Грузії під час Голодомору;
–    життєдіяльність української діаспори тощо.

“Асоціація українців “Рушник” (голова – Володимир Дяченко)

Проекти, над здійсненням яких працювала Асоціація:
– 2010 р. – вечір міжкультурного обміну представників етнічних меншин Грузії “Тбіліський двір” у межах проекту “Грузія – нашспільний дім”;
– 2008р. – проведення Форуму громадських організацій української діаспори Грузії;
– лютий 2008р – проведення культурного вечора “Вахтанг Чабукіані в Україні”.
– 2007 – організація вечора-зустрічі представників Міністерства культури України з культурною елітою Грузії у будинку-музеї видатного грузинського танцюриста Вахтанга Чабукіані;
– січень 2007 р. – акція для дітей з незаможних сімей: відвідування цирку під час гастролей Українського Державного Цирку в Тбілісі.
При Асоціації “РУШНИК”створений вокальний ансамбль “Смерека”, який вже 4 роки радує слухачів прекрасним виконанням українських пісень.

Міжнародний культурно-благодійний науково-просвітницький Союз “Дніпро” української громади Грузії на чолі з Борисом Синюком. Ця організація проводить активну роботу над дослідженням вкладу українців у наукову сферу Грузії, а також над увіковічненням в грузинському суспільстві значних подій, осіб і встановленням пам`ятних дошок, пам`ятників тощо.

Українська жіноча рада (голова – Ліна Татарашвілі (Одемчук)

Заходи, які були організовані та проведені Українською жіночою радою та в яких приймали активну участь ії члени:
—    Участь у здійсненні мистецько-творчого проекту “Грузія-Україна: від серця до серця“, який був розроблений Всеукраїнським жіночим товариством ім. Олени Теліги та Грузинсько-українським Союзом “Кетилдгеоба-Добробут” в рамках проведення року Грузії в Україні.
—    Організація і проведення заходу,присвяченого вшануванню пам`яті громадсько-політичної діячки, поетеси Олени Теліги з нагоди 100-річчя від дня її народження.
—    Створення Студії української мови при Центрі україністики та технічного перекладу на базі Грузинського технічного університету.
—    Організація курсів з вивчення української мови в культурно-інформаційному центрі у складі Посольства України в Грузії
—    До 140-річчя від дня народження Лесі Українки активна участь у підготовці та проведенні літературно-музичного вечора “Лесина пісня”, який був організований Посольством 24 лютого 2011 року.
—    Разом з Посольством організація конкурсу декламаторів віршів Лесі Українки, який був присвячений також ювілею поетеси. У конкурсі прийняли участь не тільки учні та студенти Тбілісі, а й молодь із Руставі та Сурамі
—    Участь у проведенні учнівської скайп-конференції “Стежками Лесі”, організованої Посольством за участю учнів гімназій м. Києва та Новоград-Волинського і шкіл м. Тбілісі та Сурамі.

Головним здобутком Української жіночої ради Грузії є організація конкурсів декламаторів поезії Т.Шевченка, який став уже традиційним.

Вже 6 років у Тбілісі на конкурс читців поезії Великого Кобзаря приїздить молодь із регіонів Грузії .

Робота в громадських організаціях Грузії проводиться добровільно, на ентузіазмі та патріотичних почуттях активістів. Незважаючи на соціальні та економічні труднощі, громадські організації намагаються надавати посильну допомогу українцям у задоволенні культурно-освітніх, інформаційних, соціальних потреб, а головне – у відродженні національних культурних традицій, звичаїв і збереженні рідної мови.

В Грузії вивчають українську мову не тільки етнічні українці, а й молодь різних національностей. Зацікавленість у вивченні мови в грузинському суспільстві зростає, тому що саме останнім часом поширена реалізація спільних проектів між двома країнами, значна кількість студентів мають бажання закінчувати магістратуру і проходити стажування в Україні.

В Тбілісі та Грузії в цілому є перспективи вивчення української мови на достатньому рівні для навчання в Україні. Це грузино-українська публічна школа №41 ім. М.Грушевського, інститут Україністики при Тбіліському державному університеті ім. І.Джавахішвілі, курси з вивчення української мови в Культурно-Інформаційному центрі у складі Посольства України в Грузії.

Крім цього, українська мова вивчається в Студії української мови при Центрі україністики та технічного перекладу в Грузинському технічному університеті, а також у суботніх та недільних школах не тільки в Тбілісі, але і в регіонах Грузії:Батумі, Поті, Кутаїсі, Сурамі та Руставі.

Ми маємо надію, що знову буде діяти програма Міністерства освіти і науки України про навчання у вищих навчальних закладах України громадян Грузії українського походження на бюджетній основі, яка з цього року перестала діяти.

Вважаємо, що потрібно створити необхідні умови для здобуття освіти не тільки в Україні, а й у вузах Грузії представниками численної грузинської діаспори, що проживає в Україні. Саме двосторонні освітні програми служать зміцненню і розвитку плідних економічних, політичних та культурних україно-грузинських зв`язків. І саме ці майбутні фахівці, що здобули освіту, як у Грузії, так і в Україні є гарантом розвитку традиційно дружніх взаємин між двома країнами.

Багато славних сторінок в історії україно-грузинських відносин.

Великий грузинський мислитель Ілля Чавчавадзе відзначав,що “історія – це великий храм, де зберігається духовність великих людей, які підняті, як ікони, де описані їхні великі справи як заповіт майбутнім поколінням… Народ, який має ці цінності не приречений на загибель. Він творить чудеса, дивлячись на своїх предків”.

В історії грузино-українських культурних відносин особливо важливе місце має зустріч двох великих поетів-патріотів – Тараса Шевченка та молодого тоді ще Акакія Церетелі, що відбулася у Петербурзі 1859 року на квартирі М.Костомарова.

Бесіда між ними відбувалася протягом декількох годин. Церетелі розповідав Шевченкові про багату грузинську культуру, яку народ проніс крізь усі історичні буревії, про найвеличнішого поета Грузії Шота Руставелі.

Через багато років А.Церетелі так описав цю незабутню зустріч: ”…Як багато спільного у цього народу з нашим”,— сказав Шевченко, потім зітхнув і почав говорити про Україну…, говорив засмученим тоном, але жваво. – “Ця перша і остання зустріч залишилася у мене світлим спогадом на все моє життя. Признаюся, з його слів я вперше зрозумів, як треба любити свою Батьківщину та свій народ”.

У своєму виступі А.Церетелі підкреслив,що таких великих людей, як Шевченко народжує тільки велика нація, але вони, крім своєї нації, належать й іншим.

“Любіть вашу Батьківщину і вашу мову так, як любив покійний Шевченко, – це буде йому найкращою винагородою, це буде нерукотворний пам`ятник йому”, — так закінчив свій виступ Акакій Церетелі.

Тарасові Шевченку не довелося побувати в Грузії, але його славне ім`я було щиро шанованим там. Навіть найсуворіші заборони імперського уряду не могли спинити прагнення грузинської громадськості відзначити 100-річний ювілей (1914р.) Великого Кобзаря.

У Тбілісі є вулиця Тараса Шевченка, а в далекому грузинському селі Схвіторі, де народився Акакій Церетелі, школа носить ім`я нашого Тараса, на подвір`ї цієї школи стоїть погруддя Кобзаря, а в будинку-музеї великого грузинського поета і письменника відвідувачі й сьогодні можуть побачити розгорнутий на столі біля поетового ліжка шевченківський “Кобзар”.
9 березня 2007 року в центрі Тбілісі було відкрито пам`ятник великому синові українського народу.

Чимало грузин, гнаних підступною долею з рідної землі, знаходили притулок в Україні. Серед них Давид Гурамішвілі, ім`я якого стало символом дружби українського й грузинського народів, який жив і творив у селі Зубівці та Миргороді Полтавської області, де і був похований. У Зубівці є школа, що носить ім`я великого поета Грузії, а у Миргороді функціонує будинок-музей Д.Гурамішвілі.

У свою чергу, грузинська земля на протязі багатьох років (1903-1913) гостинно приймала видатну українську поетесу Лесю Українку, яка лікувалася в Грузії. Леся Українка пішла з життя в грузинському курортному містечку Сурамі.

Там зараз функціонує будинок-музей поетеси, школа№3 носить ім`я нашої Лесі, а в 1952 році встановлено пам`ятник Лесі Українці, створений скульптором Тамарою Абакелія. У Сурамі щорічно збираються шанувальники таланту великої поетеси, її співвітчизники на традиційне свято “Лесяоба”.

“Який прекрасний чудовий край – Грузія! – говорила поетеса. – Скільки мужності й доблесті може мати “народ-жменька”, щоб уціліти й зберегти себе від усіх бід і напастей, які випали на його долю”.

“Прекрасна Кахетія… Коли я дивлюся на Алазанську долину, згадую береги нашого Дніпра”, – говорила Леся.
“Якби я не була українкою, я б хотіла бути грузинкою”.

Всі ці слова – це підтвердження ії великої любові до грузинського народу.

З 1880 по 1886 рік в Тбіліській гімназії навчався великий історик, громадський діяч і перший Президент України М.Грушевський.

Це тільки декілька прикладів із цілої низки славетних імен, які стали символами вікової дружби українського та грузинського народів.

Я не можу не згадати слова нашого “українського соловейка” Ніни Матвієнко, які вона сказала на відкритті пам`ятника Тарасові Шевченку у Канаді: ”Живіть во славу свого краю, передавайте любов до Батьківщини своїм дітям, онукам. Інакше ми роду не збережемо. Як тільки діти не будуть пам`ятати нас, минулого, ми залишимося на цій землі нікому не потрібними. І тому, де б ми не жили, ми постійно повинні пам`ятати про це наше завдання – поки ми живі, передати молодому поколінню пам`ять про минуле, традиції та звичаї нашого народу”.

Нас розкидала доля по всьому світі. Від Грузії до країн, де ви живете, дуже далеко. Але є щось головне, що зменшує цю величезну відстань між нами, що зближує нас – це велике бажання зберегти нашу духовну культуру. А об`єднує нас мальовнича Ненька-Україна та рідна українська мова.

Нам, українцям усього світу та молоді, що має українське коріння,належить ШИРИТИ  ДОБРЕ  ІМ`Я  ПРО  УКРАЇНУ.

Де є українці – там є і Шевченко. Наш Тарас тримає нас усіх укупі, постійно нагадує нам, хто ми, якого роду.

Шевченко, як і ми, сумував за Україною: “Якби з ким сісти, хліба з`їсти”.

Не було до кого й заговорити рідною мовою. У своїх віршах він звертається до пташок: голуба та орла.

Співай же  їм, мій голубе,                           Утни ,батьку, орле сизий!
Про Січ,про могили,                                    Нехай я заплачу,
Коли яку насипали,                                      Нехай свою Україну
Кого положили.                                              Я ще раз побачу,
Про старину, про те диво,                           Нехай ще раз послухаю,
Що було,минуло…                                          Як те море грає,
Утни, батьку, щоб нехотя                             Як дівчина під вербою
На весь світ почули,                                        Гриця заспіває.
Що діялось в Україні,                                     Нехай ще раз усміхнеться
За що погибала,                                               Серце на чужині,
За що слава козацькая                                    Поки ляже в чужу землю,
На всім світі стала                                            В чужій домовині.

Шевченко журить нас, в якійсь мірі докоряє нам.

Нема на світі України
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра.

Шевченко об`єднує нас: ”Обніміться ж , брати мої, молю вас, благаю”

Якою гордістю наповнюється моє серце, я пишаюся що я українка, коли в Тбілісі українські пісні та українська поезія звучать у виконанні представників різних національностей .
Багато літ минуло з того часу,
Праправнуки вивчають “Заповіт”,
У Каневі вклоняється Тарасу
Не тільки Україна – цілий світ (П.Парфьонов)

Отже, можна сказати, пророчі слова Тараса Шевченка  здійснилися :

Наша дума,наша пісня                               Cveni leqsi,Cveni hangi
Не вмре, не загине…                                  arc ros daibindeba
От де, люде, наша слава                            isinia jamaaTno,
Слава України!                                             krainis dideba!

Без золота,без каменю,                            raRad,unda oqro-vercxli
Без хитрої мови,                                          moxveWili daviTa,
А голосна та правдива,                              marTali da mquxarea
Як Господа слово!                                       uflis sityvasaviTa.n

Ліна Татаршвілі про діяльність Української жіночої ради Грузії

Українська жіноча рада Грузії була заснована 10 травня 2001 року.

Ліна Татарашвілі (Одемчук) є головою Української жіночої ради Грузії з 2005 року.

Основними завданнями організації є:
– сприяння адаптації українських жінок у сучасних умовах життя в Грузії;
– захист соціальних прав українок ;
– укріплення дружби та співробітництва між українським, грузинським та іншими народами, які проживають у Грузії;
– відродження та збереження національних культурних традицій;
– збереження та поширення української мови в Грузії;
– організація літнього відпочинку для дітей етнічних українців.

Українська жіноча рада Грузії об`єднує жінок, які поділяють мету і завдання Статуту організації та сприяють їх виконанню. Вся робота проводиться добровільно, безкоштовно, на ентузіазмі та патріотичних почуттях активістів. Про високу національну самоповагу говорить ціла низка заходів, які були проведені Українською жіночою радою.

У серпні 2005 року члени Української жіночої ради прийняли активну участь у здійсненні мистецько-творчого проекту “Грузія–Україна: від серця до серця”. Цей проект був розроблений Всеукраїнським жіночим товариством імені Олени Теліги та Грузинсько-українським союзом «Кетилдгеоба – Добробут» в рамках проведення року Грузії в Україні. Проект здійснювався під патронатом Посольства України в Грузії та Посольства Грузії в Україні.

21 липня 2006 року Українська жіноча рада за підтримки Посольства України в Грузії організувала і провела захід, присвячений вшануванню пам`яті громадсько-політичної діячки, поетеси Олени Теліги з нагоди 100-річчя від дня її народження.

На урочистому заході звучали вірші поетеси українською та грузинською мовами у перекладі Рауля Чілачави, пісні на слова поетеси та класична музика, яку любила Олена Теліга у виконанні учнів, студентів та запрошених гостей. У заході взяли участь не тільки етнічні українці, але й грузини, греки та вірмени, які цікавляться Україною, її історією, культурою, минулим і сьогоденням. Присутні відкрили для себе чудову поезію цієї величної жінки-героїні.

При Центрі україністики та технічного перекладу на базі факультету хімічної технології та металургії ГТУ працювала Студія української мови. З лютого 2010 року заняття цієї Студії були перенесені в Культурно-інформаційний центр у складі Посольства України в Грузії.Зараз це – курси з вивчення української мови, на яких мають можливість безкоштовно вивчати українську мову бажаючі різного віку. Як і в Студії, так і на курсах заняття проводить Ліна Татарашвілі (Одемчук). На заняттях, крім вивчення мови, учні та студенти знайомляться з відомими українськими поетами та письменниками,з національними культурними традиціями, звичаями.

Здобувши гарні знання з української мови, випускники шкіл українського походження мають можливість продовжувати навчання у вищих навчальних закладах України безкоштовно.

Учні та студенти Студії української мови прийняли участь у ІV Міжнародному конкурсі-фестивалі дитячо-юнацької журналістики «Прес-весна на Дніпрових схилах», який відбувся в м. Києві у травні 2006 року. На цьому конкурсі Анна Курдгелашвілі отримала «Диплом лауреата», зайнявши друге місце (тема: «Дружба грузинського та українського народів»)
Головний здобуток Української жіночої ради – організація конкурсів декламаторів поезії Т.Шевченка.

У Шевченківські дні, починаючи з 2006 року, вже стало традицією в м. Тбілісі проведення цього важливого заходу під девізом «Тарас Шевченко в Грузії».

Вже 6 років в столицю на конкурс читців поезії Великого Кобзаря приїздить молодь із регіонів Грузії.

Мета конкурсу – вшанування пам`яті Великого Кобзаря, ознайомлення грузинської громадськості з творчістю та філософією духовного наставника українського народу.

До участі у конкурсі запрошуються школярі, студенти та робітнича молодь незалежно від походження та громадянства.

Учасники конкурсу поділяються за віковими категоріями: від 6 до 10 років; від 10 до 15 років; від 15 до 20 років; від 20 до 25 років. У кожній віковій категорії визначається два переможці.

Кожен з учасників конкурсу зобов`язаний прочитати по одному віршу Тараса Шевченка українською та грузинською мовами. Під час конкурсу оцінюються художня майстерність, відсутність акценту в українській мові; відсутність акценту в грузинській мові; загальне враження.

Всі учасники конкурсу отримують Грамоти. Переможці отримують «Диплом переможця конкурсу декламаторів під девізом: Тарас Шевченко в Грузії» та подарунки за підтримки Посольства України в Грузії.

Перед початком конкурсу учасники кладуть квіти до пам’ятника Великому Кобзарю.

Конкурс завжди розпочинається декламацією учасниками «Заповіту» Тараса Шевченка різними мовами на фоні мелодії народного гімну(«Заповіт’», обр. К.Стеценка):
•Тамуна Шавердашвілі чит. «Заповіт» українською та білоруською мовами;
•Натия Чартолані – грузинською мовою;
•Теона Хупенія – іспанською;
•Гіоргі Татарашвілі – англійською;
•Яна Авоян – вірменською та французькою;
•Оля Матяш – німецькою;
•Хатия Кардава – італійською;
•Марія Захарова – російською.

До складу журі входять: представник Посольства України  в Грузії (голова журі); член Української жіночої ради, викладачі Інституту україністики ТДУ і ГТУ, лауреат премії Ш.Руставелі, поет, перекладач поезії Шевченка Джансуг Чарквіані та інші видатні особистості Грузії, які знають і шанують українське слово.

В конкурсі, який відбувся 9 березня 2011 року у приміщенні Культурно-інформаційного центру Посольства України в Грузії взяли участь учні та студенти з усієї Грузії – Тбілісі, Руставі, Сурамі, Схвіторі, Батумі, Поті.

Слід відзначити, що на конкурс приїхали діти і з далекого грузинського села Схвіторі, де народився великий грузинський поет і письменник Акакі Церетелі,та головне, що не може не зворушити серце кожного українця-патріота, з села, де школа носить ім`я нашого Тараса, а на подвір`ї школи стоїть погруддя Кобзаря.

Розширилася географія учасників і в самому Тбілісі. В конкурсі прийняли участь:слухачі курсів з вивчення української мови, учні школи №41 імені М.Грушевського, публічної школи №136,приватної школи «Інтелект», школи №207, британо-іспанської школи «Айя», студенти ТДУ імені І.Джавахішвілі та університету «Іберія» ім. Д.Гурамішвілі.

Деякі учасники тільки недавно почали вивчати укр. мову, а окремі – взагалі не були етнічними українцями.

Звучали як всім відомі вірші, так і мало знайомі, як: «Муза», «І небо невмите, і заспані хвилі», «У нашім раї на землі»…

«Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма».

Так розпочалась вступна частина конкурсу. Виконання цього Шевченківського твору вокальним квартетом юнаків-студентів Тбіліської консерваторії надало особливої урочистості.

Потім, на фоні мелодії «Реве та стогне Дніпр широкий», яка продовжувала звучати у виконанні квартету у вигляді вокалізу а bocca chiusa,студенти продекламували вірш «Уклін Кобзарю» П.Парфьонова.

Після декламації Ліною Татарашвілі слів:

«Багато літ минуло з того часу,
Праправнуки вивчають «Заповіт»
У Каневі вклоняється Тарасу
Не тільки Україна – цілий світ !»

Вступну композицію продовжила Кеті Еквтімішвілі, яка виконала на скрипці «Заповіт», покладений на музику Г.П.Гладким.

На скрипічному фоні цей народний гімн України прозвучав різними мовами світу.

Юні декламатори конкурсу емоційно та натхненно передавали зміст і почуття, закладенні автором у своїх безсмертних творах. Поезія Великого Кобзаря звучала як чистою українською, так і грузинською мовами в перекладі Рауля Чілачави, Джансуга Чарквіані, М.Патарідзе, Х.Вардошвілі, К.Надирадзе, Д. Гачечіладзе.

Бурхливими оплесками глядачі супроводжували виступ відомого грузинського поета, перекладача поезії Т.Шевченка 80-річного Джансуга Чарквіані. Він провів короткий історичний екскурс вікової грузино-української дружби. Д.Чарквіані зазначив, що Шевченко, як і Ілля Чавчавадзе, поет трьох часів: минулого,теперішнього та майбутнього.
«Цей конкурс – це велика та потрібна справа для нас тепер і для майбутніх поколінь, – підкреслив Д.Чарквіані».

Для учасників заходу відбувся концерт, під час якого у виконанні колективів художньої самодіяльності наших співвітчизників та вокального квартету, інструментального тріо з Тбіліської консерваторії та центрального музичного училища №2 пролунали пісні на слова Т.Шевченка, українські народні пісні та грузинські українською мовою.

Закінчився концерт виконанням всіма учасниками народного гімну України «Заповіт» (сл.Т.Г.Шевченка, обр.К.Стеценка).

Окрім того, була проведена виставка рушників і вишиванок, виготовлених українськими умільцями Грузії.

До 140-річчя з дня народження Лесі Українки Українська жіноча рада прийняла участь у проведенні учнівської скайп-конференції «Стежками Лесі», організованої Посольством України в Грузії. Скайп-конференція проходила 23 лютого 2011 року в Культурно-інформаційному центрі у складі  Посольства.

Скайп-конференцію відкрив Надзвичайний та Повноважний Посол України в Грузії Цибенко Василь Григорович.

Головним модератором скайп-конференції була Ліна Татарашвілі – голова Української жіночої ради Грузії.

Учасники конференції: Гімназія №117 ім. Л.Українки м.Києва, НВК гімназія ім. Л.Українки – школа I ступеня м. Новоград-Волинського, Тбіліська публічна школа №41 ім. М.Грушевського, Сурамська публічна школа №3 ім. Лесі Українки.

Скайп-конференція закінчилася підписанням в он-лайн режимі Меморандуму про співробітництво.

Українська жіноча рада прийняла активну участь у підготовці та проведенні літературно-музичного вечора «Лесина пісня», який відбувся 24 лютого 2011року в приміщенні театру музичної комедії ім. Васо Абашідзе.

В заході,організованому Посольством, взяли участь не тільки колективи художньої самодіяльності наших співвітчизників, а й грузинські музиканти-професіонали.

140-річчю від дня народження Лесі Українки був присвяченний і конкурс декламаторів віршів поетеси, який відбувся 28 січня 2011року.

Організаторами конкурсу були: Посольство України та Українська жіноча рада.

В урочистій частині, яка передувала конкурсу, взяли участь слухачі курсів з вивчення української мови та ансамбль «Смерека».

«Contra spem spero» – цей твір-девіз Лесі звучав на фоні тихого співу ансамблю.

У конкурсі прийняли участь не тільки учні та студенти м.Тбілісі, а й молодь із Руставі та Сурамі.

Переможці конкурсу були нагороджені дипломами та цінними подарунками за підтримки Посольства.

Для учасників заходу та гостей відбувся концерт, підготовлений колективом Сурамської школи №3 ім. Лесі Українки на чолі з Тамріко Джобадзе.

Українська жіноча рада прийняла участь і в підготовці концерту на відкритті фотовиставки «Леся Українка в Грузії» у Національному архіві Грузії, яка теж була присвячена ювілею Лесі. Виставка розповідала про життя та творчість української поетеси та письменниці, включаючи і грузинські сторінки її життя.

Українська жіноча рада приймає участь у проведенні Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. П. Яцика.

Українська жіноча рада проводить зустрічі, вечори, літературно-музичні композиції, присвячені державним і народним святам України та Грузії, знаменним датам видатних українських і грузинських поетів та письменників (заходи до 80-річчя Ліни Костенко, 20-річчя Конституції України,20-ої річниці Дня Незалежності України і т.д.).

У всіх наших заходах, які спрямовані на поширення українства в Грузії завжди поруч з нами знаходиться Посольство України.