Дипломатія – одна з найбільш закритих і таємничих сфер людської діяльності, яка в усі часи викликала масу домислів. А роль жінок у цій царині і поготів є малодослідженою й загадковою. Саме тому таке широке зацікавлення викликала презентація книги «Жінка в офіційній і публічній дипломатії: нариси, есеї, інтерв’ю», яку провів МІОК 26 травня 2026 року.

Це вже третя книга, створена в рамках видавничого проєкту «Жінка в дипломатії». Авторкою-упорядницею видання є Ірина Матяш, д. і. н., проф., голова Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин, Почесна амбасадорка України у сфері науково-освітньої дипломатії.

Своєрідною передмовою до події стало віртуозне музикування струнного квартету Народного дому «Просвіта» НУ «Львівська політехніка», який створив атмосферу аристократизму і піднесеності.

Модерувала презентацію Оксана Галайчук, к. філол. н., наукова співробітниця МІОКу.

Учасників події привітала Наталія Шаховська, д. т. н., проф., ректорка Львівської політехніки, яка висловила вдячність Ірині Матяш за вибір НУЛП як локації для представлення видання. Очільниця Університету зазначила, що жінки-дипломатки – як посолки, так і дружини послів – є тими, хто несуть інформацію про Україну у світ, тож вивчення історичних етапів і сучасних тенденцій становлення української жіночої дипломатії є стратегічно важливим елементом підготовки майбутніх фахівців. Принагідно Наталія Шаховська подякувала МІОКові, який успішно адвокатує світове українство вже впродовж кількох десятиліть.

У відповідь Ірина Матяш подякувала за підтримку і запросила Наталію Шаховську стати авторкою четвертої книги проєкту «Жінка в дипломатії».

Учасників заходу привітала також Соломія Риботицька, депутатка Львівської обласної ради, яка наголосила, що жінка є дуже важливою постаттю в історії України, тому презентована книга – це видання про історичну спадщину нашої держави.

Оксана Галайчук зазначила, що 24 червня світ відзначатиме Міжнародний день жінок у дипломатії. Це свято відносно молоде – Генеральна Асамблея ООН офіційно запровадила його лише у 2022 році. Проте його поява стала потужним визнанням того, що без жіночого лідерства сучасний світ та глобальне врядування вже просто неможливі.

Модераторка підкреслила, що світ захоплюється діяльністю Елеонори Рузвельт, Мадлен Олбрайт, Анналени Бербок та багатьох інших видатних лідерок, але Україна має власну, дуже потужну та гідну традицію жіночої дипломатії. А зараз, в умовах війни, українські дипломатки на міжнародній арені стали справжнім символом професіоналізму, залізної витримки та незламної сили. Вони не просто представляють державу – вони виборюють наше майбутнє.

Ірина Матяш підтвердила, що світ знає про американських та європейських діячок, але не знає про наших, бо вони геніальні, але скромні. Авторка зазначила, що концепція проєкту зародилася у 2024 році, коли в Україні вже вирувала війна, і для вирішення гуманітарних проблем поруч із жінками-посолками стали дружини послів. Тому було дуже важливо зберегти ці історії.

Як авторка ідеї і кураторка проєктів «Століття української дипломатії», «Україна – світ: 30 (104)», авторка концепції «Дипломатичного е-Архіву» та понад 400 наукових і науково-популярних монографій та статей Ірина Матяш закликала присутніх ознайомитися із виданням «Жінка в офіційній і публічній дипломатії», яке є у вільному доступі в електронному варіанті, та осягнути, наскільки потужним інструментом є публічна дипломатія. Доповідачка також порекомендувала переглянути на ресурсах МЗС України інтерактивну карту, яка розповідає про місця пам’яті українських дипломатів у різних країнах. Ірина Матяш акцентувала й на ролі жіночої дипломатії у боротьбі з російською пропагандою, особливо в насичених росіянами регіонах, і навела успішні приклади такої діяльності.

Однією із авторок книги є Наталія Павленко, голова Союзу Українок Америки, людина, яка усе своє професійне і громадське життя присвятила служінню громаді, поширенню культурної спадщини та розвитку жіночого лідерства, і яка в режимі онлайн долучилася до події.

Наталія Павленко наголосила, що вона належить до того покоління діаспорян, для яких Україна жила в Церкві, мові, громаді, тих жінок і чоловіків, які не дозволили Україні зникнути з життя їхніх дітей. У цьому й полягала головна місія українських жінок – а водночас вони об’єднувалися в організації і вчилися представляти Україну у світі тоді, коли про неї взагалі не говорили, починаючи від 30-х рр.  Вони апелювали до всіх президентів США, починаючи від Ф. Рузвельта – і до нинішніх часів. А сьогодні, коли Україна стала центром світу, Союз Українок Америки вже має напрацьовані контакти на різних рівнях.

Голова Союзу Українок Америки підкреслила, що в історії України жінки завжди були в центрі подій, тому книга і показує дипломатію як служіння.

Оксана Винницька-Юсипович, Почесна консулка Канади в Україні, докторка  філософії, педагогиня, громадська діячка, Голова Світової Координаційної Виховно-Освітньої Ради при Світовому Конґресі Українців поділилася інформацією про науково-дослідницькі зв’язки Ірини Матяш з Канадою.

Почесна консулка принагідно повідомила, що Канада є світовим лідером у гендерному паритеті в дипломатії, і що з десяти Послів Канади в Україні за часів Незалежності троє були жінками, а двоє з них – українками.

Доповідачка відзначила роль МІОКу в промоції України та адвокації українства у світі і подякувала Ірині Ключковській за невтомну працю.

Володимир Качмар, д. і. н., в. о. директора Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові, зазначив, що частина книги «Жінка в офіційній і публічній дипломатії: нариси, есеї, інтерв’ю» присвячена залученості Марії Грушевської, дружини Михайла Грушевського, до формування позитивного іміджу України в світі, що й не дивно, оскільки Марія була освіченою педагогинею, поліглоткою, театралкою, тож долучалася до всіх подій у царині культури, була справжньою Першою леді України.

Володимир Качмар підкреслив, що українська державність народжувалася не лише в універсалах – вона започатковувалася в бібліотеках, театрах, на зібраннях. І всюди жінки були тією «м’якою силою», яка діяла у сфері культурної дипломатії, освіти й науки, публічної дипломатії та як моральний авторитет. Доповідач підкреслив, що інститут жіночої дипломатії працює не через накази, а через довіру. Саме тому образи українських перших леді пов’язані не зі світським блиском, а з рівнем культури, освіченістю та гідністю.

Ористлава Сидорчук, д. е. н., проф., завідувачка кафедри регіонального та місцевого розвитку НУ «Львівська політехніка», депутатка Волинської обласної ради, секретар постійної комісії з питань міжнародного співробітництва, зовнішньоекономічних зв’язків та інвестицій, Голова Всеукраїнського громадського об’єднання «Союз Українок» акцентувала, що для неї почесно очолювати організацію з традиціями українського жіночого руху.

Промовиця наголосила, що українські жінки ніколи не були просто свідками історії – вони були її творчинями. Тому презентовану книгу слід трактувати як данину високій громадянській відповідальності її героїнь, як працю, яка формує історичну пам’ять і бачення майбутнього.

Модераторка події зазначила, що в час, коли Україна проходить крізь найтяжчі випробування, питання збереження нашого людського капіталу та захисту національних інтересів на міжнародній арені постає гостро як ніколи. У реалізації цих масштабних цілей ключову роль відіграє публічна дипломатія, де справжнім рушієм змін стало жіноче лідерство. І такою лідеркою, яка веде за собою потужну інституцію, що упродовж кількох десятиліть системно працює задля збереження ідентичності наших співвітчизників за кордоном та посилення ролі світового українства, є Ірина Ключковська, к. пед. н., доц., директорка МІОКу, Почесна професорка Львівської політехніки, та одна із авторок книги «Жінки в офіційній і публічній дипломатії».

Ірина Ключковська подякувала Ірині Матяш за те, що вона своєю книгою відкрила світові такі постаті як Надія Суровцева, Ганна Чикаленко, Марія Грушевська, Марія Донцова. Це нові імена, які несуть нові знання про Україну. І ці героїні постали не на порожньому місці: такими ж першими амбасадорками України були і Софія Русова, і Христя Алчевська, і наші видатні малярки.

Зі свого боку МІОК теж відкрив широкому загалу імена Віри Вовк, Оксани Соколик, Іри Маланюк, які були українськими амбасадорками у часи бездержавності. «Ми дуже тішимося, що картка історії повернулася», – сказала Ірина Ключковська. Вона висловила переконаність, що «це видання працює як міст між минулим і сучасністю, між Україною та світом і водночас як важливий інтелектуальний ресурс для тих, хто творить українську дипломатію сьогодні. Саме тому поява цієї книги є подією не лише науковою, а й суспільною та державницькою».

На завершення Ірина Ключковська вручила Подяку Зоряні Ленів, очільниці Міжнародного інституту інклюзії, за подвижництво і велику працю на українській ниві.

Світлини Центру комунікацій Львівської політехніки