19–21 серпня 2026 р. у Національному університеті «Львівська політехніка» відбулася Третя міжнародна асамблея «УКРАЇНКА У СВІТІ: НОВІ ВИКЛИКИ – НОВЕ ЛІДЕРСТВО» імені Анни Кісіль, яку організував Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Львівської політехніки.

Асамблея зібрала понад 200 українських лідерок, урядовиць, громадських діячок, науковиць, представниць культури, бізнесу й освіти з 28 країн світу та України. Факт, що таке представницьке зібрання проводиться вже втретє, доводить, що Асамблея стала платформою консолідації та інструментом вироблення спільної стратегії глобальної участі українського жіноцтва в адвокації України та повоєнній відбудові держави.

Асамблея присвячена світлій пам’яті Анни Кісіль, яка багато років жила та працювала в Канаді, була активною діячкою української діаспори – президенткою громадської організації “Четверта хвиля”, головою Світової Федерації Українських Жіночих Організацій, віце-президенткою Світового Конґресу Українців та членкинею Ради директорів Конґресу Українців Канади. Вона розбудувала успішний бізнес, нерозривно пов’язаний з Україною, жила рідною землею та її справами, розгортала виробництва на Батьківщині і всіма своїми діями була присутня в українському громадському русі.  Анна Кісіль завжди щедро жертвувала кошти на розвиток української культури та освіти в Україні та діаспорі, зокрема фінансово підтримувала діяльність дитячих центрів в Україні, бібліотек, видавництв і різних проєктів, доклала чимало зусиль до появи підручника «Крок 2» з української мови як іноземної, допомагала реалізовувати й інші освітянські та культурні проєкти МІОКу.

Анна Кісіль активно підтримала проведення Першої міжнародної асамблеї «Українка у світі: професіоналізм, активізм, традиція», яка відбулася у 2019 р., тож присвоєння її імені Асамблеї – це знак повного усвідомлення величезного внеску Анни Кісіль у розвиток української справи та гідне вшанування пам’яті великої Українки.

«Українка» – картина знаного художника Михайла Демцю – стала домінантою в айдентиці цьогорічної Асамблеї, яка потребувала образу, що впізнається як український, що говорить не про минуле, а про дію у нашому сучасному складному світі. Саме тому робота Михайла Демцю резонує як сучасний і впевнений образ нової хвилі жіночого лідерства.

19 серпня 2026 р. відбувся перший захід Асамблеї – круглий стіл «Українки: сила коріння і спадкоємність чину», що повернув присутніх до витоків нашої стійкості та жіночого лідерства.

Провела подію Алла Швець, професорка НУ «Львівська політехніка», провідна наукова співробітниця Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, голова ГО «СВОЯ. Жіноча мережа освіти і розвитку».

Круглий стіл присвятили постатям українок різних поколінь, які крізь епохи зберігали національну ідентичність, виборювали державність, творили культуру нації та представляли Україну у світі.

Осмислюючи досвід видатних попередниць, учасниці дискусії показали тяглість українського жіночого чину – від героїнь національного спротиву до сучасних лідерок, які утверджують Україну на міжнародній арені.

Розмову про коріння, що дає силу вистояти, та про спадкоємність, що формує майбутнє нації, розпочала Алла Швець, яка представила авдиторії доповідь «Мілена Рудницька в контексті міжнародного жіночого руху».

Наталія Мочернюк, д. філол. н., старша наукова співробітниця Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича  НАН України, членкиня ГО «СВОЯ. Жіноча мережа освіти і розвитку», виступила з доповіддю «Марія Бачинська-Донцова: національне служіння як життєва місія».

Українська жінка завжди була творчинею історії та дієвою силою суспільних змін. Про це розповіла Ярослава Хортяні, голова Світової Федерації Українських Жіночих Організацій, друга віцепрезидентка Світового Конґресу Українців, голова Товариства української культури в Угорщині, у своєму виступі

«Так здобувають волю»: зв’язкова Ольга Мороз-Турик».

Велику   зацікавленість   присутніх   викликала   і   доповідь   Катерини   Шмеги,  к. філол. н., вченої секретарки Інституту Івана Франка НАН України, заступниці голови ГО «СВОЯ. Жіноча мережа освіти і розвитку», на тему «Надія Суровцова: голос України у світі (до 130-річчя від дня народження)».

Ористлава Сидорчук, д. е. н., професорка НУ «Львівська політехніка», голова ВГО «Союз Українок», депутатка Волинської облради, виступила із розвідкою  «Ольга Басараб: спадкоємність чину і жертовність в ім’я України», зазначивши, що державницьке служіння героїні перегукується з нинішнім подвигом українських жінок.

«“Кресати вогонь із кремів”: Олена Теліга як символ нескорености (в осмисленні Дмитра Донцова)», – такою була доповідь Оксани Микитюк, д. філол. н., професорки НУ «Львівська політехніка».

Виступ Ірини Ключковської, к. пед. н., доцентки, почесної професорки НУ «Львівська політехніка», директорки МІОКу, «Дарія Ребет: життя як легенда» розкрив присутнім масштаб постаті ще однієї непересічної героїні нашого героїчного минулого.

Про «Життєтворчий феномен Віри Вовк (до 100-річчя від дня народження)» розповіла у своїй доповіді Віра Білевич, громадська діячка.

Соломія Риботицька, депутатка Львівської обласної ради, голова міжфракційної депутатської групи «Рівні можливості», голова товариства «Надсяння», викладачка ЛФКДУМ ім. І. Труша, виступила із розповіддю «“Заґратована юність Ірини Сеник” (до 100-річчя від дня народження)».  У фразі «Гідність не залежить від умов, у яких тебе тримають» умістилася життєва позиція, принципи та переконання Героїні світу Ірини Сеник.

Учасниці події зійшлися на думці, що роль свідомої українки в історії боротьби за українську державність неможливо переоцінити. Звучали імена Надії Суровцевої, Олени Кисілевської, Олени Охримович-Залізняк, Олени Пчілки, про жертовність та боротьбу яких українське суспільство знає надто мало.

Насамкінець у своєму слові «Націєтворчий код Ірини Калинець» Звенислава Калинець-Мамчур, к. б. н., доцентка  Львівського національного університету імені Івана Франка, громадська діячка, розповіла про життєве кредо і незламний характер своєї славетної матері.

Продовженням Круглого столу стала кураторська екскурсія виставкою в Музеї історії Львівської політехніки на тему: «Українки, які творили історію: лідерки визвольного руху», яку провела Тетяна Диба, директорка музею, та виставка «Жінка і війна: історичні контексти та сучасні виклики», яку презентувала Ірина Кіянка, професорка Львівського національного університету імені Івана Франка, керівниця Центру співпраці з меценатами і випускниками Університету.

Увечері 19 серпня 2026 р. відбулося офіційне відкриття Третьої міжнародної асамблеї «УКРАЇНКА У СВІТІ: НОВІ ВИКЛИКИ – НОВЕ ЛІДЕРСТВО» імені Анни Кісіль. Актова зала розцвіла вишиванками, які створили особливу святкову атмосферу концентрованої українськості.

Учасники вшанували пам’ять полеглих захисників та захисниць хвилиною мовчання. Отець Юрій Остап’юк, керівник Центру студентського капеланства Львівської архиєпархії УГКЦ та капелан Львівської політехніки, уділив присутнім благословення.

Відкрила подію Ірина Ключковська, к. пед.н., директорка МІОКу.

Із вітальним словом до учасниць звернулася Наталія Шаховська, д. т. н., професорка, ректорка Львівської політехніки, яка зазначила, що для університету важливо творити платформи взаємодії українок, які представляють різні держави й різні континенти, проте залишаються тісно пов’язаними з Україною. Вона подякувала учасницям Асамблеї за те, що кожна з них є носієм українського гена, носієм українства у своїй країні проживання й адвокатом України у світі. Очільниця Університету підкреслила, що українка у світі – це завжди сила, яка промовляє, і наголосила, наскільки важливим є той факт, що жіноцтво за кордоном підтримує українські громади, працює для України та допомагає дітям не втрачати зв’язку з рідною землею.

Наталія Шаховська зазначила, що Львівська політехніка вже впродовж тривалого часу працює з українцями за кордоном, розвиває освітні та культурні зв’язки з діаспорою і реалізує спільні проєкти з українськими громадами, тож Асамблея має стати майданчиком для обговорення перспектив збереження української ідентичності та підтримки України.

У своєму відеозверненні Олена Кондратюк, заступниця Голови Верховної Ради України, відзначила роль українських жінок у час війни і висловила сподівання, що це лідерство стане  нашим новим стандартом:  «Для нас сучасне жіноче лідерство – це формула трьох «с»: СИЛА – брати відповідальність за людей України, СТІЙКІСТЬ – жити, працювати та розвиватися попри найважчі випробування та СМІЛИВІСТЬ ухвалювати рішення і бути собою».

Посадовиця окремо відзначила символічність проведення Асамблеї саме у стінах Львівської політехніки – Alma mater Ірини Цибух, Героїні України,  парамедикині, яка була випускницею Університету і загинула у 25 років, а також Анни Кісіль, теж випускниці НУЛП, «яка, опинившись за кордоном і зробивши успішний бізнес, ні на мить не забувала своє коріння, гуртувала українців, була щедрою меценаткою і рольовою моделлю для багатьох молодих людей».

Максим Козицький, начальник Львівської обласної військової адміністрації, висловив щиру вдячність Ірині Ключковській за багатолітню невтомну державницьку працю. Звертаючись до учасниць Асамблеї, він подякував їм за участь у цій важливій події, небайдужість до долі України та за ту незмінну підтримку, яку українки світу щодня засвідчують своїми словами, вчинками й активною позицією.

Очільник області наголосив, що Україна у світі починається не з дипломатичних місій і не з постів у газетах, – а з кожного з нас, з наших вчинків, з кожного справжнього українця, української мови чи української пісні. Він акцентував на яскравих лідерських якостях кожної з учасниць Асамблеї і  зазначив, що всі вони є прикладом для власних середовищ у країнах проживання.

Максим Козицький висловив упевненість, що разом ми здобудемо перемогу, бо ми є дітьми великого народу, і за нами велике майбутнє. «Величезне дякую Збройним Силам, захисникам і захисницям. Саме вони творять наше майбутнє, нашу державу, роблять усе належне, щоб ми могли бути українцями у світі», – акцентував начальник ЛОВА.

Андрій Закалюк, директор департаменту освіти та культури Львівської міської ради, наголосив, що лідерство є надзвичайно відповідальною темою, записаною ще в Євангелії. Він процитував слова апостола Івана: «Той, хто хоче бути першим, нехай стане слугою для інших» та окреслив лідерство як одну з найвищих форм служіння, а служіння – як одну з найдієвіших і найсильніших форм любові до іншого, любові до своєї країни.

У своєму слові про провідну роль українського жіноцтва Оксана Маркарова, радниця Президента України, Надзвичайний і Повноважний Посол України, підкреслила, що Наталія Шаховська є першою в історії Львівської політехніки жінкою-ректоркою.

«Особливе сердечне вітання всім жіночим лідеркам зі Сполучених Штатів, з якими ми майже п’ять років пліч-о-пліч; усім жіночим організаціям, які з усіх штатів активно працювали над тим, щоб в України була зброя і підтримка, а в росії були санкції та ізоляція. Будь ласка, продовжуйте. Нам це ще потрібно, доки ми не переможемо», – зазначила промовиця.

Звертаючись до учасниць Асамблеї, Оксана Маркарова наголосила на силі жіночої солідарності та відповідальності за майбутнє держави, зауваживши, що хоч на сьогодні надзавданням України є перемога у війні, але не менш важливою після цього буде перемога в мирі. Пані Посол підкреслила роль жіноцтва у захисті держави та її майбутній відбудові, подякувала жінкам, які служать у ЗСУ, розвивають бізнес, плекають дітей, створюють громадські ініціативи і тримають на своїх плечах життя України. У той же час їхні посестри, зокрема у США, впродовж усієї війни борються за посилення військової та політичної підтримки України, працюють над впровадженням санкцій проти росії та протидіють російській інформаційній війні.

Оксана Маркарова запропонувала моделювати жіноче лідерство як мережу зв’язків, партнерства і взаємної підтримки, а не як особистий статус чи боротьбу за окреме місце; закликала своїх посестер до  мережування і партнерування, щоб разом працювати задля перемоги та майбутнього держави.

Ярослава Хортяні, голова СФУЖО, підкреслила, що українська діаспора в мирні часи завжди була з рідною землею, а коли почалася війна – потужно стала поруч із нами в обороні країни. Вона наголосила: «Ми приїхали, щоб ви відчули: ми з вами. Дякуємо, що в нас є спільний дім». Очільниця СФУЖО висловила впевненість, що Україна сильна, вона переможе і стане однією з найпотужніших країн світу.

Ірина Ключковська, директорка МІОКу, у своєму виступі зазначила: «“Нові виклики – нове лідерство” – це не гасло. Це вимога часу. А слово “виклик”  – не метафора, а жорстка реальність, яка потребує швидкої відповіді. Старі моделі лідерства, побудовані на ієрархії та повільності, не витримують випробування війною. Нове лідерство, яке народжується просто зараз у ваших організаціях, ініціативах, громадах, – це лідерство горизонтальне, швидке, засноване на довірі і на здатності діяти без дозволу, чекати ідеальних умов. Українська жінка за кордоном – не та, кого рятують, а та, хто рятує. І діаспора – це не географія розсіяння, а вибудувана архітектура опору, допомоги, адвокації». За словами Ірини Ключковської, нове лідерство, яке народжується просто зараз в українських організаціях, ініціативах, громадах, – це лідерство горизонтальне, швидке, засноване на довірі і на здатності діяти без дозволу, не чекати ідеальних умов.

Очільниця МІОКу із вдячністю згадала про роль Анни Кісіль в організації першої Асамблеї, яка вже стала традиційною, і знову зібрала в стінах Львівської політехніки активних, дієвих і патріотичних лідерок з усього світу, «бо є речі, які не можна відкладати, і є голоси, які треба слухати. І чути вже сьогодні».

Ірина Ключковська наголосила, що тема «Українка у світі: нові виклики – нове лідерство» продиктована самим часом, оскільки «для української жінки сьогодні виклик – це мати, яка веде дитину в бомбосховище і за годину виходить на роботу, на нараду через Zoom. Це волонтерка, яка плете сітки вночі і керує бізнесом удень. Це науковиця, учителька, дипломатка, яка десь там у Варшаві, Парижі, Торонто чи Берліні щодня доводить світові, що Україна – не лише територія на карті, яку ворог намагається стерти. Україна – це мережа людей, які тримають її живою у кожному куточку світу. Саме тому МІОК від самого початку бачив в українках за кордоном не тему для обговорення, а суб’єктів історії».

Очільниця МІОКу підкреслила, що Асамблея покликана бути платформою для обговорення досвіду і стратегії діяльності ГО, практики організації українського шкільництва за кордоном, розвитку культурної дипломатії, адвокації інтересів України та підтримки українців по всьому світу. Тому «завдання нашого інституту – не говорити замість вас, а дати вам сцену; не робити висновки за вас, а створити умови, щоб висновки, народжені тут, поїхали з вами далі, у ваші спільноти і ваші країни», – резюмувала Ірина Ключковська.

Наприкінці виступу директорка МІОКу подякувала партнерам і всім, хто долучився до проведення Асамблеї, а це: генеральний спонсор – компанія «Meest Group», Львівська політехніка, Союз українок Америки, Львівська обласна військова адміністрація, Львівська міська рада, Кредитна спілка «Дежарден», ZAG, Агенція регіонального розвитку, компанія «Українські джерела».

На завершення Ірина Ключковська закликала посестер: «Мережуйтеся, партнеруйтеся, працюймо спільно для України. І нехай ця Асамблея стане сталою подією в нашій з вами історії, яку ми разом пишемо, історії про жінок, які не просто пережили цей час – а визначили його».

З особливим піднесенням присутні сприйняли відеопривітання від Ірини Кісіль, доньки Анни Кісіль, виконавчої директорки Meest Group у Північній Америці, яка від імені родини подякувала МІОКові за багаторічну самовіддану працю для блага діаспори. Вона назвала цю працю живим зв’язком із Батьківщиною, який так цінувала її мама, «для якої відстань ніколи не була виправданням байдужості, а навпаки – стала джерелом ще глибшої любові до рідної землі. Анна Кісіль завжди глибоко розуміла, наскільки важливими є українська мова й культура – не просто як символи, а як живе коріння, що тримає націю, навіть у діаспорі, тому постійно підтримувала освітні проєкти МІОКу». Ірина Кісіль наголосила, що відповідальні, сильні й мудрі жінки здатні змінити світ навколо себе, залишаючись відданими своєму корінню, адже вони несуть естафету любові до України.

Надзвичайного емоційного забарвлення події додало музичне обрамлення від Академічного інструментального ансамблю «Високий Замок» Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика під керівництвом Андрія Яцківа, заслуженого діяча мистецтв України, лавреата Голлівудської премії Grammy 2019 р. за саундтрек до кіносеріалу «Чорнобиль». Високий виконавський рівень та репертуарна багатогранність цього колективу подарувала учасникам Офіційного відкриття музичні твори, що поєднують українські традиції, професійну майстерність і неповторний дух нашого міста.

А душевні пісні, що зберігають нашу віру і пам’ять, у виконанні Ольги Томків, Анастасії Плахтій та Ореста Цимбали стали вишуканим підсумком концертної програми.

20 серпня 2026 р. під музичне вітання від Струнного квартету народного камерного оркестру «Поліфонія» Народного дому «Просвіта» НУЛП розпочався наступний день роботи Третьої міжнародної асамблеї «УКРАЇНКА У СВІТІ: НОВІ ВИКЛИКИ – НОВЕ ЛІДЕРСТВО».

У своєму вступному зверненні Ірина Ключковська, директорка МІОКу, закликала учасниць Асамблеї підтримати збір на потреби українського війська, який проводить благодійна організація «Львівський лицар», наголосивши, наскільки важливою є солідарність із тими, хто щодня наближає Перемогу України.

Панельну дискусію «Українки як амбасадорки змін: дипломатія, адвокація та політичний вплив» модерувала Ірина Ключковська, вступне слово якої задало загальний тон події: «Функція адвокації – це модель дії. Нас цікавить не перелік досягнень, а механіка впливу: що саме перетворює особисту позицію на практичний результат, і що саме означає лідерство на кожному із цих рівнів?  Нам важливо знати, де проходить межа між дипломатією як мистецтвом компромісу та адвокацією як мистецтвом тиску».

Учасницями першої дискусії стали відомі лідерки думок.

Дискутантки поділилися досвідом  дипломатії та адвокації – кожна у своїй сфері.

Катерина Левченко, українська правозахисниця, політикиня, Урядова уповноважена з гендерної політики, народна депутатка України V скликання, розповіла, що  українські жінки дедалі частіше з’являються на міжнародній арені не як пасивні постаті чи жертви війни, а як суб’єктні голоси, що формують глобальний безпековий порядок денний. Вона поінформувала про конкретні інструменти, зокрема  Резолюцію РБ ООН 1325 «Жінки, мир, безпека»  та Стамбульську конвенцію, які реально працюють як механізми цієї суб’єктності, а не залишаються декларативними рамками.

Панелістка також інформувала про одну з ключових ліній жіночої дипломатії – адвокацію прав постраждалих від воєнних злочинів рф, зокрема сексуального насильства, пов’язаного з війною, і винесення цих справ на рівень ООН та міжнародних судів для притягнення рф до відповідальності.

Ярослава Хортяні, голова Світової Федерації Українських Жіночих Організацій, віцепрезидентка Світового Конґресу Українців, голова Товариства української культури в Угорщині, поділилася  спогадами про боротьбу за те, щоб  угорський парламент визнав Голодомор геноцидом, охарактеризувавши її як результат багаторічної роботи. Голова  СФУЖО розповіла, як аргумент, особисті стосунки, тиск громади змінює позицію іноземного парламенту.

Ярослава Хортяні також підкреслила, що СФУЖО теж долучалася до збору свідчень про  воєнні злочини рф і донесення їх до міжнародних майданчиків, зокрема ішлося про збір доказів, донесення їх до міжнародних інституцій та утримання уваги до них  після першого розголосу.

Наталія Павленко, Голова організації «Союз українок Америки», перша заступниця голови Управи Українського музею в Нью-Йорку,  розповіла, що організація працює не лише через публічну адвокацію, а й через прямі протокольні контакти з американськими державними інституціями. Вона розмірковувала про те, чим дипломатична робота організації відрізняється від адвокаційної, зазначивши, що Союз українок Америки – організація зі столітньою історією, яка зараз працює в режимі воєнної адвокації.

Леся Ігнатик-Еріксен, засновниця та голова ГО «Hjælp Ukrainske Børn» («Допоможи українським дітям»), керівниця компанії Nordic Ukraine Invest, радниця Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Королівстві Данія, розказала про поєднання громадської роботи з посадою радниці Омбудсмана України з прав людини у Данії, і як ці дві ролі – громадської активістки і державної радниці – узгоджуються між собою.

Панелістка також поділилася, прикладом того, як гуманітарна ініціатива переростає у символічну політику: ішлося про перейменування вулиць у Копенгагені на честь українських міст, і як виглядав цей шлях від конкретного запиту до рішення міської ради.

Підсумовуючи сказане панелістками, Ірина Ключковська зазначила: «Спільний знаменник — не риторика про єдність, а конкретна, здебільшого невидима робота з переведення особистого авторитету в інституційний результат. Якщо сьогоднішня асамблея говорить про нове лідерство, то ось воно: не одна модель на всіх, а чотири різні відповіді на чотири різні виклики».

Жвавий інтерес викликав у присутніх мотиваційний виступ спеціальної гості Оксани Маркарової, української державної діячки, дипломатки, засновниці та голови дорадчої ради Українського дому у Вашингтоні, радниці Президента України з питань відбудови та залучення інвестицій, Надзвичайного і Повноважного Посла України у США (2021–2025).

Пані Посол розпочала з подяки Ірині Ключковській та МІОКові за те, що втретє зібрали українських активісток разом: «Те, що ця асамблея існує вже втретє, вже системно, вже як інституція, – це сама по собі відповідь на тему, яку ми обрали: нові виклики, нове лідерство. Бо лідерство, яке не будує інституцій, яке живе лише в одній людині й зникає з нею, – не лідерство. А те, що робить тут, у Львові, Ірина Михайлівна – це будівництво», – акцентувала Оксана Маркарова.

Промовиця торкнулася глибин українського жіночого лідерства ХІХ–ХХ століть, зокрема заснування «Союзу українок», зазначивши, що це недооцінена сторінка нашої історії. Прозвучали імена, такі як Софія Русова та Олена Степанів.  «Я розповідаю про них, бо в кожній  ми бачимо те, що побачимо знову – вже сьогодні, у 2026 році, дивлячись на жінок цієї війни. Лідерство, яке не чекає на дозвіл чи вказівку від держави, щоб діяти, коли держави немає. Лідерство, яке будує школи, коли, здається, будувати нічого не можна. Лідерство, яке виходить на міжнародну трибуну говорити правду, навіть коли за спиною немає посольства чи МЗС, чи країн, які готові підтримати», – зазначила пані Посол.

Оксана Маркарова наголосила на ще одній деталі, особливо вагомій у контексті теми Асамблеї: «“Союз українок” від самого початку не обмежувався кордонами. Він мав відділи в діаспорі, тримав зв’язок із українками в Америці, Канаді, Європі. Ідея “Українки у світі” – не винахід ХХІ століття: українська жінка залишається українкою, де б вона не була, і сила цієї спільноти саме в тому, що вона не має кордонів».

Шановна гостя розповіла про свій власний шлях лідерства у відновленій Україні, коли вона, людина з фінансовим і бізнесовим фахом, обійняла посаду Міністра фінансів, а потім стала першою жінкою-послом України у Сполучених Штатах. Зупиняючись на щаблях своєї кар’єри, промовиця наголосила: «Хочу бути чесною з вами: бути першою – важко. Не тому, що бракує компетентності, а тому, що кожне рішення, кожна помилка, кожен успіх сприймається не як твій особистий, а як тест: чи здатна взагалі жінка на цій посаді впоратися. Це додатковий тягар, про який рідко говорять уголос. Але саме тому кожна наступна жінка на такій посаді нестиме цей тягар уже трохи легше, бо хтось уже пройшов і довів, що це можливо. У цьому й полягає механізм того, як лідерство однієї жінки перетворюється на лідерство багатьох.

Сьогодні я продовжую цю роботу вже в іншій ролі – займаюся питаннями відбудови України та залучення інвестицій. Я повернулась в бізнес, планую з новою командою проєкт побудови з нуля нового міста – Нове місто – як пілотного проєкту відбудови і також пілотного проєкту європейської інтеграції».

Оксана Маркарова  звернула увагу присутніх, що держава – це не лише територія і не лише армія. Держава – це школи, лікарні, підприємства, інвестиції, довіра партнерів. Усе те, що потрібно відбудовувати паралельно з тим, як триває війна, а не після неї. І цю відбудову неможливо провести без масового залучення жінок на керівні позиції. Не тому, що це красива фраза про гендерну рівність, а тому, що жінки сьогодні становлять величезну частку економічно активного населення України, керують бізнесами, громадами, лікарнями, доки чоловіки на фронті. У цьому й полягає нове лідерство, про яке говорять на цій Асамблеї, – воно вже стало реальністю на рівні тисяч українських громад.

Окремо шановна гостя торкнулася теми жінок на війні, розповіла про долі Тайри  та Ярини Чорногуз.

З особливою теплотою Оксана Маркарова розповіла про Ірину та Ярину Ключковських – як взірець передачі лідерства від матері до дочки: «Я дивлюся на Ірину Михайлівну і Ярину і бачу ілюстрацію того, що хочу сьогодні сказати найголовніше: лідерство однієї жінки – це майже завжди продовження лідерства іншої. Не копія, не повторення, а продовження, трансформоване під нові виклики свого часу. Мати будувала мости через освіту й науку. Дочка будує їх через комунікацію та кризовий менеджмент. Обидві – про одне: щоб Україну чули, розуміли і підтримували».

Як приклад лідерства у власній родині Оксана Маркарова із вдячністю згадала свою маму – Лідію Маркарову, без якої вона не відбулася б як професіоналка.

На завершення промовиця наголосила, що кожна жінка-лідерка – в бізнесі, в політиці, в армії, в дипломатії, в культурі, – це не одинична історія успіху, а результат роботи десятків, а часто й сотень інших жінок – попередниць, які пройшли той самий шлях на сто років раніше і залишили після себе інституції, а не лише спогади.

Оксана Маркарова звернулася до авдиторії із закликом будувати мережі, а не постаменти, наставляти, а не змагатися,  передавати, а не тримати при собі. Вона порівняла жіноче лідерство із тканиною, яка тримається не завдяки окремим ниткам, а завдяки тому, як міцно вони переплетені одна з одною. І ця метафора прозвучала ще не один раз під час Асамблеї, ставши колоритним образом і настановою для жіночого лідерства.

Справжню потугу й потенціал українського жіноцтва у час великих викликів розкрила панельна дискусія «Сила дії: українки в активізмі, волонтерстві та комунікації», яку модерувала Оксана Горда, старша наукова співробітниця МІОКу.

Учасниці обговорення – українські громадські активістки, які мають великий організаційний і лідерський досвід у різних сферах діяльності:
Наталія Панченко, засновниця «Євромайдан-Варшава» (Польща), Голова правління Фонду «Stand with Ukraine»;

Маріана Євсюкова, представниця СФУЖО при ООН, співзасновниця та координаторка Української жіночої ініціативи в ОАЕ;

Марта Янків, представниця засновника Meest Group, засновниця Emconsulting Group;
Олена Данилюк, голова Ради Директорів Української Мічиганської Федеральної Кредитової Спілки «Самопоміч», керівниця центру трансферу технологій Henry Ford Foundation;

та Маргарита Ситник, співзасновниця громадської ініціативи «Голка» та очільниця проєктів міжнародного співробітництва.

Вони поділилися власними здобутками й розповіли про свій досвід громадської діяльності на українській ниві. Панелістки розмовляли про те, як сила українок змінює порядок денний у багатьох країнах світу, передусім тих, які вони представляють; ділилися досвідом,  як перетворити особисту ініціативу на глобальний інституційний вплив; розмірковували, як бізнес, медіа, дипломатія та громадський сектор підсилюють один одного в діях у відповідь на виклики сьогодення.

Велику зацікавленість усіх присутніх викликала панельна дискусія «Сенси та спільноти: жіноче лідерство в розбудові громад, освіті та культурі», яку модерував Андрій Яців, заступник директора МІОКу.

Дискутантками панельної дискусії були:

Любов Любчик, голова Світової Координаційної Виховно-Освітньої Ради Світового Конґресу Українців (СКВОР-СКУ);

Ірина Подиряко-Бурдель, Почесна консулка України у Ніцці, директорка Association Franco-Ukrainienne Côte d’Azur (Франко-українська асоціація AFUCA);

Інна Григорович, голова Спілки Українських Вчителів у Великій Британії, директорка мережі St. Mary’s Ukrainian Schools, генеральна директорка Ukrainian St. Mary’s Trust;

Наталія Пошивайло-Таулер, віцепрезидентка Світового Конґресу Українців, очільниця освітньої референтури Світової Федерації Українських Жіночих Організацій, голова Союзу Українок у штаті Вікторія (Австралія) та

Анастасія Плахтій, співзасновниця та президентка Українського дому у Ряшеві, виховниця і референтка Пластової станиці у Ряшеві.

На особистому досвіді панелістки продемонстрували, якими визначними можуть бути досягнення вмотивованої патріотичної українки, – навіть тоді, коли несприятливі життєві обставини вимушують їх емігрувати; поділилися міркуваннями про те, що є головною силою жіночого лідерства у розбудові українських громад, та власним досвідом, як сьогодні творити нові сенси, що здатні об’єднувати різні покоління та спільноти українців у світі. Учасниці дискусії обговорили, у чому сьогодні полягає сила культурної дипломатії;
які нові моделі взаємодії між громадами різних країн можуть допомогти зробити світове українство ще більш згуртованим і впливовим; якою вони бачать роль світових українських організацій у найближчі роки.

З великим зацікавленням сприйняла авдиторія Міжнародний культурно-просвітницький проєкт «Рушник перемоги – ціннісний орієнтир нації», який презентувала Зоряна Ленів, директорка Міжнародного інституту інклюзії.

Зоряна Тивін, журналістка, координаторка проєктів і менеджерка з комунікацій редакції представила діяльність партнерського медіа «Slawa», зазначивши, що це медіа про Україну, Польщу та європейську політику загалом, яке прагне виважено та якісно розповідати про важливі суспільно-політичні процеси і не лише інформувати читачів, а й допомагати їм критично оцінювати події та тенденції у Європі та світі.

Телеканал та сайт slawa.tv висвітлює важливі суспільно-політичні події у Польщі та Україні, міжнародну підтримку українському війську, євроінтеграційні процеси та співпрацю в рамках НАТО. Редакція залучає експертів та політиків, істориків та журналістів, лідерів та активістів, погляд яких ціннісний для польсько-української співпраці та європейського майбутнього України.
На сайті публікуються аналітичні матеріали про євроінтеграцію України та роль Польщі в цьому процесі, огляди польської політики, репортажі з фронту. Slawa.tv входить до складу польського суспільного мовника TVP, його фінансує Міністерство закордонних справ Польщі.

«Родзинка» вечора – партнерська подія із Zenyk Art Gallery: публічний діалог «Чи готовий світ до перемоги України?» за участю Оксани Маркарової, Надзвичайного і Повноважного Посла України у США (2021–2025), та Ярини Ключковської, консультантки зі стратегічних комунікацій, запрошеної викладачки КШЕ, колумністки і подкастерки. Учасниці події не лише  отримали інтелектуальну наснагу, але й мали унікальну можливість ознайомитися з експозицією, представленою в ZAG GALLERY.

21 серпня 2026 р., у завершальний день роботи Третьої міжнародної асамблеї «УКРАЇНКА У СВІТІ: НОВІ ВИКЛИКИ – НОВЕ ЛІДЕРСТВО»,  відбулися круглі столи, під час яких учасниці Асамблеї у визначеному форматі презентували найкращі практики роботи своїх громадських організацій чи історії особистого успіху.

Круглий стіл №1 «Жіноче лідерство у розбудові громад, волонтерстві та комунікації» модерувала Оксана Галайчук, наукова співробітниця МІОКу.

Круглий стіл №2    «Жіночі організації в Україні та за кордоном»  провела  Галина Темник, наукова співробітниця МІОКу.         

Модераторкою Круглого столу №3  «Жіноче лідерство в освіті та культурі» була   Галина Бойко,  наукова співробітниця МІОКу.

Кожен круглий стіл завершився голосуванням за найбільш успішні проєкти.     Обрані кейси переможниці представили широкій авдиторії. Модерувала подію Оксана Трумко, наукова співробітниця МІОКу.

По завершенні відбулося Офіційне закриття, на якому Ірина Ключковська узагальнила напрацювання Асамблеї:

1. Діаспора як архітектура опору

Діаспора сьогодні — це архітектура опору. Українки за кордоном вже не ті, кого рятують, а ті, які рятують. Так, вони – відважні: і ті, які приїхали, і ті, які подумки з нами в Україні. Це українки, використовуючи майданчик Міжнародної асамблеї у Львові, говорять світові: «Лідерство – не привілей обраних, а відповідальність кожної з нас».

2. Спадкоємність чину

Сучасний український жіночий рух не виник у вакуумі – він має глибоке коріння і спадкоємність чину. Те, що робить українка сьогодні – у волонтерстві, дипломатії, адвокації, культурній розбудові спільнот – це продовження шляху, який прокладали покоління українок до неї.

3. Виклик воєнного часу: нова стратегія

Війна змінила логіку діяльності жіночих організацій за кордоном. Формати й пріоритети, вироблені в мирний час, сьогодні недостатні: організації мають переглянути власну стратегію відповідно до викликів воєнного часу – від гуманітарного реагування до довгострокової адвокації інтересів України на міжнародному рівні. Це не разова мобілізація, а системна перебудова моделі роботи.

4. Альянси — головний ресурс сили

Не замикатися в межах власної спільноти – вибудовувати альянси з іншими організаціями, спільнотами, громадами. Голос однієї людини має вагу, але обʼєднаний голос – це сила, яку чують. Припинити внутрішні чвари: єднання не применшує авторитету кожної окремої лідерки, а посилює спільну позицію. Довіра — запорука успіху й фундамент будь-якої спільної діяльності.

5. Адвокація в країні проживання

Мета – бути почутими саме в країні проживання: залучати до адвокаційної роботи інші спільноти, громади й тих громадян, які мають право голосу; у питаннях, повʼязаних з Україною, окремо працювати з тими, хто голосує. Використовувати будь-які міжнародні майданчики. Системно працювати зі ЗМІ – вибудовувати постійні комунікаційні канали, а не обмежуватися разовими інформаційними приводами. Знати законодавство країни перебування та її соціокультурний контекст – без цього адвокація неефективна.

6. Шкільництво і культурна дипломатія

Українська освіта за кордоном – не інструмент творення українського гетто, а шлях до повної інтеграції українських дітей у суспільства країн проживання зі збереженням української ідентичності. У цьому сенсі українське шкільництво за кордоном стає інструментом культурної дипломатії: воно водночас відкриває українську культуру для середовища країни проживання і зберігає звʼязок дітей з Україною.

Підсумок

Немає «малого» лідерства – кожен внесок безцінний. Немає «малих» кроків –саме з них вибудовується великий шлях. Нехай історія покаже: українки у війні не просто пережили цей час, а визначили його.

Далі учасники події відвідали Поле почесних поховань Героїв російсько-української війни, де вшанували пам’ять загиблих на скорботному віче.

Провів церемонію Назар Данчишин, науковий співробітник МІОКу.

Присутніх глибоко зворушили слова Ірини Ключковської,  директорки МІОКу, та Ярослави Хортяні,  голови СФУЖО.

Після заупокійного молебня за полеглими звитяжцями учасники церемонії поклали квіти та запалені лампадки до могил новітніх українських героїв.

Світлини Центру комунікацій Львівської політехніки.