11 вересня 2026 р. актова зала головного корпусу «Львівської політехніки» вже вдруге гостинно прийняла Урочисту церемонію вручення Почесної відзнаки «Золоте древо українства» – особливої нагороди, яку ініціював Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ ЛП для вшанування українських родин у діаспорі, які з покоління в покоління зберігають українство і примножують цінності й традиції української нації за кордоном Батьківщини, творячи живий і неперервний зв’язок із рідною землею.

Цьогоріч відзнаки удостоєна високошановна родина Данилишиних. Провідники української громади в Аргентині, які впродовж десятиліть розбудовували українське життя у цьому далекому регіоні, – вони своєю жертовною працею розвивали інституційний рух, берегли українську ідентичність, рідну мову, культуру, історичну пам’ять та плекали культурне товариство «Просвіта» – один із найважливіших українських центрів у Латинській Америці з понад 100-літньою історією. А в час російсько-української війни Данилишини від імені громади взяли на себе адвокацію інтересів України.

Для участі у події від родини лавреатів прибув Юрій Данилишин, голова Українськoго культурного товариства «Просвіта» в Аргентині, віцепрезидент Світового Конґресу Українців, з дружиною Лідією Маркович. Роман Данилишин, директор Школи при УКТ «Просвіта» в Аргентині,  був присутній на урочистості в режимі онлайн. Взяли участь у церемонії також інші члени родини.

Учасники вшанували пам’ять полеглих захисників хвилиною мовчання. Отець Юрій Остап’юк, керівник Центру студентського капеланства Львівської архиєпархії УГКЦ та капелан Львівської політехніки, вділив присутнім благословення.

Митрофорний протоієрей Роман Кравчик, адміністратор Архикатедрального собору Святого Юрія, у своєму зверненні до присутніх символ «Золотого древа українства» пов’язав з українським народом, назвавши його історію, віру, мову й пам’ять предків – корінням, Україну – стовбуром дерева, а мільйони українців у різних куточках світу – його  гіллям.

Ігор Гельжинський, д. т. н., в. о. ректора Львівської політехніки, підкреслив, що Юрій і Роман Данилишини регулярно відвідують із дружніми візитами наш Університет, зустрічаються з його керівництвом та академічною спільнотою, а також беруть участь у наукових та освітніх проєктах МІОКу. Він привітав родину Данилишиних із заслуженим визнанням і побажав подальших успіхів у самовідданому служінні Україні.

«Праця поколінь родини Данилишиних у Латинській Америці та в найстарішому і найбільшому Українському культурному товаристві «Просвіта» в Аргентині – це приклад справжньої, щоденної роботи. Без зайвого пафосу, але з вагомим результатом: збережена мова, розвинені школи, виховані покоління патріотів, а сьогодні – потужна адвокація інтересів України під час війни», –  зазначив Ігор Гельжинський.

В урочистій нагородній промові Ірина Ключковська, к. пед. н., директорка МІОКу, наголосила: «Ви взяли в руки те, що лишив батько, і понесли далі. Ви тримаєте “Просвіту” не як музейний експонат, не як сентиментальну пам’ятку, а як живий організм. Як дім, куди приходять діти і виходять звідти українцями. Ви провадите шкільництво – і це, може, найтихіша, найнепомітніша, але найважливіша з усіх можливих революцій. Бо революція зброї руйнує. А революція школи – творить. Будує людину, народ, майбутнє. Дитина, яка вивчила в тій школі слово “мама” українською,  підліток, який заспівав колядку чи прочитав Шевченка,  юнак чи дівчина, що знає: “я  українець, хоч і живу за океаном”, вже є вашою  перемогою.

Сьогодні, коли Україна важко бореться за своє право бути вільною і незалежною, кожен такий осередок за кордоном набуває іншого виміру. Ви не просто діаспора. Ви – частина незнищенного тіла нашого народу. Ви доводите світові: Україну не можна вбити, бо вона живе не лише в межах однієї держави – вона живе скрізь, де є серце, яке її пам’ятає. Ви є такими серцями».

Андрій Яців, заступник директора МІОКу, оголосив рішення про присудження цьогорічної Почесної відзнаки «Золоте древо українства», а Ірина Ключковська вручила нагороду Юрієві Данилишину як представникові родини.

Були виголошені інавгураційні промови: із подячним словом виступив Юрій Данилишин, який присвятив отриману відзнаку своїм батькам – Михайлові і Розалії, а також попереднім поколінням родини, які завжди берегли Україну у своєму серці. Виїхавши до Аргентини у міжвоєнний період, Михайло і Розалія упродовж усього життя плекали родинну пам’ять, рідну мову та відчуття причетності до Батьківщини. І в такому дусі вони виховали своїх дітей, привчили їх пишатися своїм корінням і ставити Україну понад усе.

Звернення Романа та Володимира Данилишиних прозвучали у відеозаписі.

В онлайні родину Данилишиних привітав владика Даниїл Козлинський, правлячий архиєрей Буенос-Айреської єпархії Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ.

З вітанням до лавреатів Почесної відзнаки у режимі відеозв’язку звернулися також Юрій Клименко, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Аргентинській Республіці; Елена Летісія Тереса Мікусінскі, Надзвичайний і Повноважний Посол Аргентинської Республіки в Україні; Павло Ґрод, Президент Світового Конґресу Українців, та Евген Чолій, Почесний консул України в Монреалі, Президент Громадської організації «Україна-2050».

Емоційно доповнив подію фільм про родину Данилишиних, який створили Андрій Яців та Назар Данчишин, працівники МІОКу, а музичний супровід від Народної хорової капели студентів «Гаудеамус» та Струнного квартету народного камерного оркестру «Поліфонія» Народного дому «Просвіта» Львівської політехніки підсилив піднесений настрій церемонії.

Учасники урочистостей зробили спільне фото на пам’ять.

Світлини Центру комунікацій Львівської політехніки.

Довідково:

«Золоте древо українства» – перша в Україні почесна відзнака, що присуджуватиметься українським діаспорним родинам, покоління яких сьогодні і в минулому неустанно зберігали і примножували традиції та цінності української нації за кордоном, тримали зв’язок з Україною, працювали для неї і в умовах бездержавності, і в час її Незалежності. Концепція нагороди ґрунтується на символіці дерева як утіленні міцної родинної традиції, що коріниться в Україні, але розвивається і примножується в інших державах, де б вони не перебували.

Цією відзнакою Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» (МІОК) прагне привернути увагу суспільства до важливості збереження національної ідентичності й пріоритету єдності українства в усьому світі, а також дати можливість українській глобальній спільноті пізнати родини, які творять історію України. Мета «Золотого древа українства» – визнати той важливий внесок, який діаспорні родини зробили й надалі роблять у боротьбу за незалежність України, їхню участь у державотворчих процесах на історичній Батьківщині, сприяння зміцненню її позицій у міжнародній спільноті.

Художнім автором відзнаки є Юрій Крукевич, відомий український дизайнер, автор логотипів Львова та низки міст України, численних державних, культурних та освітніх установ, старший викладач кафедри графічного дизайну Львівської національної академії мистецтв. За його словами, «центральним елементом логотипу є зображення дерева, у яке вплетено тризуб, що є частиною структури дерева. Лінії тризуба трансформуються у коріння та гілки, що символізують глибокі давні традиції українського народу, його стремління та прагнення до розвитку, також відображають єдність поколінь. Золоте забарвлення підкреслює цінність національної ідентичності. Завершує композицію розташований навколо напис «ЗОЛОТЕ ДРЕВО УКРАЇНСТВА», виконаний шрифтом із національними мотивами».

Першим лавреатом цієї нагороди у 2025 р. МІОК мав честь оголосити високодостойну родину Винницьких, славну своїм служінням та самопосвятою Україні впродовж поколінь.