13 травня 2026 року Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою запросив академічну спільноту Львівської політехніки на інтелектуальну дискусію «Мова, культура, пам’ять: як бачимо Україну», приурочену до виходу навчального посібника з української мови як іноземної «Мистецькі прогулянки з МІОКом» (рівні В2–С1).   

Назар Данчишин, модератор, науковий співробітник МІОКу, автор книги, розповів історію створення посібника «Мистецькі прогулянки з МІОКом», в основу якого лягла серія відеоінтерв’ю зі знаковими представниками сучасного українського мистецького життя: Галиною Крук, Оксаною Забужко, Ігорем Калинцем, Борисом Гуменюком, Тарасом Компаніченком, сестрами Тельнюк та ін. Автор наголосив, що призначення цієї книги – стати потужним інструментом вивчення культури України для всього світу; слугувати тому, щоб одночасно з вивченням української мови іноземці вивчали й українську культуру. Оповідь, проілюстрована слайдами та уривками з живих розмов з нашими видатними сучасниками, занурила присутніх в атмосферу творчого процесу і викликала справжній відгук авдиторії.

Модератор зазначив, що сьогодні, у час повномасштабної війни, питання культури нарешті перестали розглядати як суто «гуманітарне» чи «аполітичне». Це – наше поле битви. Російський агресор намагається знищити нашу спадщину та пам’ять, бо знає: народ, який пам’ятає своє коріння і говорить своєю мовою, здатний на тривале протистояння. Тому кожен такий проєкт – це наш культурний опір.

Учасниками дискусії стали: Галина Крук, письменниця, літературознавиця, одна з героїнь проєкту «Мистецькі прогулянки з МІОКом»; Роман Яців, мистецтвознавець, художник, та Ірина Ключковська, директорка МІОКу, співавторка концепції посібника «Мистецькі прогулянки з МІОКом».  

Великою приємністю для всіх стала участь у події Тетяни Єщенко, мовознавиці, апробаторки та рецензентки посібника «Мистецькі прогулянки з МІОКом», яка наголосила, що це не лише посібник – це простір зустрічей, який репрезентує культуру як подію, як простір діалогу. Вона підкреслила, що повномасштабна війна загострила наше сприйняття культури як пам’яті, яку знищували, тому сьогодні питання пам’яті – це питання нашого виживання. Тетяна Єщенко висловила міркування, що вихід цієї книги допоможе Україні бути почутою у світі.

«МІОК форматує дуже важливі конфігурації, які стосуються питань ідентичності, культури та мови», – акцентував Роман Яців, наголосивши на важливості для українців бути спадкоємцями не лише нашої національної пам’яті, але й світової. Мистецтвознавець підкреслив, що кожна державна нація послуговується гаслом «-центризму», тож і Україна має собі взяти україноцентризм за девіз, оскільки є величезна кількість видатних постатей у нашій культурі, невідомих для світу, – а попри них існує когорта тих, кого, на жаль, енциклопедії не визначають як українців, як-от Олександр Архипенко, Казимир Малевич, Білл (Володимир) Титла. Тож нашим завданням є повернути ці та інші імена в український контекст.

Галина Крук зазначила, що цей збірник дозволив показати актуальних діячів української культури. Поетеса розповіла про труднощі боротьби з російською пропагандою, яка по всьому світу має розширену мережу інституцій, успадкованих після розпаду срср, та про нестачу відповідних українських структур, брак яких не повністю компенсується діяльністю Інституту книги та Українського інституту. Доповідачка також виокремила проблеми славістики у світі, яка, на жаль, на 80% є русистикою. І хоча ситуація поступово змінюється, поетеса закликала до спільних подальших дій, а також пошуку суголосних тем, які відгукнуться у серцях іноземців. «Я чуюся краплиною, яка точить камінь», – сказала Галина Крук, заохочуючи молодь до активності.

«Бути амбасадорами української культури – це місія, яка лягає на кожного з нас, і її має взяти на себе кожен свідомий українець», – наголосила Ірина Ключковська. Недостатньо покладатися на виникнення нових інституцій, адже, перебуваючи у війні, наша держава не має на це достатніх ресурсів. Тому, вважає директорка МІОКу, дуже важливо, щоб кожен був носієм знань, а щоб їх нести – треба їх мати.

Як авторка ідеї проєкту, Ірина Ключковська зазначила, що саме тому центральною фігурою обговорення став образ українського митця-воїна, який, як Борис Гуменюк, один із героїв книги, став на захист Батьківщини. Акцент зроблено на болючій проблемі винищення українських діячів культури та руйнуванні української культурної спадщини – як свідомій політиці росії, спрямованій на стирання національної ідентичності та пам’яті українців – що, безумовно, є формою геноциду. 

Ірина Ключковська озвучила цифри мартиролога пам’яток культури, знищених росією в Україні, але наголосила, що найбільшою втратою все ж є втрата людського ресурсу, а особливо тих талантів, які ще могли зробити величезний внесок у скарбницю світової культури, таких як Вікторія Амеліна, Володимир Вакуленко, Максим Кривцов, Тарас Матвіїв, Макс Левін і багато-багато інших. Очільниця МІОКу акцентувала, що так супроти українських митців країна-агресорка вела себе завжди – упродовж віків – і закликала кожного усвідомлювати це.

Дискутанти зійшлися на спільній ідеї: ми маємо говорити зі світом і за тих творчих людей, які загинули.

На превеликий жаль, обговорення перервала повітряна тривога, але важливі теми були порушені, акценти розставлені, а студентська молодь отримала новий імпульс для заглиблення в українську культуру. 

Світлини Центру комунікацій Львівської політехніки та МІОКу