Саме так члени ініціативної групи створення Українського Вільного Університету Олександр Колесса та його прихильники пояснювали концептуальне бачення слова «Вільний» у назві інституції. Михайло Грушевський, у свою чергу, вбачав свободу Університету у вільному характері викладання, кваліфікації викладачів та функціонуванні окремих відділів. Врешті концепція Олександра Колесси перемогла, однак, як виявилось згодом, вони обидві спрацювали.
20 листопада 2013 року у актовому залі «Львівської політехніки» відбулась презентація «Український Вільний Університет: вчора, сьогодні завтра». Організований Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою захід, присвячений 200-літтю від дня народження Тараса Шевченка, відбувся за участі ректора УВУ доктора Ярослави Мельник. Зустріч відкрив виступ Народного ансамблю бандуристок «Заспів» Народного дому «Просвіта» НУ «Львівська політехніка» під орудою Христини Залуцької. Присутні в залі із зацікавленням прослухали презентацію Ярослави Мельник, після чого не зайвим став блок заходу «запитання-відповіді». З-поміж іншого, студентів особливо цікавили можливості та умови навчання в УВУ.
З промовою виступили ректор Національного університету «Львівська політехніка» професор Юрій Бобало, директор МІОКу доцент Ірина Ключковська, декан факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка, доктор суспільно-економічних наук Михайло Присяжний, проректор з питань стратегії і розвитку Українського Католицького Університету доктор Юрій Логуш. Від імені наукової спільноти «Львівської політехніки» виступила директор Інституту гуманітарних та соціальних наук доцент Ярина Турчин. Також промову від голови Західного наукового центру НАН України Зіновія Назарука прочитав Євген Захарчук.
Український Вільний Університет, що функціонує у Мюнхені, як розповіла Ярослава Мельник, з моменту заснування концентрував увагу на кількох основних векторах своєї діяльності – науковому, педагогічному та культурному. Університет постійно практикує проведення літературних зустрічей, художніх виставок. У стінах УВУ народжуються численні монографії, наукові записки. Єдиний український вищий навчальний заклад поза межами України видає підручники та альбоми.
«Завдяки УВУ була вперше перекладена Конституція України німецькою мовою. Німці і сьогодні користуються цією конституцію, виданою з ласки професора Зиновія Соколюка та іншої групи вчених, які тоді працювали в Українському Вільному Університеті», – закцентував увагу на цікавому моменті доктор суспільно-економічних наук Михайло Присяжний.
Український Вільний Університет – це не тільки славна історія, додала Ярослава Мельник. «Не тільки праці його професорів. Це також унікальний, рідкісний архів та багата бібліотека. Свого часу Міністерство внутрішніх справ Німеччини визнало бібліотеку УВУ найважливішим джерелом україністики в німецькомовному світі», – розповіла пані ректор. Вона пояснила, що найбільшою цінністю архіву УВУ є так звані «таборові архіви». «Фонди бібліотеки налічують понад 30 тисяч книжок та періодичних видань. Окрім того у них зібрано унікальну добірку стародруків, раритетних, рідкісних видань україніки», – нагадала Ярослава Мельник.
Та оберігати усі ці надбання – все важче. Показово, що досі в Україні немає закону, який би дозволяв фінансово підтримувати українські інституції поза межами України взагалі та навчальні заклади з науковою спадщиною національного значення зокрема. Тому усі візити делегацій з ряду українських міністерств в середині 2000-х років закінчувались відповідно – в УВУ розуміли, що очікування будь-якої матеріальної допомоги є марним.
Тим не менше, Університету вдається зберігати за собою позиції надійного острівця українських культурних цінностей на території Західної Європи. Сучасність дає чітко зрозуміти, що сприяти розвитку українознавчих студій дуже важливо, переконана ректор УВУ. Не менше важливо, як поширювати знання про українську культуру, мистецтво, літературу за кордоном «До 200-річяя від дня народження Тараса Шевченка ми плануємо провести велику Міжнародну наукову конференцію за участі провідних шевченкознавців Європи. В рамках конференції також надіємось провести круглий стіл, де разом із зацікавленими та фаховими людьми обговоримо низку питань, пов’язаних з розвитком україністики в західній Європі», – поділилася планами Ярослава Мельник. Крім того, в УВУ з’явиться видання текстів Шевченка німецькою мовою. «Є ціла низка проектів, спрямованих на те, щоб заговорили наші архіви. В тому числі архіви, пов’язані із Шевченком», – підсумувала ректор УВУ.
Ярослава Мельник також з сумом визнає, що на нинішньому етапі спостерігається стрімке згортання інтересу як до гуманітаристики, так і до україністики. Про це говорить і директор МІОКу доцент Ірина Ключковська.
«Деякі осередки українства за кордоном знаходяться вже майже на межі свого існування. Серед них, на жаль, осідок Наукового Товариства імені Шевченка для молоді у Сарселі (Франція), бібліотека імені Симона Петлюри у Парижі з багатющими фондами, які налічують тисячі одиниць унікальної літератури та архівних матеріалів, котрі зараз знаходяться у ганебному стані в приміщеннях з продірявленими дахами», – розповіла директор МІОКу. Ірина Ключковська констатувала, що держава сьогодні повністю усунулася від підтримки закладів, які могли б стати потужними центрами поширення знань про Україну в Європі. Результатом подібного відсторонення, заключила Ірина Ключковська, стала втрата можливості інтеграції їх здобутків в освітній, науковий та педагогічний простір самої України.
З тих інституцій, які сьогодні активно працюють в напрямку поширення знань про Україну поза її межами – Український науковий інститут Гарвардського університету, де 22 січня 1968 року започаткована перша в США кафедра з українознавчих студій. Працює також Інститут святого Климента Папи Українського Католицького Університету в Римі, заснованого Йосипом Сліпим 1963 року. Є, зокрема, ряд українознавчих центрів, в тому числі і новопосталих: в Римському університеті ла Сапієнца, в Колумбійському університеті, в Оксфорді, які працюють винятково за рахунок українських громад діаспори.
Проректор з питань стратегії і розвитку УКУ доктор Юрій Логуш переконаний, що Український Вільний Університет процвітатиме й надалі, адже заклад створює унікальний за своєю природою український науковий світогляд: «База міцна і вона є славною. Питання, як ми можемо всі разом запрацювати, щоб використати цю нагоду, цей спадок, який прийшов до нас від наших науковців і предків».
УВУ – це перемога українського народу. В умовах бездержавності, в чужому оточенні та на чужих територіях, наші співвітчизники зуміли створити потужний центр наукового та громадського життя українців в Німеччині. Їм вдалось інтегрувати його в освітньо-науковий простір Європи. І тільки від нас залежить чи відбудеться інтеграція науково-культурної спадщини Українського Вільного Університету в Україні чи ми втратимо цю можливість.
Юлія Костюк,
випускниця Літньої школи журналістики «Дня»
Фото
