8–10 липня 2026 року працівники Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» (МІОК) взяли участь у першій конференції українських студій «Україна у світі». Подію ініціювало Міністерство культури України спільно з Українським інститутом, Українським католицьким університетом і Глобальною коаліцією українських студій. Форум одразу заявив про себе як про масштабний міжнародний майданчик: понад 250 учасників з 38 країн, шести континентів; понад 55 панельних сесій, дослідницькі лабораторії, круглі столи, презентації видань і наукових центрів.

В основу заходу лягла ідея «переосмислення українських студій» – новий погляд на україністику, що спирається на мережування наукових осередків, комунікацію між дослідниками різних поколінь і шкіл, а також усвідомлення мовного та культурного розмаїття сучасної України. Як наголосили організатори, знання про Україну – це частина національної безпеки держави. Конференція покликана закріпити статус України не як об’єкта вивчення, а як повноправного суб’єкта глобального інтелектуального діалогу: від спільних досліджень і освітніх програм – до нових інституційних партнерств між університетами й дослідницькими центрами світу. Важливо, що організатори заявили про намір зробити конференцію «Україна у світі» щорічною платформою, а це означає, що починання набуває довгострокового стратегічного значення для розвитку українознавства за кордоном, а не залишається одноразовою ініціативою. Географія учасників – від Північної та Південної Америки до Азії й Океанії – засвідчила, наскільки широко україністика вкорінена у світових академічних мережах сьогодні. У програмі заходу було окремо виділено напрями розвитку українських студій у світі, кримськотатарських студій, викладання української мови за кордоном і транснаціональних українських мереж – тобто саме ті теми, що прямо перетинаються з діяльністю Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою.

МІОК організував у рамках конференції окрему панель «Українська мова у світі: стратегія наступальних дій». Тема панелі відповідала загальному духу форуму: перехід від оборонної логіки збереження мови до активної стратегії її просування не лише як інструменту підтримки діаспори, а й як повноцінної іноземної мови для нових авдиторій у світі.

Основними дискутантами на панелі були: Юлія Чернобров, голова Національної комісії зі стандартів державної мови, мовознавиця, к. філол. н.;

Любов Любчик, голова Світової Координаційної Виховно-Освітньої Ради, координаторка українського шкільництва Франції, членкиня Управи Світової Федерації Українських Жіночих Організацій; Алім Алієв, заступник генерального директора Українського інституту, журналіст, правозахисник, дослідник та менеджер освітньо-культурних проєктів та Ірина Ключковська, директорка МІОКу, к. пед. н., заслужений працівник освіти України, почесний професор Львівської політехніки. Модерувала захід Оксана Горда, старша наукова співробітниця МІОКу, к. філол. н.

Ключова теза Ірини Ключковської стосувалася зміни оптики. Дотепер, як наголосила Ірина Михайлівна, промоція української мови за кордоном здебільшого мислилася в оборонних категоріях: зберегти мову серед діаспори, не дати їй розчинитися в поколіннях, що втрачають зв’язок з Україною. Наступальна стратегія пропонує інший фокус – українську мову як предмет свідомого вибору для тих, хто не має до неї етнічного стосунку: студентів-славістів, дипломатів, журналістів, дослідників Східної Європи тощо. Практично це означає розширення її інституціоналізації (включення обов’язкового мовного компонента до програм українознавства (Ukrainian Studies) за аналогією до того, як синологія чи арабістика немислимі без володіння мовою) та розвиток інфраструктури викладання, зокрема академічних курсів української мови, літніх шкіл, сертифікаційних програм для іноземців. Це забезпечує присутність української мови в масивах даних, на яких навчаються мовні моделі, що є стратегічним питанням для мови в цифрову епоху. Це також є вирішальним у конкуренції за авдиторію, оскільки українська змагається за увагу тих самих студентів, які раніше традиційно обирали російську мову для вивчення Східної Європи. Все це вимагає системної, а не ситуативної відповіді та логічно продовжує загальну рамку конференції: перехід України від об’єкта вивчення до суб’єкта, що сам формує порядок денний – не лише в питаннях безпеки чи культури, а й у мовній політиці.

Юлія Чернобров розповіла про законодавчі та інституційні кроки всередині держави України, необхідні, щоб полегшити іноземцям та представникам діаспори процес офіційного підтвердження рівня володіння українською мовою. Йшлося і про те, що вже зроблено, і про те, що ще треба зробити. Пані Чернобров окреслила дії Національної комісії зі стандартів державної мови задля зміцнення позицій української мови в Україні та світі. Вона наголосила, що прозора процедура іспитування, досвід оцінювання рівня мовних компетентностей осіб, які прагнуть обійняти визначені законом посади чи мають намір набути громадянство, уможливили членство Комісії (а отже, й України) у європейських асоціаціях з мовного тестування. Щоправда, на сьогодні ще бракує чіткої координації діяльності, яку провадять різні організації в Україні й за кордоном. «Наступальна стратегія – щоденна добре спланована праця, часто непомітна. Маємо багато напрацювань – нічого не зʼявляється з нічого. Вони стали наріжним каменем для Державного стандарту української мови як іноземної», – зазначила Юлія Анатоліївна. На переконання голови Національної комісії зі стандартів державної мови, «Українська мова – це дерево, яке має глибоке коріння й пишну крону. Біля неї, як біля кожного дерева, потрібна наполеглива постійна робота!»

Люба Любчик зосередилася на ситуації з українським шкільництвом та українською мовою у європейському освітньому просторі загалом і у Франції зокрема. Передусім вона звернула увагу на те, що європейські чинні освітні законодавства чітко і жорстко регламентують і контролюють залучення дітей у місцеві школи, де навчання є обовʼязковим. Окрім того, «Європа звикла працювати або з національними меншинами, або з класичними міжнародними школами. Український кейс – унікальний. Це високорозвинена мережа українських суботніх і недільних шкіл за кордоном, яка не вкладається у жодну з цих моделей. Немає готового юридичного європейського шаблону, який дозволив би, скажімо, французькому коледжу офіційно укласти угоду із українською суботньою школою, яка б дала можливість зарахувати українську мову як другу чи третю іноземну». Проте, як наголосила голова СКВОР, «наша найбільша перешкода – це не європейські закони, а наше власне і хибне уявлення про себе як націю-жертву (ми жертовна нація, але не нація-жертва! ) чи як про тимчасових гостей, які просять прихистку. Вхід у європейський простір відбудеться тоді, коли ми почнемо діяти як архітектори нової спільної європейської освітньої безпеки».

Алім Алієв поділився думками про місце мови в загальній стратегії культурної дипломатії: «Україна зберігає гідність і свободу. Через такі наративи ми змінюємо уявлення про себе у світі. Зараз є діалог, особливо з глобальним Півднем. Це період повернення собі своїх голосів, без російської лінзи. Музика, театр, література – важливі інтерпретації того, якою є Україна… Українська мова – один із пріоритетів не лише Українського інституту, а й МЗС. Вивчення української серед дітей – ключовий аспект для українців закордоння, де б вони не проживали. Проводимо дослідження щодо мотивації вивчення української мови за кордоном. Робимо програму академічної підтримки вивчення української за межами України. Почали співпрацю з бізнесом. Якщо не буде ресурсу, все залишиться на ентузіазмі».

У межах конференції відбулася також презентація діяльності МІОКу. Міжнародні проєкти, освітні ініціативи і напрями співпраці Інституту презентував Андрій Яців, заступник директора МІОКу.

Дякуємо організаторам конференції за високий рівень організації, теплу атмосферу та можливість разом говорити про Україну, її мову, культуру й майбутнє.